19 червня 2024 року
Київ
справа № 280/2844/23
адміністративне провадження № К/990/22881/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі №280/2844/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРИС-АГРО» до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
13.06.2024 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2023.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, колегія суддів виходить з такого.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.04.2024 залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС і надав строк для усунення недоліків шляхом надання заяви із зазначенням поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та доказів на підтвердження обставин, зазначених у такій заяві.
Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало те, що апеляційна скарга подана лише 11.04.2024, тобто, із пропуском тридцятиденного строку на її подання, а наведені ГУ ДПС у клопотанні підстави пропуску такого строку є неповажними. Те, що апелянт вперше звернувся до суду з апеляційною скаргою 06.09.2023 і яка була повернута судом 30.01.2024, не свідчить про існування дійсно непереборних та об'єктивних перешкод, що унеможливили звернення із скаргою у встановлений законом процесуальний строк.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, на обґрунтування якого зазначив, що первинна апеляційна скарга подана в строк, проте була повернута. Процесуальний строк був пропущений з підстав неможливості своєчасної сплати судового збору, у зв'язку з обмеженим фінансуванням податкового органу, що є поважною причиною пропуску строку на оскарження судового рішення та не повинно перешкоджати доступу до правосуддя. Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення. Зазначає, що воєнний стан є об'єктивною та поважною причиною для поновлення процесуального строку.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив з того, що підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк. Доводи апелянта фактично ґрунтуються на обставинах неналежного фінансування, проте, такі обставини стосуються організації діяльності відповідача і не можуть бути розцінені як об'єктивна і непереборна перешкода у реалізації ним права на апеляційне оскарження. Посилання апелянта на норму частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки ця норма не встановлює незастосування тридцятиденного строку на апеляційне оскарження. Саме по собі введення в Україні воєнного стану також не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення та не зазначення які саме обставини, зумовлені воєнним станом, спричинили перешкоди своєчасному поданню апеляційної скарги.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що первинна апеляційна скарга була подана у межах строку на апеляційне оскарження. Реалізація права на повторне звернення до суду була здійснена без зайвих зволікань та негайно після надходження відповідного фінансування. І при первинному, і при повторному зверненні до суду в діях відповідача вбачається сумлінне і добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов'язків. Звертає увагу на обставини введення в Україні воєнного стану, що вплинуло на можливість своєчасної сплати судового збору. Також скаржник посилається на витяги з рішень Європейського суду з прав людини та наводить практику Верховного Суду щодо поновлення строку на оскарження апеляційне оскарження.
Проте колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
В даному випадку підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало те, що наведені скаржником причини пропуску строку є неповажними, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень: вперше подану апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою від 06.11.2023 і надано строк для усунення недоліку апеляційної скарги (надати документ про сплату судового збору і докази надсилання копій апеляційної скарги іншим учасникам справи); ухвалою від 15.12.2023 задоволено клопотання ГУ ДПС та продовжено йому строк на усунення недоліків апеляційної скарги; ухвалою від 30.01.2024 апеляційну скаргу повернуто ГУ ДПС. Вдруге скаржник подав апеляційну скаргу 11.04.2024, тобто більше ніж через два місяці з дня повернення попередньо поданої апеляційної скарги, що не може бути визнано розумним та оптимальним строком для реалізації права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою. Причин, які позбавляли ГУ ДПС можливості звернутися з апеляційною скаргою повторно у більш стислі строки скаржник не зазначає, натомість посилається на відсутність коштів.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31.08.2023 у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19.07.2023 у справі №620/5941/22, від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20.
Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв'язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, які мали місце у період з 08.08.2023 (дата ухвалення рішення судом першої інстанції) і до 11.04.2024 (дата подання апеляційної скарги вдруге) ГУ ДПС не зазначило. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку ГУ ДПС не надало.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки зазначені скаржником причини пропуску строку визнані неповажними і на пропозицію суду ГУ ДПС не зазначило інших поважних причин пропуску строку. Відсутнє посилання на наявність таких і в касаційній скарзі.
У наведених скаржником справах Верховний Суд сформував висновки з урахуванням конкретних установлених фактичних обставин у справі, залежно від яких були відповідним чином застосовані норми процесуального права.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі №280/2844/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРИС-АГРО» до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко