12 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 463/2018/24 пров. № А/857/10387/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Кухтея Р.В.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 11 квітня 2024 року (суддя - Мармаш В.Я., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 11.04.2024),
в адміністративній справі №463/2018/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції,
про скасування постанови та закриття провадження у справі,
встановив:
У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Департаменту патрульної поліції, в якому просив протокол (постанову) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1563297 від 02.03.2024 скасувати, а провадження у справі закрити. Вирішити питання розподілу судових витрат.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 11.04.2024 у задоволенні позову відмовлено.
З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт оскаржуване рішення суду протиправним та таким, що підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що твердження суду про те, що покажчик повороту був увімкнутий після зупинки транспортного засобу, не відповідає дійсності, оскільки на відеозаписах чітко зображено автомобіль з увімкненими зовнішніми світловими приладами та увімкненим покажчиком повороту. Із камер відеореєстратора поліцейського авто чітко видно, що транспортний засіб перед зупинкою рухався із увімкненим покажчиком повороту. Вважає апелянт, що виносячи оскаржувану постанову, відповідач діяв поза презумпцією невинуватості та на основі припущень, що не може бути підставою для відповідальності особи. Тому оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною та підлягає скасуванню.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 11.04.2024, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.
У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
Від позивача надійшла до суду апеляційної інстанції заява про розгляд справи за відсутності апелянта та його представника.
Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
02.03.2024 року відносно позивача ОСОБА_1 інспектором поліції винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА №1563297 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. (а.с. 41).
За змістом вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 02 березня 2024 року о 01 годині 53 хвилин в м.Ужгород, вул. Володимирська, 56, водій «Toyota Land Cruiser Prado» номерний знак НОМЕР_1 , не подав завчасно перед початком маневру відповідний покажчик повороту, а також при перевірці документів не надав посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив вимоги пункту 9.4 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП. До постанови додано відео з камери 470101.
Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем виконано обов'язок щодо доведення перед судом факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП. Постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства, стягнення відповідачем застосовано без порушень, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).
Відповідно до пп. 9.2, 9.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед початком руху і зупинкою; перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.
Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Як слідує зі змісту положень п.п.3, 8, 11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, зокрема, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд апеляційної інстанції враховує, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови від 02.03.2024 за адміністративне правопорушення, що виявилось у недотриманні вимог пункту 9.4 ПДР - подання завчасно перед початком маневру відповідний покажчик повороту, відповідач надав відеозапис з камери зовнішнього відеоспостереження, з огляду якого судом встановлено, що водій транспортного засобу «Toyota Land Cruiser Prado», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 не подав завчасно перед початком маневру відповідний покажчик повороту, а увімкнув лівий покажчик повороту вже при зупинці відповідного транспортного засобу.
Оглянутий судом відеозапис колегія суддів вважає належним і допустимим, який підтверджує суть вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, зазначену в оскаржуваній постанові поліцейського серії ЕНА №1563297 від 02.03.2024.
Отже, правильний зробив висновок суд першої інстанції, що в діях водія транспортного засобу «Toyota Land Cruiser Prado», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 наявні подія і склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки ним на транспортному засобі «Toyota Land Cruiser Prado», номерний знак НОМЕР_1 , 02 березня 2024 року о 01 годині 53 хвилин в м.Ужгород, вул. Володимирська, 56, не було завчасно подано перед початком маневру відповідний покажчик повороту, що не відповідає вимогам п.9.4 ПДР.
Також на відеозаписі з бодікамер працівників поліції зафіксовано факт, що працівниками поліції ОСОБА_1 був продемонстрований відеозапис з відео реєстратора транспортного засобу працівників поліції, який передував події правопорушення. Інспектор належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу зупинки та перевірки документів, попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України, роз'яснив позивачу його права, представив докази вчинення ним адміністративного правопорушення.
За встановленого, безпідставними є твердження апелянта про те, що відповідач діяв поза презумпцією невинуватості та на основі припущень.
Таким чином, обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення повністю викладені в оскарженій постанові про накладення адміністративного стягнення, з якої вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 02 березня 2024 року о 01 годині 53 хвилин в м.Ужгород, вул. Володимирська, 56, водій «Toyota Land Cruiser Prado» номерний знак НОМЕР_1 , не подав завчасно перед початком маневру відповідний покажчик повороту, чим порушив вимоги пункту 9.4 Правил дорожнього руху, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Вказані обставини підтверджені наданим суду відповідачем відеозаписами події. Відповідач довів правомірність прийняття спірної постанови, вказана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення, з дотриманням правил чинного законодавства.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 11 квітня 2024 року в адміністративній справі №463/2018/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття провадження у справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. В. Кухтей
Повний текст постанови суду складено 19.06.2024 року