Справа № 560/1862/24
Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
17 червня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
у лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ в Хмельницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (ГУ ПФУ в Сумській області) в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 11.01.2024 № 222030021177 про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області зрахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1978 по 12.05.1980, період роботи з 18.10.1985 по 31.01.1986, період роботи з 21.05.2000 по 01.08.2000, період роботи з 01.08.1992 по 25.01.1995 та призначити пенсію за віком з 04.01.2024.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 222030021177 від 11.01.2024 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зрахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 21.05.2000 по 31.07.2000, з 01.08.1992 по 25.01.1995.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач та ГУ ПФУ в Хмельницькій області подали апеляційні скарги, в яких позивач просив скасувати вказане рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а відповідач просив скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послалися на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити частково, апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.01.2024 позивач після досягнення ним 61-річного віку подав заяву до територіального органу Пенсійного Фонду України про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Заяву позивача та додані до неї документи розглянуто ГУ ПФУ у Сумській області та прийнято рішення № 222030021177 від 11.01.2024, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного ч. 1 ст. 26 Закону № 1058.
Так, із рішення вбачається, що необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 статті 26 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV - 29 років. Зарахований позивачу страховий стаж становить 25 років 8 місяців 9 днів.
При цьому, до страхового стажу не зараховано:
-період роботи з 18.10.1985 по 31.01.1986, оскільки в трудовій книжці наявна розбіжність в даті прийняття на роботу та даті наказу;
- період роботи з 21.05.2000 по 31.10.2000 (зараховано період з 01.08.2000 по 31.10.2000 відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу), оскільки наявні виправлення в даті прийнятті на роботу та даті наказу;
- період роботи з 01.08.1992 по 25.01.1995, оскільки неможливо встановити приналежність перекладу печатки.
Також, відповідачем до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1978 по 12.05.1980 без вказівки про незарахування даного періоду в рішенні.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.
Колегія суддів частково погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (Закон № 1058-IV).
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).
Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло до 01.01.2004 року, зокрема, у ст. 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно ст. ст. 44, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Так, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики №259/34/5 від 08.06.2001 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Тобто, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Крім того, Інструкцією від 20.07.74 №162 та Інструкцією від 29 липня 1993 року № 58, про порядок ведення трудових книжок працівників, що діяли на період спірних періодів роботи позивача унормовано, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника- прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Так, відповідачем відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 18.10.1985 по 31.01.1986, оскільки в трудовій книжці наявна розбіжність в даті прийняття на роботу та даті наказу.
Із матеріалів справи встановлено, що датою прийняття на роботу в графі 2 рядку 7 трудової книжки позивача зазначено 18.10.1985, однак в графі 4 вказано "приказ 33-к 31.01.86". Номер та дата наказу співпадає з аналогічним записом в графі 4 рядка 8 про звільнення позивача з даного місця роботи.
Тобто, запис про прийняття позивача на роботу 18.10.1985 містить посилання на наказ 33-к від 31.01.1986, який був фактично прийнятий через три місяці.
При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Однак, позивачем не надано інших доказів, свідків, що підтверджують прийняття на роботу саме з 18.10.1985.
Враховуючи те, що трудова книжка позивача містить суперечливу інформацію, а інші докази, що позивач працевлаштований саме з 18.10.1985 в матеріалах справи відсутні, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати цей період до страхового стажу.
Стосовно вимоги позивача зарахувати до страхового стажу період роботи з 21.05.2000 по 01.08.2000 згідно з записами в трудовій книжці, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідачем не враховано в страховий стаж повивача період роботи з 21.05.2000 по 31.10.2000 (зараховано період з 01.08.2000 по 31.10.2000 відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу), оскільки наявні виправлення в даті прийнятті на роботу та даті наказу.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також, у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Вказане дає підстави для висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Із матеріалів справи встановлено, що в графі 2 запису 26 наявне незначне наведення в місяці дати прийняття на роботу та у графі 4 запису 26 наявне незначне наведення в даті, а саме даті та місяці дати видачі наказу про прийняття на роботу. Дані виправлення не завірено належним чином.
