Справа № 127/16822/23
Провадження № 22-ц/801/1042/2024
Категорія: 46
Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.
Доповідач:Копаничук С. Г.
19 червня 2024 рокуСправа № 127/16822/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Медвецького С.К., Оніщука В. В.,
з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариства СК «Саламандра»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Федчишена С. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ СК «Саламандра» про відшкодування матеріальної та шкоди,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди. Зазначала, що 20 травня 2020 року близько 20:30 годин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Ауді А6» державний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони вул. Келецька по проїзній частині вулиці В. Інтернаціоналістів в м. Вінниці, виїхав на регульоване перехрестя з вул. В. Порика на жовтий забороняючий рух сигналу світлофора та під час виконання маневру лівого повороту, не переконавшись у небезпеці зазначеного маневру, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, які стоять у причинному зв'язку зі його смертю ,зафіксованої МКЛ ШМД ІНФОРМАЦІЯ_2 о 22.45 год. Смертю сина- ОСОБА_3 . ОСОБА_1 було нанесено майнову шкоду, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 , грубе порушення яким п.п. 8.7.3 (в,г), 10.1 ПДР України, знаходяться у причинному зв'язку з наслідками ДТП. Покійний ОСОБА_3 є співзасновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Маріо», частка у статутному капіталі якого дорівнює 55% та складає 6 930 000 грн. Згідно фінансової звітності ТОВ МП «Маріо» чистий прибуток підприємства за 2019 рік складав 1 376 9000 грн; а за 1 півріччя 2020 року складав 16 553 000 грн. Крім цього, з 02.07.2007 року до часу загибелі ОСОБА_3 обіймав посаду т.в.о. директора даного підприємства і згідно довідок ТОВ ВП «Маріо» №№00000000015,00000000016 від 30.07.2020 , сукупний дохід ОСОБА_3 за 2019 рік складав 145645,24грн, а за січень 2020 - травень 2020 року складав 75435,66грн. Також ОСОБА_3 являється співзасновником ТОВ «Автодром Вінниця», частка якого у статутному капіталі якого складала 50%, вартість якої дорівнює 1750000 грн. Отже, середньомісячний прибуток покійного ОСОБА_3 за його життя становив в межах 1 500 000 грн. В результаті його смерті вона втратила рідну та дорогу їй людину та втратила основне джерело свого існування оскільки до часу його перебувала на його утриманні. Позивач є людиною похилого віку, пенсіонерка, має вікові хронічні захворювання, які потребують значних витрат на їх лікування та профілактику. Покійний ОСОБА_3 піклувався про неї , забезпечував її необхідним для життя, оскільки її пенсії для цих цілей не вистачало. А тому загибель сина нанесла їй значні матеріальні збитки. На утримання ОСОБА_3 , окрім нього самого, перебували ще 4 особи, а тому розмір середньомісячного заробітку ОСОБА_3 з вирахуванням часток, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні становить 300 000 грн. З урахуванням приписів ч.2 ст. 1200 ЦК України та обставин справи, розмір матеріальної шкоди, що може бути стягнено одноразово становить 10 800 000 грн. (300000*36 місяців= 10 800 000). Просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь у відшкодування шкоди 10 800 000 грн.
11.10.2023 року представник позивача подала заяву про зміну предмета позову, доповнивши свої позовні вимоги вимогою до відповідача -ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра». Посилалася на те, що вину ОСОБА_2 , як винуватця ДТП, встановлено вироком у кримінальній справі № 127/17394/20, що набрав законної сили ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31.05.2023. У кримінальній справі ОСОБА_1 було заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31.05.2023 у зазначеній справі вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільних позовів було скасовано та спрямовано до суду першої інстанції для повторного розгляду, оскільки судом першої інстанції під час розгляду справи до участі у справі не було залучено страхову компанію, яка згідно положень ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має нести тягар майнової відповідальності в межах ліміту сум відшкодування разом із винуватцем ДТП. Так, у цивільному позові ОСОБА_1 заявила до стягнення з ОСОБА_2 шкоду, завдану смертю потерпілого в сумі 10800000 грн. Розмір заявленої суми було обраховано виходячи із розміру середнього заробітку загиблого сина позивачки, на підставі приписів ст. ст. 1198,1200 ЦК України. Підтримуючи свої позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди , позивачка надала суду письмові докази на підтвердження доходу загиблого ОСОБА_3 , а також обґрунтування факту моральної шкоди, яка на її переконання має бути стягнута судом на її користь. Зазначила ,що вона має право на відшкодування моральної шкоди, завданою смертю сина, розмір якої оцінює у 5000000грн. ,оскільки внаслідок смерті сина понесла та несе душевні страждання, негативні емоції, був порушений її звичайний спосіб життя, для відновлення якого знадобились додаткові душевні зусилля, що призвело до вимушених змін в її житті. При цьому зауважила, що життя або здоров'я людини не підлягають грошовій або майновій оцінці. Неможливо встановити «вартість» травми, визначити «ціну» здоров'я, виразити в конкретній грошовій сумі перенесені моральні переживання позивачки, її моральні страждання, якими супроводжувалась смерть сина. Враховуючи викладене і те, що й до