вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" червня 2024 р. Справа№ 910/19359/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Козир Т.П.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Шегинський Р.А.,
від відповідача - Димова О.І.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 (повний текст рішення складено 15.04.2024)
у справі № 910/19359/23 (суддя Щербаков С.О.)
За позовом Приватного акціонерного товариства "Техенерго"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 30 349 349, 86 грн, -
У 2023 році Приватне акціонерне товариство "Техенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості у розмірі 30 349 349, 86 грн., з яких: 22 068 921, 31 грн. - основний борг, 1 266 486, 46 грн. - 3 % річних та 7 013 942, 09 грн. - інфляційні втрати.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1805/2021 на виконання робіт: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 6. Модернізація системи управління резервних дизель-генгераторів. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи" від 18.05.2021 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "Техенерго" 22 068 921 грн. 31 коп. - заборгованості, 1 263 704 грн. 83 коп. - 3 % річних, 7 013 942 грн. 09 коп. - інфляційних втрат та 364 158 грн. 82 коп. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем були виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, в т. ч. здійснено поставку обладнання для виконання робіт на загальну суму 49 683 197, 58 грн., а відповідачем прийняті виконані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 1 за листопад 2021 року від 11.11.2021 року, № 2 за грудень 2021 року від 15.12.2021 року, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Водночас, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт у повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1805/2021 від 18.05.2021 року та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22 068 921, 31 грн. Також судом першої інстанції перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування 3% річних, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання почалося з 15.02.2022 року. При цьому, розмір інфляційних втрат визначений позивачем вірно. Й наостанок місцевий господарський суд зазначив, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 року в частині задоволення позову про стягнення 1 263 704,83 грн. 3% річних та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні стягнення 3% річних у сумі 1 263 704,83 грн.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а оскаржуване рішення ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права. Зокрема скаржник зазначає, що розглядаючи справу суд першої інстанції залишив без задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних з мотивів, що розмір таких компенсаційних втрат розумно співвідноситься з сумою основного боргу у даній справі. Однак судом першої інстанції не взято до уваги майновий стан відповідача та не враховано, що АТ «НАЕК «Енергоатом» віднесено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83. Відтак, на думку скаржника у суду попередньої інстанції були наявні всі підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19359/23.
16.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/19359/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 року у справі №910/19359/23 та призначено розгляд справи на 19.06.2024 року.
06.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Техенерго", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Також, 06.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", відповідача у справі, надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
13.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Техенерго", позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 року клопотання Приватного акціонерного товариства "Техенерго" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
14.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", відповідача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 року клопотання Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
В судовому засіданні 19.06.2024 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2021 року між Приватним акціонерним товариством "Техенерго" (далі - підрядник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - замовник) укладено договір № 1805/2021 на виконання робіт: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 6. Модернізація системи управління резервних дизель-генгераторів. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи", умовами якого передбачено, що замовник доручає, а підрядник зобов?язується виконати на свій ризик власними силами в межах ціни робіт, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації (далі - ПКД), роботи на об'єкті ВП ЗАЕС по темі: «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 6. Модернізація системи управління резервних дизель-генераторів. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи.», і передати виконані роботи Замовникові у встановлені строки у стані, який відповідає проектно-кошторисній документації, будівельним нормам та Технічним вимогам (невід?ємний додаток № 3 до договору). (т.1, а.с. 12-16).
Відповідно до п. 2.1. договору, ціна робіт за договором зазначається в «Протоколі погодження договірної ціни» (невід?ємний додаток № 1 до договору) і визначена на підставі «Договірної ціни» (невід?ємний додаток № 2 до договору), є твердою і складає: - 44 024 022, 00 грн. (сорок чотири мільйони двадцять чотири тисячі двадцять дві грн. 00 коп.); крім того ПДВ 20%: 8 804 804, 40 грн. (вісім мільйонів вісімсот чотири тисячі вісімсот чотири грн. 40 коп.), разом: 52 828 826, 40 грн. (п?ятдесят два мільйони вісімсот двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять шість грн. 40 коп.).
Згідно п. 2.7. договору, оплата виконаних робіт замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника, протягом 60 календарних днів з дати підписання довідки Замовником. Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
При застосуванні Підрядником касового методу нарахування ПДВ, у випадку відсутності реєстрації Підрядником податкової накладної в ЄРПН протягом терміну, встановленого п.201.10 ПК України від дати перерахування грошових коштів Замовником, Підрядник на підставі письмової вимоги Замовника повертає грошові кошти в розмірі суми ПДВ. У разі неповернення грошових коштів в розмірі суми ПДВ, Підрядник зобов?язаний сплатити штраф за невиконання такого обов?язку в розмірі суми неповерненого ПДВ.
