Справа № 120/8251/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
19 червня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційних скарг Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якому просив суд:
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 28.10.2022 по 31.01.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 та 01.01.2023.
Зобов'язати Військову частин НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення з 28.10.2022 по 31.01.2023 із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, а також провести виплату грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.02.2023 по 11.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за повні 34 роки календарної служби, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, грошової компенсації за 45 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за 45 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 35 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023.
Зобов'язати Військову частин НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення з 01.02.2023 по 11.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за повні 34 роки календарної служби, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, грошової компенсації за 45 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за 45 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 35 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік, із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.02.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просили рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.02.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційних скарг зазначено, що при нарахуванні грошового забезпечення позивачу, відповідач правомірно враховував положення Постанови №704 у редакції чинній на час проведення таких нарахувань.
Позивач не подав відзиву на апеляційні скарги відповідачів.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частина НОМЕР_3 .
З 28.10.2022 по 31.01.2023 військова частини НОМЕР_3 перебувала на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .
В період з 01.02.2023 по 11.05.2023 Військова частина НОМЕР_3 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 №115 від 11.05.2023 полковника ОСОБА_1 , звільненого з військової служби відповідно до наказу №402 від 01.05.2023, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 11.05.2023.
У відповідності до даного наказу позивачу було виплачено: грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік; грошова компенсація за невикористанні дні щорічної відпустки за 125 діб; грошову компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за 14 діб; одноразову грошову допомогу при звільненні за повних 34 роки служби.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не враховано розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 при обчисленні грошового забезпечення з 28.10.2022 року по 11.05.2023, а також інших одноразових видів грошового забезпечення, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та розміру окладу за військове звання, а також інших одноразових видів грошового забезпечення, є розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова №704), яка набрала чинності 01.01.2018, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови №704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 6 Постанови №103 вказаний пункт 4 Постанови №704 викладено у такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.
Отже, пункт 6 Постанови №103 втратив чинність і у зв'язку з чим відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення скасованих судом змін, згідно якої розрахунковою величиною для визначення окладів є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип юридичної визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, що ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (праві позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.11.2011 №10-рп/2011).
У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» від 23.09.1998 Європейський Суд наголосив, що національне право має відповідати поняттю «законність», визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія.
Щодо неоднозначного трактування норм законодавства України Європейський суд з прав людини висловився у рішенні ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зазначивши про пріоритет застосування найбільш сприятливого для особи тлумаченням норм права.
Таким чином, у зв'язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, позивач має право на визначення складових його грошового забезпечення з 29.01.2020 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік.
Встановлено, що з 28.10.2022 по 11.05.2023 в якості розрахункової величини для визначення розміру складових грошового забезпечення позивача відповідач враховував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, що призвело до порушення права позивача на отримання грошового забезпечення у належному розмірі та свідчить про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.