Справа № 598/1109/24
провадження № 3/598/678/2024
іменем України
"21" травня 2024 р. Суддя Збаразького районного суду Тернопільської області Левків А.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого оператором АЗС ТОВ Магістр-М», раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
за ст.188-28 КУпАП,
До провадження Збаразького районного суду надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 188-28 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №630447, 18 квітня 2024 року приблизно о 12 год. 20 хв. на А/Д «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече» 283км. + 000м., будучи посадовою особою, ТОВ «Магістр-М» не вжив відповідних заходів щодо виконання вимоги національної поліції № 85 від 03.04.2024р. щодо розроблення та погодження робочого проекту (схеми) ОДР на АЗС «Магістр-М», чим порушив вимоги п.1.5, п.32.1 ПДР України та Закону України «Про дорожній рух».
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що він не є посадовою особою ТОВ «Магістр-М», а лише працює на вказаній АЗС оператором і здійснює заправку автомобілів, а тому йому працівник поліції не повинен був видавати вимогу, оскільки він не може бути її виконавцем через відсутність у нього відповідних повноважень. Власником АЗС є ОСОБА_2 ..
У відповідності до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частина друга ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно здобутих доказів.
Згідно вимог ч.2 ст.251 КпАП України обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення.
Відповідальність за ст.188-28 КУпАП настає у разі невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції щодо усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, то вони не містять доказів того, що ОСОБА_1 є відповідальним та уповноваженим ТОВ «Магістр-М» на розробку проектів щодо забезпечення дорожнього руху, а він лише є оператором АЗС і не зрозуміло з яких підставі на нього виписувалась вимога № 85 від 03.04.2024р., а не на власника АЗС чи іншу уповноважену та такі дії відповідальну особу.
Згідно вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Таким чином, дослідивши надані матеріали, враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, суд вважає, що в притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.188-28 КУпАП, слід відмовити, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення, оскільки він не є суб'єктом відповідальності за інкриміноване йому правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст.188-28, п.1 ч.1 ст.247, ст.284, ст.294 КУпАП,
В притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.188-28 КУпАП відмовити, а дану справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На дану постанову може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
СУДДЯ: Андрій ЛЕВКІВ