Пунктом 2.8. договору передбачено, що підрядник зобов?язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. В податковій накладній у рядку «Код філії отримувача (Замовника)» зазначати числовий номер ВП ЗАЕС - 01 та код ЄДРПОУ юридичної особи ДП НАЕК «Енергоатом» - 24584661.
У випадку відсутності реєстрації у ЄРПН Підрядником електронної податкової накладної у встановлений Податковим кодексом України строк, Замовник має право в односторонньому порядку зменшити розмір оплати виконаних робіт на суму ПДВ, по документах оформлених відповідно до п.4.1 договору.
За умовами п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 10.12.2021), строк виконання робіт: червень 2021р., - 15.12.2022. Закінчення робіт фіксується технічним актом виконаних робіт в обсязі проектно-кошторисної документації та Технічних вимог (невід?ємний додаток № 3 до цього договору). Підрядник повинен розробити та узгодити з замовником у період з моменту укладення договору до фактичного початку виконання робіт проект виробництва робіт на виконання БМР згідно п.5.3.5 ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва». При розробці проекту виробництва робіт на виконання БМР підрядник повинен врахувати виготовлення пристосування та його застосування, необхідну оснастку (такелаж, ВПМ та ін.) для транспортування обладнання до місця монтажу
Підрядник повинен розробити та узгодити із Замовником у період з моменту укладення договору до фактичного початку виконання робіт програму ПНР згідно п.4.12 НП 306.2.106-2005 «Вимоги до проведення модифікації ядерних установок та порядку оцінки їх безпеки». Підрядник повинен розробити та узгодити із Замовником у період з моменту укладення договору до фактичного початку виконання робіт програму забезпечення якості виконання БМР та ПНР згідно п.4.10, 4.11 НП 306.2.106-2005 «Вимоги до проведення модифікації ядерних установок та порядку оцінки їх безпеки». Підрядник повинен у період з моменту укладення договору до фактичного початку виконання робіт розробити «Спільні заходи з охорони праці та пожежної безпеки», які затверджуються керівництвом замовника та підрядника.
Відповідно до п. 4.1. договору, підрядник щомісячно в строк до 20 числа, надає замовнику акт виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2В) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) в 5 екземплярів (1 екземпляр для підрядника, 4 екземпляри для замовника). Замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє реальність акта в частині об'ємів і вартості виконаних робіт, оформлює акт (ф. КБ-2В) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) у встановленому порядку або направляє мотивовану відмову від приймання робіт.
Місце виконання робіт: Енергоблок №6 ВП ЗАЕС (6.1. договору).
Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року. (п. 13.1. договору).
Додатком № 1 до договору № 1805/2021 від 18.05.2021 року є протокол узгодження вартості робіт за договором № 1805/2021 від 18.05.2021 року, відповідно до якого сторонами досягнуто згоди про величину вартості робіт по договору в сумі 52 828 826, 40 грн., в т.ч. ПДВ - 8 804 804, 40 грн. (т.1, зворот а.с. 16).
Додатком № 2 до договору № 1805/2021 від 18.05.2021 року є договірна ціна. (т.1, а.с. 17).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, в т. ч. здійснено поставку обладнання для виконання робіт на загальну суму 49 683 197, 58 грн, а відповідачем прийняті виконані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 12 за листопад від 11.11.2021 року на суму 44 876, 40 грн., № 13 за листопад 2021 року від 11.11.2021 року на суму 1 816 854, 00 грн., № 14 за листопад 2021 року від 11.11.2021 року на суму 108 736, 80 грн., № 15 за листопад 2021 року від 11.11.2021 року на суму 2 725 958, 40 грн., № 16 за листопад 2021 року від 11.11.2021 року на суму 4 063 255, 20 грн., № 18 за листопад 2021 року від 11.11.2021 року на суму 488 293, 20 грн., № 1 за грудень від 15.12.2021 року на суму 1 781 708, 40 грн., № 2 за грудень 2021 року від 15.12.2021 року на суму 1 303 119, 60 грн., № 3 за грудень 2021 року від 15.12.2021 року на суму 3 158 239, 20 грн., № 4 за грудень 2021 року від 15.12.2021 року на суму 4 150 897, 20 грн., № 5 за грудень 2021 року від 15.12.2021 року на суму 10 624 878, 00 грн., № 6 за грудень 2021 року від 15.12.2021 року на суму 8 635 986, 00 грн., № 8 за грудень 2021 року від 15.12.2021 року на суму 22 562, 40 грн., № 9 за грудень 2021 року від 15.12.2021 року на суму 4 802, 40 грн., № 10 за грудень 2021 року від 15.12.2021 року на суму 7 212, 78 грн., № 17 за грудень 2021 року від 15.12.2021 року на суму 8 079 972, 00 грн., № 19 за грудень 2021 року від 15.12.2021 року на суму 181 046, 40 грн., № 20 за грудень 2021 року від 15.12.2021 року на суму 103 932, 00 грн., № 21 за грудень 2021 року від 15.12.2021 року на суму 2 380 867, 20 грн., актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт № 10 від 19.12.2021 року на загальну суму 7 212, 78 грн., а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 1 за листопад 2021 року від 11.11.2021 року, № 2 за грудень 2021 року від 15.12.2021 року, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. (т.1, а.с. 23-187).
