Постанова від 19.06.2024 по справі 500/1494/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Осташ А.В.

19 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/1494/24 пров. № А/857/11129/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 500/1494/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ФИНТРЕЙД» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2024р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ФИНТРЕЙД» (далі по тексту ТзОВ ««Торговий Дім «ФИНТРЕЙД») звернувся з позовом до Тернопільської митниці, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.09.2023р. №UA403030/2023/000067/2, від 14.09.2023р. №UA403030/2023/000068/2 (далі - Рішення).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.04.2024р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Тернопільська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.04.2024р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.03.2021р. ТОВ «Торговий Дім «ФИНТРЕЙД», (Покупець за контрактом) та підприємство-нерезидент компанія “SHREE NILKANTH POLYTEX” Індія) (Продавець за контрактом) уклали зовнішньоекономічний контракт №5 на постачання Товарів (мішків поліпропіленових для пакування в асортименті) на митну територію України на умовах поставки та оплати, викладених в додатках до контракту, за умовами п. 2.1, п. 2.5 Контракту.

Відповідно до укладеного між Сторонами контракту №5 від 05 березня 2021 року та додатку №31 від 21.07.2023 року до вказаного контракту визначено асортимент та кількість товару, що поставляється, а також базис поставки товару (СІР порт Гдиня, Польща) та строки оплати поставленого товару.

З метою виконання договірних зобов'язань між компанією “SHREE NILKANTH POLYTEX” Індія) та ТОВ "Торговий Дім "ФИНТРЕЙД" (Україна) згідно рахунком-фактурою (інвойс) SNP/019/2023-24 від 21.07.2023р. позивач на митну територію України ввозив товар: "Мішки для пакування ..." декількома партіями.

Так, 11.09.2023р., ТОВ "Торговий Дім "ФИНТРЕЙД" подав до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ №23UA403030021342U5, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: “Мішки для пакування, полотняного переплетення зі стрічкових поліпропіленових ниток, молочно-білого кольору, з верху термообріз зигзаг, один раз прошитий подвійним рядком унизу, 50мм вільний залишок нитки, прямокутної форми, без кришки, різних параметрів: Мішки поліпропіленові розміром 550х1050 мм - 50000шт., вага 60+/-2 гр Мішки поліпропіленові розміром 500х900 мм -70500шт., вага 40+/-2 гр Мішки поліпропіленові розміром 550х730 мм - 23100шт., вага 40+/-2 гр Мішки поліпропіленові розміром 300х450 мм - 71005шт., вага 20+/-5 гр.Виробник: SHREE NILKANTH POLYTEX; Торгова марка: нема даних; Країна виробництва: Індія/ IN.”.

З метою підтвердження заявленої митної вартості декларант до митної декларації додатково долучив:

- сертифікат якості № QC/5 від 21.07.2023р.;

- пакувальний лист № б/н від 21.07.2023р.;

- рахунок- фактура (інвойс) № SNP/019/2023-24 від 21.07.2023р.;

- коносамент №HLCUBO1230797607 від 29.07.2023р.;

- автотранспортна накладна №GI4342-1 від 05.09.2023р.;

- сертифікат про походження товару № SNP/019/2023-24 від 21.07.2023р.;

- некласифікований комерційний документ - комерційна пропозиція № б/н 21.07.2023р.;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 445 від 04.09.2023р.;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 446 від 05.09.2023р.;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 449 від 11.09.2023р.;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №GI4342-1 від 11.09.2023р.;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 21.07.2023р.;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №1435 від 31.08.2023р.;

- страховий поліс № С001451784 від 04.08.2023р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 31 від 21.07.2023р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 04.01.2022р.;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 5 від 05.03.2021р.;

- договір про надання послуг митного брокера № МП-02/20-05-22 від 20.05.2022р.;

- договір (контракт) про перевезення № 1 від 03.07.2023р.;

- договір (контракт) про перевезення № 1008/139 від 10.08.2022р.;

- договір (контракт) про перевезення №11Е від 31.08.2023р.;

- інші некласифіковані документи - лист № 019/1 від 01.09.2023р.;

- інші некласифіковані документи - специфікація № 2 від 01.09.2023р.;

- копія митної декларації країни відправлення № SB22220720232001 від 22.07.2023р.

Під час здійснення митного контролю за МД № 23UA403030021342U5 Тернопільська митниця 11.09.2023р. направила позивачу електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи. Уповноваженою особою декларанта, крім тих документів, які вже були подані до митної декларації, додаткових документів надано не було.

Листом від 14.09.2023р. декларант повідомив митницю про те, що всі документи подані в повному обсязі.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA403000/2023/000067/2 від 14.09.2023р,.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: відповідно до п.3.2 договору відвантаження товару здійснюється за письмовою заявкою, підписаною обома сторонами в строк не пізніше 15-30 днів від дати заявки. Заявка до митного оформлення не подано; відповідно до п.3.8 договору товар повинен супроводжуватися сертифікатом походження. У листі виробника товару від 01.09.2023р. № 0109/1 сертифікат походження від 25.07.2023р. № 237962 зазначений. Проте, до митного оформлення не поданий; доставка товару здійснюється на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 10.08.2022р. №1008/139; Відповідно до п.1.3 договору під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку, яка подається у письмовій формі, однак до митного оформлення даний документ не поданий; п.4.1.3 договору передбачено, що оплата здійснюється клієнтом протягом трьох банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку. Рахунки про оплату транспортних послуг до митного оформлення не подані.

Зважаючи на викладене, митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено за МД №UA807200/2023/9729 від 03.08.2023р. на рівні 2,55 доларів США/кг.

Крім того, 11.09.2023р. позивач подав до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ №23UA4030300212832U5, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: “Мішки для пакування, полотняного переплетення зі стрічкових поліпропіленових ниток, молочно-білого кольору, з верху термообріз зигзаг, один раз прошитий подвійним рядком унизу, 50мм вільний залишок нитки, прямокутної форми, без кришки, різних параметрів :Мішки поліпропіленові розміром 550х1100 мм - 179000шт., вага 63+/-2 гр Мішки поліпропіленові розміром 1000х1500 -9000шт., вага 179+/-2 гр Мішки поліпропіленові розміром 550х900 мм - 100477шт., вага 45+/-2 гр Мішки поліпропіленові розміром 550х980 мм - 62080шт., вага 47+/-2 гр. Виробник: SHREE NILKANTH POLYTEX; Торгова марка: нема данних; Країна виробництва:Індія/ IN.”.

З метою підтвердження заявленої митної вартості декларант до митної декларації додатково долучив:

- сертифікат якості № QC/5 від 21.07.2023р.;

- пакувальний лист № б/н від 21.07.2023р.;

- рахунок- фактура (інвойс) № SNP/019/2023-24 від 21.07.2023р.;

- коносамент №HLCUBO1230797607 від 29.07.2023р.;

- автотранспортна накладна №GI4342-1 від 05.09.2023р.;

- сертифікат про походження товару № SNP/019/2023-24 від 21.07.2023р.;

- некласифікований комерційний документ - комерційна пропозиція № б/н 21.07.2023р.;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 447 від 05.09.2023р.;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 445 від 04.09.2023р. ;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №GI4342-1 від 11.09.2023р.;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 21.07.2023р.;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №1435 від 31.08.2023р.;

- страховий поліс № С001451784 від 04.08.2023р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 31 від 21.07.2023р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 04.01.2022р.;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 5 від 05.03.2021р.;

- договір про надання послуг митного брокера № МП-02/20-05-22 від 20.05.2022р.;

- договір (контракт) про перевезення № 1 від 03.07.2023р.;

- договір (контракт) про перевезення № 1008/139 від 10.08.2022р.;

- договір (контракт) про перевезення №12Е від 30.08.2023р.;

- інші некласифіковані документи - лист № 0109/1 від 01.09.2023р.;

- інші некласифіковані документи - специфікація № 1 від 01.09.2023р.;

- копія митної декларації країни відправлення № SB22220720232001 від 22.07.2023р.

Під час здійснення митного контролю за МД № 23UA403030021283U5 Тернопільська митниця 11.09.2023р. направила декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

Декларант, крім тих документів, які вже були подані до митної декларації, додаткових документів не надав..

Листом від 14.09.2023р. декларант повідомив митний орган про те, що всі документи подані в повному обсязі.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA403000/2023/000068/2 від 14.09.2023р.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: відповідно до п.3.2 договору відвантаження товару здійснюється за письмовою заявкою, підписаною обома сторонами в строк не пізніше 15-30 днів від дати заявки. Заявка до митного оформлення не подано; відповідно до п.3.8 договору товар повинен супроводжуватися сертифікатом походження. У листі виробника товару від 01.09.2023р. № 0109/1 сертифікат походження від 25.07.2023р. № 237962 зазначений. Проте, до митного оформлення не поданий;

- доставка товару здійснюється на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 10.08.2022р. №1008/139; Відповідно до п.1.3 договору під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку, яка подається у письмовій формі, однак до митного оформлення даний документ не поданий; В п.4.1.3 договору оплата здійснюється клієнтом протягом трьох банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку. Рахунки про оплату транспортних послуг до митного оформлення не подані.

Зважаючи на викладене, митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено за МД №UA807200/2023/9729 від 03.08.2023р. на рівні 2,55 доларів США/кг.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов'язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені ст.53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: сертифікат якості № QC/5 від 21.07.2023; пакувальний лист № б/н від 21.07.2023; рахунок- фактура (інвойс) № SNP/019/2023-24 від 21.07.2023; коносамент №HLCUBO1230797607 від 29.07.2023; автотранспортна накладна №GI4342-1 від 05.09.2023; сертифікат про походження товару № SNP/019/2023-24 від 21.07.2023; некласифікований комерційний документ - комерційна пропозиція № б/н 21.07.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 445 від 04.09.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 446 від 05.09.2023;рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 449 від 11.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №GI4342-1 від 11.09.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 21.07.2023; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №1435 від 31.08.2023; страховий поліс № С001451784 від 04.08.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 31 від 21.07.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 04.01.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 5 від 05.03.2021; договір про надання послуг митного брокера № МП-02/20-05-22 від 20.05.2022; договір (контракт) про перевезення № 1 від 03.07.2023; договір (контракт) про перевезення № 1008/139 від 10.08.2022; договір (контракт) про перевезення №11Е від 31.08.2023; інші некласифіковані документи - лист № 019/1 від 01.09.2023; інші некласифіковані документи - специфікація № 2 від 01.09.2023; копія митної декларації країни відправлення № SB22220720232001 від 22.07.2023; сертифікат якості № QC/5 від 21.07.2023; пакувальний лист № б/н від 21.07.2023; рахунок- фактура (інвойс) № SNP/019/2023-24 від 21.07.2023; коносамент №HLCUBO1230797607 від 29.07.2023; автотранспортна накладна №GI4342-1 від 05.09.2023;сертифікат про походження товару № SNP/019/2023-24 від 21.07.2023; некласифікований комерційний документ - комерційна пропозиція № б/н 21.07.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 447 від 05.09.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 445 від 04.09.2023 ; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №GI4342-1 від 11.09.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 21.07.2023; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №1435 від 31.08.2023; страховий поліс № С001451784 від 04.08.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 31 від 21.07.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 04.01.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 5 від 05.03.2021; договір про надання послуг митного брокера № МП-02/20-05-22 від 20.05.2022; договір (контракт) про перевезення № 1 від 03.07.2023; договір (контракт) про перевезення № 1008/139 від 10.08.2022; договір (контракт) про перевезення №12Е від 30.08.2023; інші некласифіковані документи - лист № 0109/1 від 01.09.2023; інші некласифіковані документи - специфікація № 1 від 01.09.2023; копія митної декларації країни відправлення № SB22220720232001 від 22.07.2023.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Підставами для сумніву митного органу щодо заявленої митної вартості товару по МД №23UA403030021342U5 від 11.09.2023р. відповідно до рішення про коригування митної вартості товару №UA403030/2023/000067/2 від 14.09.2023р. та по МД №23UA403030021283U5 від 11.09.2023р. згідно рішення про коригування митної вартості товару №UA403030/2023/000068/2 від 14.09.2023р. були: 1.Відповідно до п.3.2 договору відвантаження товару здійснюється за письмовою заявкою, підписаною обома сторонами в строк не пізніше 15-30 днів від дати заявки. Заявки до митного оформлення не подано. 2. В п. 3.8 договору видно, що товар повинен супроводжуватися сертифікатом походження. У листі виробника товару від 01.09.2023р. № 0109/1 сертифікат походження від 25.07.2023р. № 237962 зазначений. Проте, до митного оформлення не поданий. 3. Доставка товару здійснюється на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 10.08.2022р. №1008/139. п.1.3 договору передбачено, що під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку, яка подається у письмовій формі, однак до митного оформлення даний документ не поданий. Відповідно до п.4.1.3 договору оплата здійснюється клієнтом протягом трьох банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку. Рахунки про оплату транспортних послуг до митного оформлення не подані.