сьогодні її душевний біль через втрату найближчої людини не пройшов, внаслідок сильного потрясіння погіршився стан здоров'я, враховуючи характер і глибину фізичних та моральних страждань, яких вона зазнала, вважає, що відшкодування завданої їй моральної шкоди в розмірі 500000 грн є виправданим та обґрунтованим. Крім цього, враховуючи, що нею до участі у справі в якості співвідповідача залучено страхову компанію «Саламандра», остання, в силу приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ,також має нести тягар майнової відповідальності. Страхова виплата у разі смерті включає шкоду по втраті годувальника (менше 36 мінімальних заробітних плат на усіх утриманців), що дорівнює 170028грн; витрати на поховання (не більше 12 мінімальних зарплат),моральна шкода( не більше 12 мінімальних заробітних плат ) .Пунктом 27.3 ст.27 Закону встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині - батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2019рік» мінімальна заробітна плата у 2020 році у місячному розмір з 1 січня - 4723 гривень, з 01 вересня - 5000 грн. Отже, розмір відшкодування, що підлягає сплаті страховою компанією становить: моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - 56 676 грн; шкода по втраті годувальника 170 028грн. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та не оспорювалось відповідачем, особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 є: дружина - ОСОБА_4 , батьки: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та син - ОСОБА_6 . Таким чином, розмір частки кожного із осіб, хто має право претендувати на отримання моральної шкоди від страхової компанії, в тому числі і позивачка, становить 14169 грн. Окрім цього, позивачка має право на отримання від страхової компанії, шкоди по втраті годувальника, розмір якої становить 56676,0грн.
З огляду на викладене, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь з ПАТ СК «Саламандра» 56 676 грн - виплати у відшкодування шкоди по втраті годувальника ; 14 169 грн - у відшкодування моральної шкоди . Просила стягнути з ОСОБА_2 , з урахуванням часткової відповідальності ПАТ СК «Саламандра» 10 743 324 грн - у відшкодування шкоди, завданою смертю потерпілого ; 485 831 грн - у відшкодування моральної шкоди ; у відшкодування витрат на правничу допомогу - 15 000грн.
Ухвалою Вінницького міського суду від 11.10.2023року до участі в справі в якості співвідповідача залучено ПАТ СК «Саламандра».
11.03.2024 року представника позивача подала заяву про відмову від частини позовних вимог, згідно якої просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди завданої смертю потерпілого ОСОБА_3 у розмірі 328 081,31грн. та у відшкодування моральної шкоди 485831 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 15 000грн. та стягнути з ПАТ СК «Саламандра» на користь ОСОБА_1 14 169 грн - моральної шкоди та 56 676 грн. - відшкодування шкоди по втраті годувальника.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2014 року прийнято відмову позивача від частини позовних вимог.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , шкоду завдану смертю потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 328 081,31грн. та моральну шкоду в розмірі 300 000 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 185 831 грн. - відмовлено. У задоволенні позовних вимог до ПАТ СК «Саламандра» про відшкодування шкоди по втраті годувальника в розмірі 56 676 грн. та моральної шкоди в розмірі 14 169грн. - відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення суду в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди скасувати через неправильну оцінку судом доказів і невірно встановлені обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 30711,12 грн, та у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. В частині відмови у задоволенні вимог позивача до ПрАТ СК «Саламандра» рішення суду не оскаржував.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Вінницького міського суду від 12 березня 2024 року вищевказаним вимогам закону відповідає.
Спірні правовідносини у справі регулюються ст.ст.11,1166,1167,1187,1200 ЦК України і ст.ст.3,6,12,22,23,41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 Глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції на час загибелі потерпілих.
Частинами першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Згідно зі статтею 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Наведена норма Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою (див. висновки Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20)).
Згідно ст.1194 ЦК України,особа,яка застрахувала свою цивільну відповідальність,у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п'яти років після його смерті.
Отже, право на страхове відшкодування: шкоди, заподіяної смертю потерпілого, мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті; моральної шкоди заподіяної смертю фізичної особи - чоловік (дружина), батьки (усиновлювачі) та діти (усиновлені); витрат на поховання - особа, яка здійснила такі витрати.
Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої статті 1200 ЦК України, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. (ч.2 ст. 1200 ЦК України).
Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.
З системного аналізу вищевказаних норм цивільного законодавства, повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.
Згідно ч. 4 ст. 1200 ЦК України розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.
Зі змісту ст.1202 ЦК України вбачається,що відшкодування шкоди,завданої смертю потерпілого здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин,які мають істотне значення та з урахуванням матеріального становища фізичної особи,яка завдала шкоди,сума відшкодування може бути виплачена одноразово,але не більш як за три роки наперед,тобто,за 36 місяців.
Згідно ч.ч.1,2 ст.1198 ЦК України розмір доходу фізичної особи підприємця,втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я,що підлягає відшкодуванню,визначається з її річного доходу,одержаного в попередньому господарському році,поділеного на 12 місяців .Розмір доходу від підприємницької діяльності ,втраченого ФОП внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я,визначається на підставі даних органу державної податкової служби .
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Суд першої інстанції встановив, що 20 травня 2020 року ,близько 20:30 години, з вини водія автомобіля, марки «Ауді А6» ,державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , який порушив п.п. 8.7.3 (в,г), 10.1 ПДР України , допустивши наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , сталася ДТП, внаслідок якої ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння ,які стоять у причинно - наслідковому зв'язку зі смертю останнього, що була констатована працівниками МКЛ ШМД о 22.45 год. ІНФОРМАЦІЯ_2.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20.03.2023року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 (дружини загиблого) до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування завданої злочином моральної шкоди задоволено частково на суму 400 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 400 000 грн. у рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди. Грошові кошти у сумі 200 000 грн., які згідно квитанції ПАТ КБ «ПриватБанк» №0.02621794458.1 внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду у рахунок відшкодування шкоди ОСОБА_4 - виплатити потерпілій ОСОБА_4 шляхом виплати в рахунок часткового відшкодування моральної шкоди, визначеної вироком суду. В решті позовних вимог відмовлено. Цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_1 (матері загиблого) до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування завданої злочином моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь цивільного позивача ОСОБА_1 30 000 грн. у рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено. Цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_5 (батька загиблого) до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування завданої злочином моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь цивільного позивача ОСОБА_5 30 000 грн. у рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено. Цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_6 (сина загиблого) до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування завданої злочином моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь цивільного позивача ОСОБА_6 30 000 грн. у рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31.05.2023року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20.03.2023року відносно ОСОБА_2 змінено в частині призначеного йому покарання .В частині вирішення цивільних позовів потерпілої ОСОБА_4 та цивільних позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . вирок скасовано та в цій частині призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін.
Підставою для скасування вироку від 20.03.2023року Вінницьким апеляційним судом в частині вирішення цивільних позовів зазначено - не вирішення судом заявленого цивільним позивачем клопотання щодо кола учасників справи та незалучення до участі у справі страхової компанії ,що призвело до неповноти встановлених судом фактів та обставин і ,як наслідок, необґрунтованих висновків судового рішення про те, що ОСОБА_4 не зверталась із вимогою до страхової компанії щодо отримання страхового відшкодування.
Згідно інформації Державної податкової служби України із Державного реєстру актів цивільного стану громадян інформації про фізичних осіб, які померли ,доходи померлого ОСОБА_3 період з І по ІV квартали 2019 року становили 641 262,19грн. (сума сплачених податків із вказаного доходу становить 96834,48грн.).
На утриманні померлого ОСОБА_3 , окрім нього самого, перебували ще 4 особи: дружина: ОСОБА_4 , син ОСОБА_6 , батько ОСОБА_5 та мати ОСОБА_1 .
Розмір середньомісячного заробітку (доходу) загиблого ОСОБА_3 ,з вирахуванням частки, що припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні ,становить 53 438,52грн. ( 641 262,19грн. / 12міс = 53 438,52грн).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що остання ,як мати загиблого потерпілого , є особою , яка відповідно до положень ст. 1200 ЦК України, має право на відшкодування шкоди, завданої життю сина кримінальним правопорушенням, вчиненим відповідачем.
Частка середньомісячного доходу ОСОБА_3 , що припадала на утримання позивача становила 1 /5 ,що складає 10 687,70 грн. на місяць (53 438,52грн./5) , а тому на повне відшкодування шкоди , завданої смертю потерпілого підлягає стягненню на користь позивача 384 757,31грн. (10687,70 х 36міс= 384757,31грн.).
Також суд встановив ,що згідно страхового полісу № 144012652 цивільна відповідальність щодо транспортного засобу ОСОБА_7 була застрахована в СК «Саламандра».
1/5 частка позивача від загального розміру передбаченого полісом страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю - 260 000 грн. складає 56 676 грн.
Оскільки згідно ст.1194 ЦК в разі недостатності страхової виплати(відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди , ОСОБА_7 зобов'язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди 384757,31грн. і страховою виплатою 56 676 грн., стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 підлягає лише 328 081,34грн.
