Справа № 240/6151/24
Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Ганна Валеріївна
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
19 червня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Житомирській області про стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління національної поліції у Житомирській області, в якому просив суд стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 24413,40 грн середнього заробітку за час затримки виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі № 240/8208/23 про поновлення на посаді.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 позовну заяву залишено без руху, позовну заяву залишено без руху з огляду на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, визначений частиною 5 статті 122 КАС України.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України з огляду на невиконання позивачем вимог вказаної ухвали від 27.12.2022.
Не погоджуючись із ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.04.2024, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив вказану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованого повернення позовної заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України) гарантує працівникові оплату праці за час, протягом якого він з вини роботодавця не працював, тому такий середній заробіток фактично є заробітною платою.
Оскільки положення КАС України не містять норми, які б регулювали строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці, застосовується тримісячний строк, передбачений у статті 233 КЗпП України.
Наказ про поновлення на посаді ОСОБА_1 видано 04.01.2024, а позовну заяву подано 28.03.2024, тобто в межах строку встановленого законом.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що строк звернення до суду у даному випадку визначений частиною 5 статті 122 КАС України та пропущений позивачем без поважних причин.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі № 240/8208/23 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Згідно із п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Тому, відповідач був зобов'язаний поновити позивача на службі в поліції 12.12.2023.
Однак, наказ про поновлення на посаді ОСОБА_1 було видано лише 04.01.2024, що підтверджується копією Наказу від 04.01.2024 № 4 о/с.
Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч.2 ст.122 цього Кодексу.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч.5 ст.122 КАС України.
Згідно із частиною другою статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
За змістом постанов Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 380/6129/20, від 10.08.2023 у справі № 380/19504/21, від 01.02.2024 у справі № 580/4249/20 вказав, що середній заробіток за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) та середній заробіток у разі затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України) мають однакову природу, адже обидві статті гарантують працівникові оплату праці за час, протягом якого він з вини роботодавця не працював: у першому випадку - у зв'язку з незаконним звільненням, у другому - із зволіканням виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 у справі № 340/2245/22 вказав, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України. Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, що діяла на час спірних правовідносин).
Даний спір стосується виплати позивачу середнього заробітку у порядку 236 КЗпП України, тобто стягненню заробітної плати.
Тому, в даному випадку застосовується тримісячний строк, передбачений у статті 233 КЗпП України.
Наказ про поновлення на посаді ОСОБА_1 видано 04.01.2024, а позовну заяву подано 28.03.2024, тобто в межах строку звернення до суду встановленого законом.
Водночас, суд першої інстанції помилково визначив правову природу поданого позову та дійшов помилкового висновку про те, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Відповідно, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду.
Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Зважаючи на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, так як постановлена з порушення норм процесуального права, що призвело до необґрунтованого повернення позовної заяви, ухвалу суду першої інстанції належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Житомирській області про стягнення середнього заробітку скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.