Як видно із оскаржуваних рішень та із доводів які викладені у апеляційній скарзі, контролюючий орган покликається на те, що вартість подібних товарів, вже розмитнених у попередніх періодах, є значно вищою, вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах.

Стосовно доводів апелянта про те, що декларант до митного оформлення не надав заявку на перевезення, колегія суддів звертає увагу на таке.

Із матеріалів справи видно, що поставка товару фактично здійснена, то додаткового підтвердження її замовлення та погодження не потрібно.

Заявка це - документ, в якому Замовником визначено основні умови перевезення, спеціальні вимоги до умов транспортування вантажу, транспортного засобу, умови та терміни доставки, вартість перевезення та інші особливості надання послуг перевезення.

З вищевказаного не вбачається обов'язкове надання до митного оформлення Заявки. При цьому, Замовник надав всю необхідну інформацію для виконання даного перевезення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи наявна заявка до договору про транспортно-експедиторське обслуговування №1008/139 від 10.08.2022р. щодо транспортування імпортованих товарів, а саме: заявки №GI4342-авто8 від 04.09.2023р. та №GI4342-авто7 від 04.09.2023р.

Тому, відсутність доказів заявки на надання послуг транспортного експедирування на момент здійснення митного оформлення не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару.

Безпідставними є доводи митного органу, що позивач до митного оформлення не подав сертифікат походження товару, який передбачений п.3.8 зовнішньоекономічного контракту №5 від 05.03.2021р..

Колегія суддів зазначає, що сертифікат походження товарів відсутній у переліку документів, перелічених в ст.53 Митного кодексу України серед документів, що підтверджують митну вартість імпортованих позивачем товарів, а тому такі документи позивач митному органу не надавав.

Крім того, як видно із карток Тернопільської митниці про відмову у митному оформленні товарів №UA403030/2023/000490 та №UA403030/2023/000491, в якості документа, що підтверджує походження товару (декларацією про походження товарів) зазначено інвойс SNP/019/2023-24 від 21.07.2023р..

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що митний орган, у своїх рішеннях про коригування митної вартості товарів від 14.09.2023р. за №UA403030/2023/000067/2 та №UA403030/2023/000068/2 жодним чином не зазначив, яким чином дані, відображені в сертифікаті походження товарів впливають на митну вартість імпортованих товарів чи на визначення такої митної вартості.

В будь-якому випадку, відсутність даних документів не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару.

Стосовно доводів апелянта про ненадання банківських документів про сплату транспортно-експедиційних послуг за рахунками-фактурами №445, №446, №447, №449 колегія суддів такі відхиляє за необґрунтованістю, з огляду на наступне.

Рахунки №445, №446, №447,№449 оплачені на користь транспортного експедитора ТОВ “САММІТ ЛОГІСТІК” відповідно до платіжних інструкцій від 15.09.2023р. №3167, №3166, №3165, №3164.

Також, колегія суддів звертає увагу апелянта і на те, що ТОВ “Торговий Дім “ФИНТРЕЙД” згідно договірних умов із нерезидентом-постачальником здійснив повну оплату за поставлений товар відповідно до умов, передбачених додатком №31 від 21.07.2023р. в розмірі 42 655,14 дол. США, що підтверджується SWIFT - повідомленнями до платіжних інструкцій в іноземній валюті від 06.10.2023р. на суму оплати за додатком 31 згідно призначення платежу - 13 945,89 дол. США, від 19.10.2023р. на суму 25 000,00 дол. США, від 27.10.2023р. на суму оплати за додатком 31 згідно призначення платежу - 3 709,25 дол. США.

Отже, такі рахунки відповідно до норм п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України є документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Стосовно доводів апелянта, як на підставу для коригування митної вартості товарів на основі якої здійснено коригування митної вартості товару, а саме покликання на МД №UA807200/2023/9729 від 03.08.2023р., суд апеляційної інстанції зазначає про таке.

Можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оспорюваних рішень митний орган використав виключно інформацію з бази даних митного органу. Тобто, відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

ч.7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, обов'язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.

Так, відповідно до п. 2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.

Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом.

Апеляційний суд наголошує, що Тернопільська митниця як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Тернопільської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є протиправними, які слід скасувати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської митниці - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 500/1494/24- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель

Повне судове рішення складено 19.06.2024р