Відмовляючи у задоволенні вимог до ПАТ СК «Саламандра», суд виходив з того, що позивач ОСОБА_1 звернулась до ПАТ СК «Саламандра» із вимогою щодо страхової виплати лише під час судового розгляду у жовтні 2023 року , хоча подія сталася ІНФОРМАЦІЯ_2оку, тобто , з пропуском трирічного строку позовної давності. Рішення суду в цій частині сторонами,й зокрема, апелянтом ОСОБА_2 не оскаржується ,а тому апеляційним судом не переглядається.
Задовольняючи частково вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того,що ОСОБА_1 , будучи матір'ю ОСОБА_3 , зазнала моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями з приводу втрати єдиного рідного сина ОСОБА_3 , враховуючи характер і тривалість моральних страждань позивача, у зв'язку із смертю рідної людини, істотність вимушених змін в її життєвих стосунках, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, враховуючи, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, позивач зазнала моральних страждань через втрату єдиного сина, який утримував її, тяжкість вимушених змін у житті позивача цілком природні душевні страждання, викликані смертю близької їй людини, суд вважає, що справедливою компенсацією перенесених моральних страждань, пов'язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 300 000,00грн. на користь позивача.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог у визначеному судом розмірі.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини щодо розміру заробітку загиблого ,а відтак і неправильно визначив розмір відшкодування шкоди ,не заслуговують на увагу,виходячи з наступного.
Визначаючи відповідно до ч.2 ст.1200 ЦК України розмір середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого, як базу для відшкодування майнової шкоди , суд першої інстанції виходив із того,що порядок визначення середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого у ст. 1200 ЦК України не визначено,а тому обґрунтовано обчислював його за аналогією до визначення доходу,втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи - підприємця ,передбаченого ст. 1198 ЦК України.
Як уже зазначалось ,згідно ч.ч.1,2 ст.1198 ЦК України розмір доходу фізичної особи підприємця,втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я,що підлягає відшкодуванню,визначається з її річного доходу,одержаного в попередньому господарському році,поділеного на 12 місяців .Розмір доходу від підприємницької діяльності ,втраченого ФОП внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я,визначається на підставі даних органу державної податкової служби .
Як вбачається з інформації ДПС України із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про фізичних осіб, які померли, доходи ОСОБА_3 за період з І по ІV квартали 2019 року становили 641 262,19грн. (а.с.92-93). Тому суд правомірно встановив розмір середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого ОСОБА_3 , як базу для відшкодування майнової шкоди, виходячи з його річного доходу,одержаного в 2019 господарському році , що на підставі даних органу державної податкової служби складав 641 262,19грн,поділеного на 12 місяців.
Як стверджує позивач і не оспорюється ОСОБА_2 , право на утримання від померлого ОСОБА_3 на час його смерті , окрім нього самого, мали ще 4 особи : дружина ОСОБА_4 , неповнолітній син ОСОБА_6 , батько ОСОБА_5 та мати пенсійного віку - позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Розмір середньомісячного заробітку (доходу) загиблого ОСОБА_3 ,з вирахуванням частки, що припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні ,становить 53 438,52грн. ( 641 262,19грн. / 12міс = 53 438,52грн).
Відтак, частка ,що припадає на позивача становить 1 /5 від вказаної суми,що складає 10 687,70грн. на місяць (53438,52грн./5)
Враховуючи норми ч.2 ст. 1202 ЦК України, суд вірно визначив розмір матеріальної шкоди, що підлягає одноразовому відшкодуванню позивачу ОСОБА_1 у сумі 384 757,31грн. (10687,70 х 36міс= 384757,31грн.).
Тому доводи апеляційної скарги про неправильне визначення судом вказаного розміру відшкодування майнової щкоди є безпідставними .
В контексті доводів апеляційної скарги щодо необґрунтовано завищеного розміру моральної шкоди колегія суддів враховує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.
Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, підставами для відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та надавши належну правову оцінку обставинам завдання шкоди, а також глибині моральних страждань, завданих матері у зв'язку зі смертю найближчої їй людини, єдиного сина, обґрунтованого визначив відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000 грн. Колегія суддів не знаходить підстав для висновку про те,що при визначені розміру відшкодування моральної шкоди судом було порушено принципи розумності, пропорційності та справедливості.
В частині позовних вимог до ПАТ СК «Саламандра» рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується, тому в цій частині апеляційним судом не переглядалось.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до цитування окремих абзаців рішення суду та незгоди з висновками суду та особистого бачення апелянтом обставин справи та хибного тлумачення норм матеріального та процесуального закону.
Отже, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні позивачем спірних правовідносин, положень ЦК України та ЦПК України, судової практики, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом було порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, що згідно ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції, не спростовують .
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому не може бути скасоване з викладених у апеляційній скарзі підстав.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишити за ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 375, 379, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишити за ОСОБА_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий С.Г. Копаничук
судді: С. К. Медвецький
В. В. Оніщук