Справа № 139/204/24
Провадження № 22-ц/801/1399/2024
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Тучинська Н. В.
Доповідач:Матківська М. В.
20 червня 2024 рокуСправа № 139/204/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Рішення ухвалила суддя Тучинська Н. В.
Рішення ухвалено без виклику сторін в смт Муровані Курилівці
Повний текст рішення складено 15 квітня 2024 року,
Встановив:
У березні 2024 року АТ «ПУМБ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 січня 2021 року між сторонами укладено кредитний договір № 1001791560601 шляхом оформлення заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту складає 70 000,00 грн. Строк кредиту 24 місяці.
АТ «ПУМБ» виконало взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит у сумі 70 000,00 грн. ОСОБА_2 свої зобов'язання щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом належним чином не виконала.
У зв'язку з викладеним АТ «ПУМБ» просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість на загальну суму 93 012,77 грн. з яких: 52 501,21 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13,06 грн. - заборгованість за відсотками, 40 498,05 грн. - заборгованість за комісією.
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15 квітня 2024 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 1001791560601 від 12 січня 2021 року станом на 01 січня 2024 року в розмірі 93 12,77 грн. та судові витрати в сумі 2422,40 грн., а всього 95 435,17 грн.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог банку в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції не було враховано, що положення укладеного договору в частині стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечать ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому є нікчемними. Також суд першої інстанції взагалі не досліджував електронні докази, при тому, що позивач посилався на копію витягу з публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування АТ «ПУМБ», та позивачем клопотання про дослідження електронних доказів не подавалося, а позивач фактично посилається на даний документ як на електронний доказ.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позові, а отже не є належним доказом заборгованості. Крім того вважає, що банк не дотримався вимог, щодо повідомлення щодо умов кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Позивач АТ «ПУМБ» надав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що 12 січня 2021 року ОСОБА_2 підписала заяву № 1001791560601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, чим підтвердила прийняття публічної пропозиції АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а. с. 6 на звороті).
Відповідно до умов договору Банк надав відповідачу кредит на суму 70 000,00 грн. на загальні споживчі цілі (п.п. 1 і 2 заяви), шляхом перерахування банком суми споживчого кредиту, відповідно до зазначених клієнтом в заяві на приєднання до договору реквізитів (п. 7 заяви).
Строк дії договору 24 місяці (п. 3 заяви). Пунктом 4 заяви встановлено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99%, а пунктом 5 визначено розмір процентної ставки - 0,01% річних.
У заяві від 12 січня 2021 року № 1001791560601 в окремому розділі сторони погодили графік платежів, відповідно до якого відповідач зобов'язувалася в період з 12 січня 2021 року до 12 січня 2023 року щомісячно вносити суму платежу на погашення кредиту 5709,97 грн. (останній платіж - 5709,86 грн.), складовими якого є сума кредиту за договором, проценти за користування кредитом та комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2793,00 грн.
Виконання Банком свого обов'язку з перерахування ОСОБА_2 кредитних коштів доведено перед судом платіжною інструкцією № TR.46801909.50859.8810 від 12 січня 2021 року (а. с. 18) та випискою з особового рахунку (а. с. 20-21).
Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитним договором № 1001791560601 та виписки особового рахунку ОСОБА_2 , відповідач із серпня 2021 року не виконує своїх зобов'язань зі сплати позивачу щомісячних платежів і станом на 01 січня 2024 року має загальну заборгованість за кредитом в сумі 93 012,79 грн., в тому числі: 52 501,21 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13,06 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 40 498,50 грн. - заборгованості за комісією (а. с. 18-19, 20-21).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що термін кредитування АТ "ПУМБ" відповідача ОСОБА_2 скінчився 12 січня 2023 року, а тому наявні підстави для судового захисту прав позивача та стягнення з відповідача на користь АТ "ПУМБ" зазначеної у позові заборгованості.
Апеляційний суд не може погодитись у повній мірі з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18) вказано, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ «Перший Український Міжнародний Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Оскільки відповідачем підписано заяву № 1001791560601 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту, які містять відомості про розмір кредитного ліміту, розмір встановлених процентів, строк кредитування, порядок погашення заборгованості, то сторонами погоджено істотні умови договору, зокрема розмір кредиту, розмір процентів за користування кредитом, порядок погашення заборгованості, тощо.
Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що банк не дотримався вимог, щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем цих умов.
Колегія суддів звертає увагу на те, що кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Відповідачем обставини підписання кредитного договору не заперечуються.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позові, а отже не є належним доказом заборгованості, апеляційний суд розцінює критично.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 1001791560601 від 12 січня 2021 року вбачається, що станом на 01 січня 2024 року наявна заборгованість по сумі кредиту у розмірі 52 501,21 грн., заборгованість по процентам 13,08 грн., заборгованість по комісії 57 256,50 грн. (а. с. 18-19).
З виписки по рахунку вбачається, що відповідачу на картковий рахунок надійшли кошти за договором позики у розмірі 70 000,00 грн., та останньою здійснювалось погашення заборгованості, зокрема: 15 лютого 2021 року у розмірі 5710,00 грн., 12 березня 2021 року - 5710,00 грн., 12 квітня 2021 року - 5710,00 грн., 13 травня 2021 року - 5710,00 грн., 22 червня 2021 року - 5710,00 грн., 26 липня 2021 року - 5710,00 грн. (а. с. 21).
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц вказано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Поставою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Отже, надані позивачем розрахунок і виписка з особового рахунку відповідача, є належними та допустимими доказами в справі, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитом, а розрахунок заборгованості відображає суми сплаченого як основного боргу, так суми сплачених щомісячних процентів.
Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного банком розміру заборгованості та контррозрахунку відповідачем не надано.
Апеляційним судом досліджено наданий позивачем розрахунок заборгованості у взаємозв'язку з випискою по рахунку. Відповідачем наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано, власного розрахунку не надано.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції взагалі не досліджував електронні докази, при тому, що позивач посилався на такі докази, не заслуговують на увагу у зв'язку з наступним.
Згідно з ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 2 ст. 100 ЦПК України).
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч. 3 ст. 100 ЦПК України).
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (ч. 4 ст. 100 ЦПК України).
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 5 ст. 100 ЦПК України).
Враховуючи описані вимоги процесуального законодавства та здійснивши їх аналіз у сукупності, слід дійти висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 100 ЦПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Саме про таке застосування зазначених норм права йде мова у правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що положення укладеного договору в частині стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечать ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемними за свою природою.
Колегія суддів в цій частині вважає слушними доводи апеляційної скарги та зазначає таке.
У пункті 5 розділу «Споживчий кредит (без послуги страхування)» заяви № 1001791560601 від 12 січня 2021 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка підписана відповідачем визначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 2,99%. Розділ заяви «Графік платежів» містить відомості про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 2793,00 грн. щомісяця. Загальний розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування № 1001791560601 від 12 січня 2021 року становить 67 032,00 грн. (а. с. 6 на звороті).
Отже умовами, укладеного між сторонами договору передбачена сплата позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Положеннями п. 5.7.3 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 12 серпня 2020 року) визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касові операції щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту (а. с. 13 на звороті).
Оскільки, публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не підписана відповідачем, остання не може вважатись частиною договору приєднання, так і не містить чіткого переліку послуг, з яким ознайомилась відповідач та з яким остання погодилась.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому, як в заяві № 1001791560601 від 12 січня 2021 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, так і в паспорті споживчого кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговування кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультативних та інформаційних послуг) за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення заяви № 1001791560601 від 12 січня 2021 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемним, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача по комісії за кредитним договором, заявлена позивачем у позові, в сумі 40 498,50 грн. до стягнення не підлягає.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення 52 501,21 грн. - заборгованості за кредитом, 13,08 грн. - заборгованості по процентам, а всього - 52 514,29 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви банком сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 27 від 16 лютого 2023 року (а. с. 23).
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «ПУМБ» підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1367,20 грн. (56,44%) за подання позовної заяви.
Відповідачем ОСОБА_1 при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3633,80 грн., що підтверджується квитанцією № 25 від 14 травня 2024 року (а. с. 67).
З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги з позивача АТ «ПУМБ» на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених вимог апеляційної скарги, а саме 1582,88 грн. (43,56%) за подання апеляційної скарги.
Відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (юридична адреса: 04070 м. Київ вул. Андріївська, буд 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором № 1001791560601 від 12 січня 2021 року станом на 01 січня 2024 року в розмірі 52 514,29 грн., з яких: 52 501,21 грн. - заборгованість за кредитом, 13,08 грн. - заборгованість за відсотками.
В решті позовних вимог у задоволенні відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1367,20 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1582,88 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіЮ. Б. Войтко
І. В. Міхасішин