Іменем України
Справа 1-8/11
Провадження №1/133/1/24
19.06.24
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підсудного (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4 ,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 , уродження м. Тирасполь, республіка Молдова, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, раніше не судимого, проживаючого по АДРЕСА_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.3 ст.187 КК України,
В провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.3 ст.187 КК України (в редакції 1960 року).
Згідно з обвинувальним висновком ОСОБА_4 та ОСОБА_6 17.12.2004 приблизно о 08 год. 00 хв., перебуваючи в смт. Глухівці Козятинського району Вінницької області, за попередньою змовою між собою вирішили викрасти майно ОСОБА_7 , яка проживала поряд з будинком дідуся підсудного ОСОБА_6 . З метою заволодіння майном потерпілої взяли в будинку дідуся мисливську рушницю, підійшли до будинку ОСОБА_7 , де одягнули на обличчя маски, виготовлені із спортивних шапок, і проникли в будинок. Всередині будинку ОСОБА_6 почав викрадати майно, а ОСОБА_4 , тримаючи в руках рушницю, слідкував за ОСОБА_8 , яка в цей час спала в центральний кімнаті. Від шуму в кімнаті потерпіла ОСОБА_8 прокинулась і почала кричати. ОСОБА_4 , направивши на потерпілу ствол рушниці, пригрозив фізичною розправою, а також наніс ОСОБА_8 удар прикладом рушниці по плечу, чим спричинив їй легке тілесне ушкодження у вигляді синця на передній поверхні грудної клітини. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , заволодівши майном потерпілої на загальну суму 2659,65 грн. та її студентським квитком, вибігли з будинку, зачинивши зовні двері.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому і за ч.3 ст.187 КК України, як розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.
Обвинувальний висновок в порядку ст. 232 КПК України (1960 року) направлено до суду 08.08.2005.
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28.01.2008 ОСОБА_4 оголошено у розшук. Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 змінено з підписки про невиїзд на утримання під вартою. Провадження у справі відносно ОСОБА_4 виділено в окреме провадження та зупинено на час розшуку підсудного.
04.05.2023 до суду надійшло клопотання від захисника підсудного - адвоката ОСОБА_9 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття провадження у кримінальній справі, яке обґрунтоване тим, що з часу вчинення інкримінованого підсудному кримінального правопорушення минуло понад 15 років, перебіг давності строку притягнення до кримінальної відповідальності не переривався, підстав, які б виключали застосування положень ст. 49 КК України у даному випадку немає, а тому останній підлягаю звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК Украйни (1960 року).
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18.03.2024 поновлено судовий розгляд кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч.3 ст.187 КК України (в редакції 1960 року).
В судовому засіданні підсудний та його захисник клопотання підтримали. Прокурор не заперечувала щодо задоволення клопотання.
Потерпіла ОСОБА_8 надіслала до суду телефонограму про розгляд справи без її участі, щодо заявленого клопотання не заперечує.
Дослідивши матеріали справи та поданого клопотання, заслухавши думку прокурора, підсудного, захисника, суд дійшов такого висновку.
Згідно з п.11 розділу XІ "Перехідні положення" КПК України (2012 року), кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Відтак, суд при розгляді даної кримінальної справи керується положеннями КПК України 1960 року.
Згідно з ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Частинами 2 та 3 ст. 49 КК України передбачено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій ст. 49 КК України (2001 року) строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Судом встановлено, що з часу вчинення кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , минуло понад п'ятнадцять років та вказані кримінальні правопорушення не підпадають під заборону застосування давності вчинення злочинів, визначених ч. 5 ст. 49 КК України.
Розшуком обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено його місцезнаходження, проживання чи перебування.
Станом на день розгляду клопотання даних про те, що ОСОБА_4 вчинив новий злочин, суду не надано.
Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України, є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 735/1121/20, викладаючи правову позицію у постанові від 02.02.2023, зазначила, що особа, котра ухилялася від досудового розслідування або суду, підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованих строків, передбачених частиною першою статті 49 КК, подовжених на час ухилення. Встановлені частиною другою цієї статті загальні строки повинні застосовуватися лише в разі, якщо вони сплинули на час розгляду справи судом, тобто минуло більш як п'ять років з дня вчинення кримінального проступку і понад п'ятнадцять років з дня вчинення злочину. У разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п'ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п'ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
Суд вважає, що усі вимоги закону у даному випадку дотримані, існують законні підстави для звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 та закриття щодо нього кримінальної справи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7-1 КПК України (в редакції 1960 року) провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно з ч. 2 ст. 11-1 КПК України (в редакції 1960 року), суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.
Відповідно до ч. 1 ст. 282 КПК України (в редакції 1960 року) якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підстави для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 і статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.
Виходячи з фактичних обставин справи, так як вони викладені в обвинувальному висновку, подія кримінальних правопорушень мала місце 17.12.2004, відтак з дня вчинення кримінальних правопорушень минуло більше п'ятнадцяти років.
Закінчення вказаного строку відповідно до вимог ст. 49 КК України, ст.ст.7-1, 11-1 КПК України (в редакції 1960) є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності, оскільки в зв'язку з цим припиняються повноваження держави щодо кримінального переслідування такої особи.
Враховуючи викладені обставини та встановлені факти, а також вимоги КПК України, суд вважає, що у даному випадку є можливим закрити провадження у справі, звільнивши ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
Крім цього, суд приймає до уваги, що в межах даної кримінальної справи позивачем ОСОБА_8 був пред'явлений до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 цивільний позов про стягнення з відповідачів на її користь 2684,65 грн. матеріальної шкоди та 25000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди солідарно з кожного.
Відповідно положень ч.4 ст.28 КПК України (в редакції 1960 року) зазначений вище цивільний позов в частині позовних вимог до ОСОБА_4 не підлягає вирішенню по суті у зв'язку з прийнятим судом рішенням про його звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, тому суд вважає за необхідне цивільний позов в цій частині залишити без розгляду.
За правилами ст.93 КПК України (в редакції 1960 року) судові витрати покладаються на засудженого, а також у випадку, якщо підсудний буде визнаний винним.
Виходячи зі змісту положень вищезазначеної статті, стягнення з підсудного судових витрат можливе лише при ухваленні обвинувального вироку, у зв'язку з чим суд вважає за можливе вказані в обвинувальному висновку судові витрати віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. 49 КК України, ст. 7-1, ст. 11-1, 349 КПК України (в редакції 1960 року), суд,
Клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття провадження у кримінальній справі задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів передбачених ч. 3 ст. 185, ч.3 ст.187 КК України, на підставі ч. 2 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.3 ст.187 КК України, закрити у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ч. 2 ст. 11-1 КПК України в редакції 1960 року.
Розшук обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошений постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28.01.2008, припинити.
Скасувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовану постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28.01.2008.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4 залишити без розгляду.
Судові витрати в сумі 1496,27 грн. віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1