Справа № 149/2030/22
Провадження № 22-з/801/79/24
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції
Доповідач:Оніщук В. В.
20 червня 2024 рокуСправа № 149/2030/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,
з участю секретаря судового засідання - Литвина С. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 заяву адвоката Поворознюка Бориса Миколайовича в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ та витребування майна,
встановив:
У провадженні Вінницького апеляційного суду перебувала вказана справа.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Якименка О. О. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 15 березня 2024 року залишено без задоволення, а вказане рішення - без змін; апеляційну скаргу адвоката Якименка О. О. в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 березня 2024 року було задоволено частково, а додаткове рішення змінено у частині розміру судових витрат на правничу допомогу, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2
10 червня 2024 року до Вінницького апеляційного суду надійшла заява адвоката Поворознюка Б. М. про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, понесених ним в суді апеляційної інстанції.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, і відповідно їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Із матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_2 під час розгляду справи у Вінницькому апеляційному суді представляв адвокат Поворознюк Б. М. на підставі Договору про надання правничої допомоги від 01 травня 2024 року та ордеру (а. с. 129, 132).
Про стягнення судових витрат на правничу допомогу адвокат Поворознюк Б. М. в інтересах ОСОБА_2 заявляв у відзиві на апеляційні скарги, подані адвокатом Якименком О. О. в інтересах ОСОБА_1 , отже, строк на подання зави про стягнення витрат на правничу допомогу не пропущений.
На підтвердження понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн адвокат Поворознюк Б. М. надав Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на підставі Договору про надання правничої допомоги по цивільній справі від 01 травня 2024 року (а. с. 131), відповідно до якого ОСОБА_2 було надано такі послуги:
-співбесіда, надання консультації, вивчення апеляційної скарги - 30 хв.;
-складення відзиву на апеляційну скаргу - 3 год.;
-участь у судовому засіданні - орієнтовно 1 год.
Також до відзиву та до заяви про стягнення судових витрат було долучено фіскальний чек від 01 травня 2024 року на суму 5 000 грн (а. с. 130) та докази надсилання цієї заяви та доказів понесених судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представнику (а. с. 134, 159).
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Проте як вбачається із матеріалів справи правом на заперечення проти заявленого розміру судових витрат сторона позивачки не скористалася.
Разом з тим, встановлено, що стороною позивачки у апеляційному порядку було оскаржено рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 15 березня 2024 року та додаткове рішення цього суду від 26 березня 2024 року, при цьому представником відповідача було подано один відзив на дві апеляційні скарги.
Як зазначалося, постановою Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2024 року рішення суду першої інстанції від 15 березня 2024 року було залишено без змін, а додаткове рішення від 26 березня 2024 року було змінено з урахуванням доводів поданої апеляційної скарги на вказане судове рішення, а саме було зменшено розмір судових витрат, які підлягали стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 20 000 грн до 10 000 грн.
Враховуючи викладене, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги та зміни додаткового рішення у справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв'язку із апеляційним переглядом справи, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , до 3 000 грн.
Керуючись ст. ст. 137, 141, 246, 270 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Заяву адвоката Поворознюка Бориса Миколайовича в інтересах ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 000 (три тисячі) гривень понесених ним судових витрат на правничу допомогу у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Оніщук
Судді С. Г. Копаничук
С. К. Медвецький