Однак, відповідач за виконані роботи розрахувався частково на суму 27 614 276, 27 грн., що підтверджується витягами з банківських виписок, внаслідок чого за Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" утворилась заборгованість у сумі 22 068 921, 31 грн. (т.1, а.с. 188-194).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 06.06.2023 року згідно якого сторонами погоджено, що борг відповідача перед позивачем за договором № 1805/2021 від 18.05.2021 року складає 22 068 921, 31 грн. (т.1, а.с. 195).
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 23/08-391 від 31.08.2023 року, в якій просив відповідача впродовж семи днів з моменту отримання цієї претензії погасити існуючу заборгованість за договором № 1805/2021 від 18.05.2021 року у сумі 30 243 347, 87 грн., що складається з 22 068 921, 31 грн. - основного боргу, 1 108 768, 61 грн. - 3 % річних та 7 065 657, 95 грн. - інфляційних втрат, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» та копією фіскального чеку від 01.09.2023 року. (т.1, а.с. 196-197).
Листом від 28.09.2023 року № 21-5886/28 відповідач надав відповідь на вищезазначену претензію позивача, в якій у зв'язку з дією форс-мажорних обставин, останній вимушений відмовити в задоволенні претензійних вимог. (т.1, а.с. 198).
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт згідно договору, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим з відповідача підлягає до стягнення борг у сумі 22 068 921, 31 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 266 486, 46 грн. - 3 % річних за період з 14.02.2022 року по 15.12.2023 року та 7 013 942, 09 грн. - інфляційні втрати за період з 14.02.2022 року по 15.12.2023 року.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішенні встановив, що позивачем були виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, в т. ч. здійснено поставку обладнання для виконання робіт на загальну суму 49 683 197, 58 грн., а відповідачем прийняті виконані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 1 за листопад 2021 року від 11.11.2021 року, № 2 за грудень 2021 року від 15.12.2021 року, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Однак, відповідач за виконані роботи розрахувався частково на суму 27 614 276, 27 грн., що підтверджується витягами з банківських виписок, внаслідок чого за Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" утворилась заборгованість у сумі 22 068 921, 31 грн. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 06.06.2023 року згідно якого сторонами погоджено, що борг відповідача перед позивачем за договором № 1805/2021 від 18.05.2021 року складає 22 068 921, 31 грн. Суд першої інстанції розцінив підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків, як визнання ним основного боргу. Також місцевим господарським судом встановлено, що Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений договором № 1805/2021 від 18.05.2021 року строк внаслідок настання форс-мажорних обставин. Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1805/2021 від 18.05.2021 року та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22 068 921, 31 грн. Крім того місцевим господарським судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування 3% річних, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання почалося з 15.02.2022 року. При цьому, розмір інфляційних втрат визначений позивачем вірно. За розрахунком суду першої інстанції, обґрунтованою до стягнення є сума 3 % річних у розмірі 1 263 704, 83 грн., які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 15.02.2022 року по 15.12.2023 року та сума інфляційних втрат у розмірі 7 013 942, 09 грн. за період з 15.02.2022 року по 15.12.2023 року, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Як вже було вище зазначено скаржник оскаржує рішення місцевого господарського суду лише в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів приймає до уваги, що у відповідності до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на зазначені обставини, колегія суддів не переглядає рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 року в частині стягнення основної заборгованості та інфляційних втрат та перевіряє законність та обґрунтованість рішення по суті в межах доводів апеляційної скарги, а саме щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 року у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 року у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 року у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З аналізу положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі № 910/3692/18, 27.04.2018 року у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 року у справі №905/305/18.
Також колегія суддів зазначає, що у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яносто календарних днів.
Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96%, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у даній справі №910/19359/23 відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%.
Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних колегією суддів у спірних правовідносинах не встановлено і відповідачем не доведено.
Відтак, правовідносини у справі №902/417/18 та №910/19359/23 не є подібними за встановленими фактичними обставинами, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у справі №902/417/18 не можуть бути застосовані до правовідносин у даній справі.
Відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 року у справі №910/19359/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 року у справі № 910/19359/23 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19359/23.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 19.06.2024 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
Т.П. Козир