Провадження №2-о/760/27/24
Справа №760/19351/23
12 березня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Усатової І.А.
секретаря судового засідання - Омелько Г.Т.
за участі:
заявника - ОСОБА_1 ;
представника заявника - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області про встановлення факту, що має юридичне значення - факту спільного проживання із спадкодивцем на момент відкриття спадщини, суд-
Заявниця звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
В обгрунтування заяви зазначає наступне: вона є рідною сестрою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Світильня Броварського району Київської області, де і похований. ОСОБА_3 зареєстрований з 19 липня 1998 р. по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, із травня 2012 року ОСОБА_3 почав фактично проживати без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Зареєстрованим її місцем проживання є: АДРЕСА_3 , але з січня 2010 року вона постійно фактично проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
З травня 2012 року вона та її брат ОСОБА_3 почали спільно, постійно фактично проживати без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з братом вели спільне домашнє господарство, обробляли земельну ділянку біля будинку, робили косметичний ремонт будинку, підтримували будинок у належному стані, сплачували комунальні послуги (за електроенергію); доглядали за старенькою матір'ю ОСОБА_4 , яка була людиною похилого віку, померла у віці 86 років. Разом з братом ОСОБА_3 поховали матір, доглядали за її могилкою. Після смерті матері прийняли спадщину за заповітом як діти померлої. На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 заявник постійно проживала з братом ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 . Заявник поховала брата, доглядає за його могилою. Після смерті ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 залишилася частина житлового будинку, яка належала покійному брату в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_4 . У даному житловому будинку залишилося майно брата. Весь час після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вона продовжувала постійно фактично проживати без реєстрації місця проживання у вищезазначеному будинку. Вона доглядає за будинком, утримує його, веде домашнє господарство, обробляє земельну ділянку біля будинку, користувалася речами, які належали брату, тобто вступила у фактичне управління спадковим майном майно і фактично його прийняла у спадок. Вона несвоєчасно звернулася до нотаріуса за оформленням спадщини. Державний нотаріус Другої Броварської державної нотаріальної контори 09 серпня 2023 року відмовив їй у відкритті спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що у встановлений шестимісячний термін заяву про прийняття спадщини в нотаріальну контору не подала та відсутні документи щодо факту прийняття спадщини впродовж шести місяців з дня смерті спадкодавця. Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалася. Інших спадкоємців, крім неї, не має. Виникнення у заявника права на спадкування залежить від доведення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Ухвалою судді від 28.08.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити.
У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 доводи, викладені в заяві, підтримала, додавши, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалася. Інших спадкоємців, крім заявника, не має. Відсутній спір про право, встановлення факту не впливає на спадкові права інших осіб. Встановлення даного факту згідно із законом породжує юридичні наслідки, а саме: від його (встановлення факту) залежить виникнення майнових прав у заявника - виникнення права на спадкування після смерті брата; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення. Просила задовольнити заявлені вимоги.
Заінтересована особа Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином.
Суд, заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності та взаємозв'язку, приходить до наступного висновку.
Відповідно до статтей 15, 16 ЦК України, статтей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих та майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61 24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 6114667св20).
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України.
Зареєстрованим місцем проживання заявника ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 з 15 березня 1988 року по теперішній час. З січня 2010 року заявник постійно фактично проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Встановлено, що ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 19 липня 1988 року, зазначена обставина підтверджується інформацією, Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.
Заявник, звертаючись з даною заявою зазначила, що із травня 2012 року ОСОБА_3 почав фактично проживати без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Світильнянського старостинського округу виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області за № 277 від 17.08.2023 року. З травня 2012 року заявник ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_3 почали спільно, постійно фактично проживати без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з братом вели спільне домашнє господарство, обробляли земельну ділянку біля будинку, робили косметичний ремонт будинку, підтримували будинок у належному стані, сплачували комунальні послуги (за електроенергію); доглядали за старенькою матір'ю ОСОБА_4 , яка була людиною похилого віку, померла у віці 86 років. Разом з братом ОСОБА_3 поховали матір, доглядали за її могилкою. Після смерті матері прийняли спадщину за заповітом як діти померлої.
Встановлено, що будинок за АДРЕСА_2 належав на праві власності ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 7 від 05 березня 2014 року (свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_2 ) та яка є матір'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Згідно спадкової справи, відкритої Броварською районною державною нотаріальною конторою Київської області 13 травня 2014 року за № 289/2014 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , спадщину за заповітом прийняли діти померлої: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 12 від 10 червня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 .
На час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 заявник ОСОБА_1 постійно проживала з братом ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 . що підтверджується довідкою виданою Світильнянським старостинським округом виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 17.08.2023 за № 277.
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 73521277 від 09.08.2023 року, наданою Другою Броварською державною нотаріальною конторою, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалася.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , показали, що вони є сусідами заявника; з травня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали фактично постійно без реєстрації місця проживання в будинку АДРЕСА_2 , який належав матері ОСОБА_4 , померлій у 2014 році. Заявник ОСОБА_1 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 брата ОСОБА_3 постійно проживала з братом ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 ; поховала брата. Інших спадкоємців, крім ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_3 не має.
Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно із частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов'язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).
Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.
Факт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її в цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального округу ( частина 1 статті 1269 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом, як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з підпунктами 4, 10 пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто, спадкоємець який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
Зазначена обставина є підставою для звернення з заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець у даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
При цьому, Верховний Суд в постанові від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 вказав, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Встановлення факту постійного проживання заявника разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини встановлюється з метою реалізації заявником, як спадкоємцем, права на отримання свідоцтва про право на спадщину. Встановлення даного факту не порушує права та інтереси інших осіб. Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення даного юридичного факту.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які заявник посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про те, що заявлена вимога підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 4, 5, частиною 1 статті 293, частиною 2 статті 315 ЦПК України, статтями 15,16 ЦК Україн, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області про встановлення факту що має юридичне значення - факту спільного проживання із спадкодивцем на момент відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з травня 2012 року по червень 2015 року, в тому числі на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І. А. Усатова