Справа № 126/1063/24
Провадження № 3/126/712/2024
"18" червня 2024 р. м. Бершадь
Суддя Бершадського районного суду Вінницької області Рудь О. Г.
розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Відділу поліції №1 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності не притягувався ,
за ст. 130 КУпАП ,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 181928 від 23.04.2024 року, 23.04.2024 в с. Осіївка по вул. Пилипчука водій ОСОБА_1 керував т/з Volkswagen Bora д.н.з. НОМЕР_1 ) з явними ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в КНП "Бершадська ОЛІЛ", категорично відмовився, що було зафіксовано на відеозапис, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху за що відповідальність передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП.
Перед початком судового розгляду справи ОСОБА_1 було роз'яснено його права у відповідності до ст. 268 КУпАП.
ОСОБА_1 , вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав, зазначив, що викладені в протоколі обставини не відповідають дійсності, зокрема вказав, що транспортним засобом, коли працівники поліції до нього під'їхали він не керував, а лише сидів в автомобілі, який стояв на узбіччі. Також відмітив, що долучений до протоколу CD-диск не містить доказів, які б підтверджували його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, лише підтверджують, що він знаходився в середині автомобіля, але транспортний засіб рух не здійснював. З урахуванням викладеного, просив суд закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Мазур С.М. надала до суду клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначила, що в матеріалах відсутні достатні та належні докази винуватості її підзахисного у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній не перебував у стані алкогольного сп'яніння. Відеоматеріали не підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинку працівниками поліції. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Склад правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідає диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП та п. 2.5 ПДР. Крім того, ОСОБА_1 особисто звернувся до лікаря КНП "Бершадська ОЛІЛ", де за результатами медичного огляду було встановлено, що він абсолютно тверезий.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , суд приходить до наступного висновку.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до п. 1. 10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в постанові Верховного суду від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Відповідальність за знаходження біля автомобіля, або в непрацюючому автомобілі, навіть у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, законодавством не встановлена.
Крім того, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння підлягають фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення у якому вона обвинувачується.
ОСОБА_1 , надаючи пояснення в суді зазначив, що в момент, коли працівники поліції під'їхали до його автомобіля, він транспортним засобом не керував, тобто водієм не являвся.
З наданих до суду адміністративних матеріалів не можливо встановити чи керував ОСОБА_1 автомобілем, оскільки на відеозаписі, з технічного засобу долученого до матеріалів справи, що фіксує вчинене правопорушення взагалі не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та його зупинку поліцейськими. Автомобіль не перебував у русі, а стояв на узбіччі.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 сам звернувся в КНП "Бершадська ОЛІЛ", де згідно висновку амбулаторного медичного огляду № 122 від 23.04.2024 встановлено, що він перебував у тверезому стані.
Отож в такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Як наслідок на переконання суду дані відображенні у протоколі про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП є сумнівними з вищезазначених підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року; стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Стаття ж 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
В ході судового розгляду в діях ОСОБА_1 не встановлено ознак, які б свідчили про умисну чи необережну форму вини у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що унеможливлює кваліфікувати його дії за цією статтею.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, враховуючи, що вина ОСОБА_1 не доведена, керуючись п. 1 ст. 247, 283, 284 КУпАП України, суддя,-
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області на протязі десяти днів з дня її винесення.
Суддя О. Г. Рудь