12 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 159/1235/24 пров. № А/857/8739/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Шевчук С.М.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі структурного підрозділу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції,
на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2024 року (суддя - Шишилін О.Г., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Ковель, дата складання повного тексту - 11.03.2024),
в адміністративній справі №159/1235/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції,
про визнання протиправною і скасування постанови, закриття провадження у справі,
встановив:
У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідачів Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, в якому просила: 1) визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №369715 від 26.02.2024 про накладення на позивача адміністративного стягнення в розмірі 340,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП; 2) провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч.1 ст.122 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення; 3) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ДПП на рахунок позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 гривень.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.03.2024 позов задоволено. Постанову поліцейського УПП у Волинській області Матвіюка С.М. від 26.02.2024 року серії БАВ №369715 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в сумі 340 грн. - скасовано, провадження у справі закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 гривень.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач ДПП в особі структурного підрозділу УПП у Волинській області ДПП та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, за відсутності повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі та невірним застосуванням судом норм процесуального та матеріального права, підстави чого наведені в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено відповідача про дату, час та місце судового засідання, що унеможливило надання доказів у визначений строк. Вважає скаржник, що судом не надано належної правової оцінки обставинам справи, що призвело до безпідставного висновку про незаконність постанови відповідача. Відповідача побавлено надати суду відзив на позовну заяву, тому рішення суду ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи. Щодо фактичних обставин вчинення адміністративного правопорушення вказує скаржник, що поліцейським було застосовано превентивні заходи, передбачені статтями 32, 35 ЗУ «Про Національну поліцію», такі як зупинення транспортного засобу та перевірка документів водія згідно п.2.4 ПДР, з чітким поінформуванням водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу та роз'яснено його права відповідно до ст. 268 КУпАП, з дотриманням визначеної законом процедури. Факт вчинення інкримінованих правопорушень позивачу підтверджується оскаржуваною постановою серії БАВ № 369715 від 26.02.2024, відеозаписом з портативного відеореєстратора нагрудного, відеозаписом з мобільного телефону ІРНОМЕ -13 (де зафіксовано як рухався позивач). Із змісту зазначених відеозаписів можливо чітко та однозначно встановити час та місце вчинення інкримінованого позивачу правопорушення, а також особу, яка його вчинила.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 11.03.2024 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги відмовити повністю.
У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
26 лютого 2024 року інспектором Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Матвіюк Сергієм Миколайовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №369715 від 26.02.2024 р., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 9).
За змістом вказаної постанови 22.02.2024 р. о 08:57 год. в м. Ковель по вул. Відродження 6 водій ОСОБА_1 , керуючи т/з «Вольво» р.н. НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугам», а саме з крайньої лівої смуги для руху т/з, яка дозволяє рух лише прямо, здійснив рух ліворуч, чим порушив п.8.4ґ ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
В п.7 зазначено, що до постанови додаються: відео з НК 475642, НК 477467, відеозапис з реєстратора Xiaomi-70, відеозапис з мобільного пристрою ІРНОМЕ -13, пояснення водія, повідомлення. Копію постанови отримано.
Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Суд апеляційної інстанції погоджується висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).
Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 8.4ґ ПДР передбачено, що інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Дорожній знак 5.16. «Напрямки руху по смугах» показує кількість смуг і дозволені напрямки руху по кожній з них.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Предметом доказування у спірному випадку є рух позивача на транспортному засобі по полосі проїзної частини дороги із встановленим інформаційно-вказівним знаком 5.16, який визначає, "Напрямки руху по смугах" із забороною з крайньої лівої смуги поворот ліворуч.
У той же час, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП).
Відповідно, стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
У відповідності до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
У даному випадку, для підтвердження порушення позивачем пункту 8.4 «ґ» Правил дорожнього руху відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, повинен був надати, зокрема, відеозапис події, із відповідною фіксацією вчиненого правопорушення тощо.
При цьому, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
З матеріалів справи видно, що 22.02.2024 р. о 08:57 год. в м. Ковель по вул. Відродження, 6 водій ОСОБА_1 , керуючи т/з, порушив вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугам», а саме з крайньої лівої смуги для руху т/з, яка дозволяє рух лише прямо, здійснив рух ліворуч, чим порушив п.8.4ґ Правил дорожнього руху.
На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано оптичний диск, який містить файли із відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, відеозапис з реєстратора Xiaomi-70, відеозапис з мобільного пристрою, які здійснювалися під час вчинення інкримінованого позивачу правопорушення та процесу розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З оглянутих судом апеляційної інстанції відеозаписів суд не встановив факту фіксації допущення позивачем 22.02.2024 р. о 08:57 год. порушення вимог дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугам», а саме руху з крайньої лівої смуги для руху т/з, яка дозволяє рух лише прямо, здійснивши рух ліворуч та допустивши порушення вимог п.8.4ґ ПДР. Зокрема, на відеозаписі ІМG_5120.МР4, який містить запис в період часу 08:57 год., не відображено моменту проїзду позивачем ділянки дороги із розміщеним дорожнім знаком 5.16 «Напрямок руху по смугам» та моменту здійснення позивачем руху ліворуч з крайньої лівої смуги, яка дозволяє рух лише прямо.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів на підставі наданих суду доказів приходить до переконання, що інспектором поліції при складанні постанови не були належним чином зібрані та досліджені докази, передбачені ст.251 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, апеляційний суд враховує, що матеріали справи свідчать про відсутність об'єктивних даних, які б підтверджували вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, і відповідачем у справі таких належних доказів не надано.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач не довів обставин щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, а отже оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №369715 від 26.02.2024 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Відносно доводів апеляційної скарги про те, що відповідачу не було відомо про розгляд справи судом першої інстанції, то такі доводи спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою Ковельського міськрайонного суду Волинської області про доставку електронного документа «Судова повістка про виклик до суду в адміністративній справі №159/1235/24 від 01.03.2024 (а.с. 16).
Загалом доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суд першої інстанції врахував наявні у справі докази та норми правового регулювання у спірних правовідносинах, вірно керувався чинними нормами законодавства та дійшов обґрунтованого висновку.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та основ процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі структурного підрозділу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2024 року в адміністративній справі №159/1235/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною і скасування постанови, закриття провадження у справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
С. М. Шевчук
Повний текст постанови суду складено 19.06.2024 року
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду