Справа №621/1200/22
Провадження №1-кп/621/49/24
Іменем України
19 червня 2024 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
судді - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу - тримання під вартою у кримінальному провадженні №12022221260000120 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харків, є громадянкою України, має неповну середню освіту, не працює, одружена, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , раніше судима:
1) вироком Апеляційного суду Харківської області від 02.09.2009 за пунктом 2 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 10 (десять) років; звільнена 08.11.2018 за вітбуттям строку покарання;
2) вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 09.06.2022 за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому пунктом 13 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України
Згідно обвинувального акту № 12022221260000120 від 20.07.2022 ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 13 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України, тобто умисному протиправному заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство за наступних обставин.
28 квітня 2022 року, близько 09:30 години, у будинку АДРЕСА_2 , під час розпивання спиртних напоїв у ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_8 .
Реалізуючи вказаний умисел, того ж дня та часу, ОСОБА_6 , нижньою частиною скляної пляшки, об'ємом 0,75 л, нанесла ОСОБА_8 не менше двох ударів в область потилиці, після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, кухонним ножем нанесла колото-ріжучою частиною три прицільних удари по тулубу, чим спричинила останньому проникаючі сліпі колото-різані поранення грудної клітки з ушкодженням органів грудної порожнини, відкриту черепно-мозкову травму, що ускладнились настанням гострої крововтрати та призвело до смерті ОСОБА_8 .
Прокурор ОСОБА_5 заявив письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 .
На обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої зазначив, що продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, вважав, що інший більш м'який запобіжний захід не може забезпечити виконання обвинуваченою ОСОБА_6 , процесуальних обов'язків.
Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник адвокат ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, у свою чергу заявили клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. На обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора та клопотання про зміну запобіжного заходу посилались на необґрунтованість обвинувачення, факт наявності у обвинуваченої дитини, яка наразі з слідчого ізолятору передана батьку, який є військовослужбовцем та наразі задіяний в обороні України, а тому дитина перебуває на догляді у сторонніх людей, відсутність ризиків, на які посилається у клопотанні прокурор, наявність постійного місця проживання та реєстрації.
Вислухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов наступного:
Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Ухвалою слідчого судді Зміївського суду Харківської області від 23.06.2022 відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , обрано запобіжний захід у виді тримання на строк до 28.07.2022, включно, без визначенням застави, який в подальшому неодноразово було продовжено, востаннє ухвалою суду до 07.07.2024.
Враховуючи, що в межах строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 , судове провадження не буде завершене, суду належить розглянути питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченої під вартою.
Під час судового засідання сторонами не надано будь-яких доказів того, що зменшилися ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, або змінилися обставини, передбачені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, які існували під час застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченої.
Під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ "Харківській слідчий ізолятор" у відношенні ОСОБА_6 , було враховано ризики: переховування обвинуваченої від суду; незаконного впливу на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.
ОСОБА_6 , обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, проти життя і здоров'я особи, за який, у разі визнання винуватою, їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого їй злочину, вказує на наявність ризику переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( ОСОБА_9 проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд також враховував дані про особу обвинуваченої ОСОБА_6 , яка раніше судима за вчинення злочину передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України та частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, одружена, не працює, що вказує на відсутність таких соціальних зв'язків, які реально гарантують належну поведінку обвинуваченої.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 , на свободу.
Доводи сторони захисту про те, що наявність малолітньої дитини у ОСОБА_6 , є гарантом її належної процесуальної поведінки суд вважає неслушними, так як відомості щодо особи обвинуваченої свідчать про відсутність стандартів поведінки, що притаманна матері та враховує факт того, що злочин який інкримінується ОСОБА_6 вчинений нею у стані вагітності.
Крім того, факт наявності малолітнього сина у ОСОБА_6 не є безумовною підставою для відмови в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а посилання сторони захисту щодо перебування дитини ОСОБА_6 на утриманні у сторонніх осіб, суд вважає не обґрунтованим та не підтвердженим будь-яким об'єктивними даними.
Факт наявності постійного місця реєстрації та проживання також не вказує на можливість обрання більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_6 , так як з огляду на відомості про особу обвинуваченої та встановлені ризики не гарантує її належну процесуальну поведінку.
Застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене, клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Підстав для задоволення клопотання сторони захисту суд не вбачає.
З підстав, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави не визначається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 31, 177, 181, 331 Кримінального процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу - задовольнити.
2. Продовжити строк запобіжного заходу у відношенні обвинуваченої ОСОБА_6 у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" на строк до 17 серпня 2024, включно.
3. У задоволенні клопотання cторони захисту - відмовити.
4. Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченою у цей же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3