Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/1456/24
Провадження № 1-і/553/3/2024
Іменем України
07.05.2024м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12024170460000133 від 11.03.2024 року, -
На розгляді у Ленінському районному суді м. Полтави (головуюча суддя ОСОБА_6 ) перебуває кримінальне провадження № 12024170460000133 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
06 травня 2024 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, без визначення альтернативного заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді застави.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 року, справу визначено судді - ОСОБА_1 ..
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вмотивовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується, у тому, що 11.03.2024 року, близько 09 год. 30 хв., перебуваючи на кухні помешкання за адресою АДРЕСА_1 , під час спільного вживання алкогольних напоїв між подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_4 заподіяла смерть ОСОБА_7 ..
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
В клопотанні прокурора зазначено, що в ході досудового розслідування, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 13.03.2024 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурором вказувалось про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5, ст. 177 КПК Українпи, а саме: обвинувачена ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності за вчинення нею особливо тяжкого кримінального правопорушення, оскільки остання усвідомлює невідворотність покарання; обвинувачена може впливати на інших учасників у кримінальному провадженні, оскільки перебуває з ними у дружніх відносинах; обвинувачена може продовжувати вчиняти інші кримінаьні правопорушення, оскільки схильна до вживання алкогольних напоїв, внаслідок чого проявляє агресію до оточуючих.
Поряд з цим, прокурором вказувлаось, що інший більш м'який захід забезпечення кримінального провадження не може бути застований до ОСОБА_4 з наступних підстав:
-особисте зобов'язання не можливо застосувати у зв'язку з тим, що даний запобіжний захід вимагає наявності особливої довіри до обвинуваченої;
- особиста порука не може бути застосована, оскільки відповідне клопотання не надходило;
- скільки злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, вчинений із застосуванням насильства відносно особи, відповідно до п. 1 ч.4 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, можливо не визначати розмір застави у кримінальному провадженні;
- домашній арешт неможливо застосувати у зв'язку з необхідністю постійного візуального контролю за ОСОБА_4 ..
В судовому засіданнні прокурор вказував про те, що у разі застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам , оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливості вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, тому прохав клопотання задовольнити.
Відповідно до статті 331 ч.ч. 1, 3 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечувала. При цьому, захисник зазначила, що наведені прокурором ризики визначені ст. 177 КПК України не є доведеними конкретними фактами та обставинами. При цьому, прохала обрати інший альтернативний захід забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченої більш м'який не пов'язаний з тримання під вартою у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання.
Обвинувачена ОСОБА_4 не заперечувала проти клопотання прокурора.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, дійшов до таких висновків.
В судовому засіданні суддею встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2024 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування з 13.03.2024 року 11 год. 06 хв. по 09.05.2024 року 11 год. 06 хв..
03 травня 2024 року у провадження суду надійшло кримінальне провадження № 12024170460000133 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ передано судді ОСОБА_6
06 травня 2024 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що термін дії ухвали про обрання запобіжного заходу спливає об 11 год. 00 хв. 09 травня 2024 року, приймаючи до уваги той факт, що головуюча суддя ОСОБА_6 перебуває на лікарняному, що унеможливлює вирішення нею даного питання. Відповідно до автоматизованого розподілу даного клопотання, передано судді ОСОБА_1 для вирішення.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.
Крім того, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлений раніше ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України наразі не зменшився та продовжує існувати з високою ймовірністю.
З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам. Проте, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту на їх користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченої і виконання процесуальних рішень у справі.
Під час розгляду клопотання не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченої під вартою з урахуванням її стану здоров'я чи неможливість отримання медичної допомоги в місцях позбавлення волі.
В той же час, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено, що встановлені при обранні ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та що інший, більш м'який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої..
За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість клопотання прокурора та обрання обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що в свою чергу спростовують твердження сторони захисту щодо доцільності запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не пов'язаний з тримання під вартою у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання.
Відповідно до положень пункту 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд постановленнні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України та приймачи до уваги те, що ОСОБА_4 вчинено кримінальне правопорішення - злочин, що спричинило загибель потерпілого, суд не визначає заставу.
Керуючись ст.ст. 178,194,197,199,315,331,350,372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 у рамках кримінального провадження № 12024170460000133 від 11.03.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України - задовольнити.
Обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - з утриманням в ДУ "Полтавська УВП № 23", строком на 60 днів, починаючи з 07 травня 2024 року по 05 липня 2024 року, включно, без визначення застави.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення, а обвинуваченою особою, яка утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1