19 червня 2024 року
м. Київ
справа №500/8031/21
адміністративне провадження № К/990/26272/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2022 (головуючий суддя: Матковська З.М., судді: Улицький В.З., Хобор Р.Б.) у справі № 500/8031/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,
І. РУХ СПРАВИ
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонд України в Тернопільській області (далі - ГУПФУ в Тернопільській області або відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії щодо відмови ГУПФУ в Тернопільській області у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку;
зобов'язати ГУПФУ в Тернопільській області призначити з 25.10.2019 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
Тернопільській окружний адміністративний суд рішенням від 31.12.2021 позов задовольнив.
Ухвалою від 12.05.2022 Восьмий апеляційний адміністративний суд поновив ГУПФУ в Тернопільській області строк на апеляційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.12.2021 та відкрив апеляційне провадження у справі за скаргою пенсійного органу.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.07.2022 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись із ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі від 12.05.2022 та постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі № 500/8031/21.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2022 відкрито касаційне провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2022.
Одночасно з цим, цією ухвалою Верховий Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2022.
Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що звернувся із відповідною заявою до пенсійного органу за призначенням пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-XII. Зазначив, що факт роботи/проживання у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС станом на 01.01.1993 не менше 4 років підтверджується відповідними відмітками у трудовій книжці, направленням на працевлаштування, а також актами про встановлення факту проживання.
Проте за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії посилаючись на відсутність підтверджуючих документів проживання в зоні посиленого радіологічного контролю.
Позивач вважає таку відмову, оформлену листом, протиправною, і просить її скасувати.
Відповідач позов не визнав. Наполягає на відсутності підстав для призначення позивачу пенсії зі зниження пенсійного віку на умовах статті 55 Закону № 796-XII, оскільки позивач не набув статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи (відсутнє посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи). Також відповідач звернув увагу на те, що згідно із записами з трудової книжки позивача, останній у період з 21.08.1985 по 12.02.2020 працював в смт. Володимирець, яке не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач у жовтні 2019 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Відповідач листом від 18.08.2021 № 4797-4588/К-02/8-1900/21 відмовив у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, оскільки у складі документів не надано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідки про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, виданої органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Також в трудовій книжці є запис про те, що позивач у період з 21.08.1985 по 12.02.1990 працював у Володимирецькій дирекції кіносітки, Володимирецького району Рівненської області. Водночас смт. Володимирець не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Судами попередніх інстанцій також установлено, що у період з 21.08.1985 12.02.1990 позивач працював на посаді заступника директора Володимирецької дирекції кіносітки, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.11.1984.
Згідно з інформацією зазначеною в акті про встановлення факту місця проживання від 19.07.2019, складеного депутатом Великоцепцевицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 1985 року по лютий 1990 року дійсно проживали без реєстрації місця проживання в приватному будинку по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Із відомостей, зазначених у акті про встановлення факту проживання №428 від 23.07.2019, складеного сільським головою ОСОБА_5 , депутатами с/р ОСОБА_6 , свідків сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом із дітьми, дійсно в період з 1985 року по 1990 рік не проживали на території с. Вищі Луб'янки Збаразького району Тернопільської області. Сім'я проживала в батьків ОСОБА_1 в АДРЕСА_1.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII підтверджене належними, достатніми та допустимими доказами.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість відмови пенсійного органу у призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону № 796-XII.
Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку.
Проаналізувавши положення національного законодавства, а також враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.02.2018 у справі №599/564/17, суд апеляційної інстанції констатував, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону № 796-ХІІ, є відповідне посвідчення.
Водночас різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
З огляду на те, що посвідчення у позивача відсутнє, відповідач не мав законних підстав для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення постановлено судом апеляційної інстанції без додержання норм процесуального права, без урахування правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 14.12.2020 у справі №521/2816/15-ц, та Європейського суду з прав людини, які є джерелом права на національному рівні та обов'язкові до застосування при виборі і застосуванні норм права.
У контексті зазначених підстав касаційного оскарження, позивач стверджує, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку.
Проте вирішуючи в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 12.05.2022 питання поновлення строків апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, суд апеляційної інстанції визнав поважними причини пропуску відповідачем строку без надання будь-якого пояснення чи оцінки цим підставам, обмежившись встановленням лише того, що наведені пенсійним органом обставини та подані в їх підтвердження докази дають підстави для висновку про поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.
Водночас на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання поновлення строків апеляційного оскарження повинен був застосовувати відповідні процесуальні норми згідно із принципом юридичної визначеності.
Як наслідок, за твердженнями скаржника, необґрунтоване поновлення відповідачу строків на апеляційне оскарження призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому із посиланням на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
В обґрунтування своєї позиції пенсійний орган стверджує, що основним доказам проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке відповідно до змісту статті 14 Закону № 796-ХІІ є підставою для встановлення пільг і компенсацій, передбачених цим Законом
Своєю чергою, оскільки позивач не має посвідчення потерпілого від Чорнобильської АЕС, то відповідно відсутні правові підстави для призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону № 796-ХІІ.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначає стаття 55 Закону № 796-XII
За змістом цієї норми, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, - зменшення віку передбачено - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Спір між позивачем та відповідачем у цій справі виник щодо наявності чи відсутності права користуватися пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, за відсутності посвідчення потерпілого від Чорнобильської АЕС.
Пунктом 4 частини першої статті 11 Закону № 796-XII встановлено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 (пункт 4 частини першої статті 14 Закону № 796-XII).
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Положеннями статті 65 Закону № 796-XII визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, на реалізацію цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 51), яким визначено, зокрема, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, коло осіб, яким вони видаються.
Посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства (пункт 2 Порядку № 51).
Особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В (пункт 6 Порядку № 51).
Колегія суддів зазначає, що подібні правовідносини неодноразово були предметом розгляду Верховним Судом.
Так, Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі № 404/5266/16-а (2-а/404/29/17), від 30.08.2022 у справі № 357/6372/17 та інших виснував, що «…єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи...».
У пункті 30 постанови від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 Верховний Суд також констатував, що Законом № 796-ХІІ та Порядком № 51 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18) також зазначалось, що «… право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Наведені правові позиції Верховного Суду є актуальними і колегія суддів у справі, що розглядається, не вбачає підстав відступати від таких.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до положень пункту підпункту 5 пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком, серед іншого додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, у т.ч., посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Зі змісту листа ГУПФУ в Тернопільській області № 4797-4588/К-02/8-1900/21 від 18.08.2021 вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку слугувала відсутність у складі поданих на розгляд документів посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Отже, зважаючи на факт відсутності у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що ним не спростовано, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що у відповідача не було правовий підстав для призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-XII.
Щодо доводів касаційної скарги про необґрунтованість поновлення судом апеляційної інстанції відповідачу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, то колегія суддів зазначає, що звертаючись із апеляційною скаргою вдруге апелянт одночасно порушив питання поновлення строків, порушення яких обумовлено запровадженням воєнного стану. Наведені скаржником обставини та подані в їх підтвердження докази суд визнав такими, що дають підстави для висновку про поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, про що зазначив в ухвалі про відкриття апеляційного оскарження від 12.05.2022.
Отже суд апеляційної інстанції у межах визначених законодавцем повноважень надав оцінку обставинам, які призвели до пропущення строків, визнав їх поважними та у визначеному процесуальним законом порядку прийняв рішення про поновлення строків.
Водночас приведена скаржником судова практика не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки висловлена щодо застосування норм ЦПК України.
Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги позивача.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2022 у справі № 500/8031/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
В. М. Шарапа