19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 140/19146/23
адміністративне провадження № К/990/21517/24
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до суду Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - відповідач, ГУНП у Волинській області), в якому просила:
- визнати протиправними дії в частині видання наказу №1143/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Володимирського РВП ГУНП у Волинській області та вжиття заходів запропонованих дисциплінарною комісією» від 20 червня 2023 року, яким на ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправними дії в частині видання наказу №257о/с «По особову складу» від 21 червня 2023 року про звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, зі служби в поліції;
- скасувати наказ №1143/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Володимирського РВП ГУНП у Волинській області та вжиття заходів запропонованих дисциплінарною комісією» від 20 червня 2023 року в частині накладення на ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 (м.Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- скасувати наказ № 257о/с «По особову складу» від 21 червня 2023 року в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, зі служби в поліції;
- зобов'язано поновити позивача на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області;
- стягнуто середнього розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області № 1143/в від 20 червня 2023 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Володимирського РВП ГУНП у Волинській області та вжиття заходів запропонованих дисциплінарною комісією»;
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області №257о/с від 21 червня 2023 року «По особову складу».
- поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області з 22 червня 2023 року;
- стягнуто з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 232683 гривні 84 копійок (двісті тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят три гривні вісімдесят чотири копійки).
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- стягнуто з Головного управління Національної поліції у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 гривні 60 копійок (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Поставною Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області задоволено.
Скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі №140/19146/23 та прийнято нове, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення.
03 червня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 у якій скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року та залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд керується таким.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Підставою перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції заявник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Свої доводи у цій частині мотивує тим, що суд апеляційної інстанції застосував норми права встановлені пунктами 1, 2 частини першої статті 18, пунктами 1,2,3 частини першої статей 23, 64, пунктом 6 статті 77 Закону України «Про Національну поліції», пунктів 1-6, 11, 13 частини третьої статті 1 розділу 1, частини 1, 2 статті 1 Дисциплінарного статусу Національної поліції України, без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі №360/3545/18, у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №820/5543/17 та у постанові від 26 березня 2019 року у справі №808/2320/17.
У цьому контексті суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є наявність та взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Як видно зі змісту касаційної скарги, скаржник навів у ній окремо сукупність норм матеріального права в контексті його доводів щодо фундаментального значення порушуваних у касаційній скарзі правових питань та відсутності єдиних висновків щодо їх застосування у судовій практиці, а також перелік постанов Верховного Суду, зазначивши поряд із цим певні висновки поза зв'язком з конкретними правовими нормами, правила щодо застосування яких висловив Верховний Суд та змістом правовідносин, у межах яких ці висновки викладено.
Отже, наразі скаржник, пославшись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не продемонстрував наявності у цьому випадку одночасно і у взаємозв'язку тих чотирьох умов, про які йшлося вище і які зумовлюють можливість оскарження судових рішень із зазначеної підстави, а саме (1) конкретну норму (норми) матеріального права, яку суди попередніх інстанції застосували неправильно із вказанням (2) постанови Верховного Суду та відображенням наведеного у ній висновку про те, як цю норму (норми) слід застосовувати та у цьому контексті (3) зазначенням висновків суду апеляційної інстанції, що суперечать цій позиції, а також (4) посиланням на те в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Формальне відображення у касаційній скарзі певної сукупності норм матеріального права, які, на думку автора касаційної скарги, неправильно застосували суди, а також переліку постанов Верховного Суду з частковим (вирваним з контексту) висвітленням наведених у них висновків без будь-якої конкретизації і системного зв'язку зі спірними правовідносинами, демонструє суто формальний підхід у намаганні дотриматися правил касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, що, при цьому, не зумовлює можливості відкрити касаційне провадження із цієї підстави, оскільки викладені у такий спосіб доводи і обґрунтування не є належними у розумінні зазначеної правової норми.
Іншими словами, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі №140/19146/23 та, відповідно, розглянуто справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Отже, враховуючи, що ця справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, не лише визначених частиною 4 статті 328 КАС України, а й підтвердження випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Оцінивши доводи касаційної скарги встановлено, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а відтак відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути як таку, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя: А.Г. Загороднюк