Справа № 629/3048/24
Номер провадження 3/629/936/24
20.06.2024 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Попов О.Г., розглянувши адміністративний матеріал відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП,
17.05.2024 о 10-44 год. ОСОБА_1 навпроти буд. 25 на 1 мікрорайоні м. Лозова Харківської області, керуючи автомобілем марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності маневру та скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки Mazda-3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 10.9 ПДР України, а також з невідомих причин залишив місце ДТП, чим порушив вимоги п. 2.10а ПДР України.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв'язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналіз викладених вище обставин неявки ОСОБА_1 в судове засідання, що його було належно повідомлено про розгляд відносно нього даної справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимоги ст. 268 КУпАП, зважаючи на те, що судом вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення притягуваного про дату, час і місце розгляду справи, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки притягуваного у судові засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.
Перевіривши надані матеріали, суд вважає, що їх достатньо для розгляду справи.
Викладене підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД № 786869, ААД № 786884 від 17.05.2024, схемою місця ДТП, копією рапорту, письмовими поясненнями, даними відеозапису.
Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ст. 124 КУпАП, оскільки він порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а також за ст. 122-4 КУпАП, оскільки він, як водій транспортного засобу, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний.
Згідно ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд враховує характер скоєного правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майнове положення, відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП суддя вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у встановленому законом розмірі.
Керуючись ст.ст. 36, 40-1, 122-4, 124, 268, 284 ч.1 п.1, 289 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та накласти адміністративне стягнення відповідно до ст. 36 КУпАП у виді штрафу на користь держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень (реквізити для сплати: одержувач коштів: ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300, код за ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), р/р UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. (реквізити для сплати: одержувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), р/р UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Відповідно до положень ст.ст. 307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
На постанову суду може бути подана скарга до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Олексій ПОПОВ