Справа № 953/12134/23
н/п 1-кс/953/4484/24
"20" червня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Харкові клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 а по кримінальному провадженню № 42023222010000286 від 30 листопада 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 191 КК України, про арешт майна,-
19 червня 2024 року о 09.40 год. до Київського районного суду м. Харкова надійшло вказане клопотання прокурора ОСОБА_3 по вказаному кримінальному провадженню, в якому він просить постановити ухвалу про накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке на праві приватної спільної сумісної власності належить підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном, а саме: реєстраційний номер майна: 28436675; Тип майна: квартира; Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; Загальна площа (кв.м): 45,3, Житлова площа (кв.м): 26,2; Технічний опис майна: 2-кімнатна квартира. Форма власності: приватна спільна сумісна; Частка власності: 3/4.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що слідчим відділом Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області, здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42023222010000286 від 30.11.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 191 КК України.
ОСОБА_4 , 13.06.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, ч. 5 ст. 191 КК України (ч. 4 ст. 191 КК України, - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, в умовах воєнного стану; ч. 5 ст. 191 КК України, - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; ч. 5 ст. 191 КК України, - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах)
Під час встановлення особи підозрюваного ОСОБА_4 отримано інформацію, що відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, Сервісного центру підозрюваний у власності має наступні об'єкти рухомого та нерухомого майна: реєстраційний номер майна: 28436675; Тип майна: квартира; Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; Загальна площа (кв.м): 45,3, Житлова площа (кв.м): 26,2; Технічний опис майна: 2 - кімнатна квартира. Форма власності: приватна спільна сумісна; Частка власності: 3/4.
Санкція ч. 5 ст. 191 КК України, за якою ОСОБА_4 повідомлено про підозру, передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Вищевказане майно не відноситься до переліку майна яке не підлягає конфіскації.
За вказаних обставин, у органу досудового розслідування виникла необхідність у арешті вказаного майна відповідно до п.3 ч.2 ст. 170 КПК України.
У судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з'явився, повідомлений належним чином та своєчасно, на адресу суду надав заяву, в якій просить розглянути клопотання за своєї відсутності, та підтримав його в повному обсязі.
Неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_4 як власник майна та треті особи у судове засідання не викликались на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна.
Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023222010000286 від 30.11.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 191 КК України.
13.06.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч. 4,5 ст. 191 КК України.
Згідно витягу №382652652 від 12.06.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності належить наступне нерухоме майно: квартира; загальною площею 45,3 кв.м., житловою площею 26,2 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; технічний опис майна: 2 - кімнатна квартира. Форма власності: приватна спільна сумісна; Частка власності: 3/4. Іншими співвласниками вказаної квартири є: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , реєстраційний номер майна: НОМЕР_1 .
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.
18.06.2024 о 09:22 год. стороною обвинувачення подано до суду клопотання про арешт майна , яке ухвалою слідчого судді від 18.06.2024 повернуто прокурору та встановлено строк в 72 год з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків. Вказану копію ухвали отримано прокурором 18.06.2024. Після усунення недоліків прокурором 19.06.2024 о 09.40 год. подано клопотання про арешт майна.
Таким чином, згідно зі ч. 3 ст. 172 КПК України, передбачений законом строк в сімдесят дві години для усунення недоліків прокурором не порушено.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, а саме: запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За змістом ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Як зазначено вище, 13.06.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч. 4,5 ст. 191 КК України.
Санкція ч.5 ст. 191 КК України передбачає позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на відчуження майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя зауважує, що відповідно до позиції, викладеної в постанові Касаційного кримінального суду від 09.04.2020 у справі №676/2199/19 (провадження №51-5641км19) арешт накладається на майно, що належить на праві спільної сумісної власності, без виділення їх часток, оскільки поділ такого майна не проводився. Касаційний суд зазначив, що приймаючи таке рішення суд в кримінальному провадженні, вирішив спір про право власності на майно, поділив його з виділенням часток, що є неприпустимим. До того ж, суд залишив поза увагою вимоги ч. 12 ст. 100 КПК України, якими передбачено, що спір про належність речей вирішується в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання, оскільки прокурор довів наявність підстав вважати, що вчинено кримінальне правопорушення-злочин, накладання арешту на майно підозрюваного, забезпечить можливу конфіскацію майна у даному кримінальному провадженні, враховуючи санкцію ч. 5 ст. 191 КК України.
Захід забезпечення у вигляді арешту майна підозрюваного, шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном, належного підозрюваному, відповідає завданням кримінального провадження.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів інших власника/власників майна, то слідчий суддя вважає, що такі обмеження не будуть занадто обтяжливими для них з огляду на обставини справи.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавлення таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя дійшов висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Слідчий суддя вважає розумним та співрозмірним обмеження права власності підозрюваного ОСОБА_4 завданням кримінального провадження.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст. 107, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 а по кримінальному провадженню № 42023222010000286 від 30 листопада 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 191 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на частки двокімнатної квартири, загальною площею 45,3 кв.м., житловою площею 26,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 28436675), що належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Відповідно до ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя - ОСОБА_1