Справа № 585/2323/24
Номер провадження 2-а/585/43/24
19 червня 2024 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді - Євлах О.О.,
за участі:
секретаря судового засідання - Безручко О.П.,
представника відповідача Бащук О.Р.
відповідача- Вівдич Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до
відповідач: Головне управління Національної поліції в Сумській області
Поліцейський СРПП Роменського РВП ГУНП в Сумській області Вівдич Роман Вікторович
вимоги позивача: про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №187696 від 31.03.2024 року
негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
І. Стислий виклад позиції сторін.
1. 21 травня 2024 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №187696 від 31.03.2024 року.
2. Позовні вимоги мотивував тим, що 31.03.2024 року о 15 год. 10 хв. Чи/або о 19 год 08 хв. На вул.Сумська в м.Ромни Сумської області поліцейським Роменського РВП ОСОБА_2 , за його, позивача участі, було протиправно винесено постанову серії БАВ №187696 від 31.03.2024 року, якою його визнано винним та притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.121 та ч.4 ст.126 КУпАП і протиправно накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 гривень, за правопорушення, які він взагалі не скоював.
Вищевказана постанова винесена без фактичного розгляду поліцейським справи, в порушення вимог Конституції України, КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення. Так, при цьому, 31 березня 2024 року, оскаржувана ним постанова поліцейським Вівдич Р.В. не розглядалась, копія постанови особисто йому не вручалась і рекомендованим поштовим відправленням на його адресу не надсилалась.
Про наявність протиправної оскаржуваної ним постанови серії БАВ №187696 від 31.03.2024 року, йому стало відомо тільки 10 травня 2024 року з повідомлення Роменського відділу ДВС, куди оригінал даної постанови надійшов тільки 08.054.2024 року.
Так, з оскаржуваної ним постанови не зрозуміло в який час вона була винесена, оскільки вона має виправлення, що є неприпустимим. Поліцейський ОСОБА_2 не повідомив його про дату час та місце розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, без фактичного розгляду справи, без дослідження доказів, і тим самим ОСОБА_2 порушив його, ОСОБА_1 , конституційне право на захист і, зокрема , право на отримання правової допомоги, формально виніс оскаржувану постанови
Підтвердженням протиправної винесення оскаржуваної постанови БАВ №187696 від 31.03.2024 року є те, що станом на час її винесення, він не був позбавлений права керування транспортними засобами, оскільки постанову суду якою його було позбавлено цього права від 15.11.2023 року він оскаржив і справа призначена до розгляду в Сумському апеляційному суді на 21.06.2024 року.
На обгрунтування поважності причин пропуску десятиденного терміну на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначив, що копію оскаржуваної постанови БАВ №187696 від 31.03.2024 року на його адресу направлено не було, що підтверджується відсутністю інформації з Трекінгу АТ «Укрпошта». Про наявність цієї постанови він дізнався 10.05.2024 року з повідомлення Роменського відділу ДВС. Тому, він як позивач, з поважних причин пропустив десятиденний процесуальний строк на оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.
3. Відповідач ГУНП в Сумській області подав суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. Вважав позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження наявності у нього права керування транспортним засобом, оскільки згідно постанови Роменського міськрайонного суду від 15.11.2023 року по справі № 585/4012/23 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та до нього застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік. Доказів на спростування вказаної інформації, не чинності вищевказаної постанови суду позивачем надано не було, що підтверджує вину позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП. З матеріалів справи, зокрема копії відеозапису з боді-камери інспектора ВП №1 (с.Недригайлів) Роменського РВП ГУНП в Сумській області Вівдича Р.В. підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП, а отже постанова серії БАВ №187696 є законною.
Відповідач поліцейський СРПП Роменського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не подав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
4. Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися. Подали заяви про розгляд справи без їхньої участі.
Представник відповідача ГУНП в Сумській області Башук О.Р. проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити, посилаючи на доводи зазначені у відзиві на адміністративний позов ОСОБА_1 .
Відповідач поліцейський СРПП Роменського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Пояснив, що ним при чергуванні 31.03.2024 року було зупинено позивача за керування транспортним засобом з відсутнім бампером, під час перевірки особи було з'ясовано, що ОСОБА_1 є особою позбавленою права керування транспортними засобами , а тому ним і було складено протокол про адміністративне правопорушення на останнього за ч.1 ст.121 та ч.4 ст.126 КУпАП.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.
5. Судом встановлено, що згідно постанови серії БАВ №187696 від 31.03.2024 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 та ч.4 ст.126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 20400,00 гривень. (а.с.10, 50)
6. 13.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ГУНП України з скаргою на протиправні дії поліцейських Роменського РВП ГУНП в Сумській області щодо протиправного винесення постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАВ №187696 від 31.03.2024 року та не законного притягнення до адміністративної відповідальності.(а.с.11-13)
7. З переглянутого відеозапису (а.с.54) вбачається, що поліцейський повідомляє водію причину зупинки, які порушення виявлені, роз'яснює права, повідомляє про те, що здійснюється розгляд справи і буде винесена постанова за ст..ст.121 ,126 КУпАП, пропонує отримати копію постанови. Пропонує дати пояснення, але водій відмовляється.
VІ. Норми права.
8. Наведене свідчить про публічно-правовий спір з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ч.4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
При цьому, відповідно до статті 217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Відповідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що Суд та національні суди відповідної країни при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05 травня 2015 року; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15 лютого 2013 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рекомендації № R (91) 1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
V. Оцінка суду.
9. Ознайомившись з матеріалами адміністративного позову та документами доданими до нього суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що поліцейським Роменського РВП ГУНП в Сумській області Вівдич Р.В. було винесено постанову БАВ № 187696 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.
Відповідно до постанови БАВ №187696 від 15.11.2023 року, під час ухвалення якої був присутній ОСОБА_1 , в постанові існує відмітка про те, що є наявна постанова Роменського міськрайонного суду про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 рік. Крім того з відеозапису вбачається, що згідно бази даних єдиного реєстру ОСОБА_3 значиться таким, що позбавлений права керування транспортним засобом відповідно виконання постанови № 585/4012/23 в частині позбавлення права керування транспортним засобом. Відтак, вже розпочалось виконання постанови в цій частині. Також з переглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на запитання поліцейського чи відомо йому про те, що він є позбавленим права керування транспортними засобами відповідає ствердно.
Обставини, викладені в адміністративному позові стосовно того, що поліцейським під час винесення постанови , не роз'яснено права ним порушено право на захист, в судовому засіданні не підтвердились і спростовується наданим відео.
Тому пояснення ОСОБА_1 суд сприймає як спосіб уникнути адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень.
З наявного в матеріалах справи відеозапису встановлено дотримання поліцейським процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Стосовно відсутності адвоката під час розгляду справи, суд не вбачає порушенням права на захист, оскільки ОСОБА_1 скористався правовою допомогою, оскаржив постанову до суду і наявність в діях ОСОБА_1 складу порушення перевірена судом.
Суд зазначає, що дійсні обставини справи про адміністративне правопорушення з'ясовані належним чином, зокрема встановлено та зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 126 КУпАП.
Зібрані та подані до суду докази є належними та допустимими доказами в адміністративній справі, які в повному обсязі доводять обставину порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху.
Незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 та ч. 4 ст. 126 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки водій при керуванні автомобілем зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР.
Будь-яких протиріч між викладеними у постанові серії БАВ № 187696 від 31.03.2024 року фактів та дійсними обставинами справи судом не встановлено, а можливі недоліки розгляду співробітником поліції справи про адміністративне правопорушення не можуть бути самостійною підставою для визнання прийнятої ним постанови протиправною, за умови підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожньогоруху та вчинення адміністративних правопорушень.
Отже, факт адміністративного правопорушення за ч.1 ст.121 та ч.4 ст. 126 КУпАП наявний та доведений, оскільки повністю підтверджений долученим відеозаписом, який міститься на диску.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 13, 14, 72-77, 94, 241 - 246, 250, 255, 293, 295 КАС України суд, -
1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, поліцейського СРПП Роменського РВП ГУНП в Сумській області Вівдич Романа Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №187696 від 31.03.2024 року,- відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення через Роменський міськрайонний суд Сумської області.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачі: Головне управління Національної поліції в Сумській області, код ЄДРПОУ 40108777, місцезнаходження: 40000, м.Суми, вулиця Герасима Кондратьєва, 23, Сумської області.
Поліцейський СРПП Роменського РВП ГУНП в Сумській області Вівдич Роман Вікторович, місцезнаходження,: м.Ромни,вул.Коржівська,107, Сумської області, 42000.
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Оксана ЄВЛАХ