Вказані коригування в датах в трудовій книжці, на думку суду, не є виправленнями по своїй суті, відсутні закреслення або інші виправлення. Наведення чорнилом могли виникнути навіть з об'єктивних технічних причин, наприклад, погана якість ручки, якою здійснювався запис.
Однак, наведення чорнилом об'єктивно не позбавляє можливості встановити зміст, а тому відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 21.05.2000 по 31.07.2000 виключно на цій підставі є проявом надмірного формалізму.
При цьому, трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, а саме відомості про дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, номери наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Проте, відповідач не надав суду належних доказів, які б свідчили про те, що позивач не має права на зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи, оскільки недоліки в трудовій книжці останньої, ще не є підставою вважати, що в цей період він не працював.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 21.05.2000 по 31.07.2000.
Стосовно вимоги позивача зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.08.1992 по 25.01.1995 згідно з записами в трудовій книжці, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідачем відмовлено в зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду роботи, оскільки до матеріалів справи додано переклад печатки, проте неможливо встановити приналежність перекладу печатки, так як не долучено копії оригіналу перекладеного документу.
Із змісту трудової книжки позивача встановлено, що в ній вчинено записи 16-19, які засвідчені печаткою іноземною мовою.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" від 25.04.2019 № 2704-VIII органи державної влади, влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. Аналогічні положення передбачені абзацом 8 пункту 2.9 Порядку № 22-1. Так, документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачаю міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Однак, відповідачем не надано доказів письмового повідомлення позивача про необхідність подання такого перекладу у визначений Порядком № 22-1 спосіб.
Водночас, позивачем надано переклад печатки, засвідчений Бюро перекладів "Адмірал", а саме: /Кругла печатка/: Республіка Молдова, м. Сороки * Акціонерне товариство "Дана" * Відділ кадрів.
Також, позивачем було надано довідки Національної каси соціального страхування Республіки Молдова, які складені російською мовою та адресовані Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про нарахування позивачеві заробітної плати за період з 01.08.1992 по 25.01.1995.
Крім того, вказана в трудовій книжці інформація за період роботи позивача з 01.08.1992 по 25.01.1995 (записи 16-19) не містить виправлень або інших невідповідностей. При цьому, запис 18 трудової книжки, графа 36, Сорокинская швейная фабрика "Дана" перейменована в АО "Дана". Таким чином, вказана в трудовій книжці назва підприємства співпадає із названою підприємства, вказаною на наданому позивачем перекладі печатки.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 01.08.1992 по 25.01.1995.
Стосовно вимоги позивача зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1978 по 12.05.1980, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідачем до страхового стажу позивача зараховано період навчання в Бендерському технікумі легкої промисловості з 01.09.1980 по 23.06.1981, однак не зараховано період навчання з 01.09.1978 по 12.05.1980, оскільки в цей період позивач перебував в академічній відпустці у зв'язку зі станом здоров'я.
На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком, регулювався постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 "Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій" (Порядок № 590).
Згідно з пп. "і" ч. 1 п. 109 Порядку №590 крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних і медичних училищах і таке інше), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на рабфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Так, в матеріалах справи міститься архівна довідка Державного освітнього закладу «Придністровський державний університет ім. Т.Г. Шевченка» від 09.11.2023 №188 із змісту якої встановлено, що ОСОБА_1 дійсно навчався на денній формі в Бендерському технікумі легкої промисловості з 01.09.1978 (наказ №47 від 24.08.1978).
Згідно наказу №33 від 13.05.1980 ОСОБА_1 було надана академічна відпустка у зв'язку зі станом здоров'я з 13.05.1980 по 01.09.1980.
Тобто, у період з 01.09.1978 по 12.05.1980 позивач навчався, а не перебував в академічній відпустці.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1978 по 12.05.1980
Враховую викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії належним чином не з'ясував того, чи є підстави для задоволення поданої заяви, що в свою чергу являється, покладеним на нього законом обов'язком, чим позбавив позивача можливості на реалізацію права на пенсійне забезпечення, що в свою чергу вказує на протиправність рішення ГУ ПФУ в Сумській області №2220300021177 від 11.01.2024 року та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача щодо призначення пенсії за віком, з урахування правової оцінки, наданої у судовому рішенні.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 11.01.2024 № 222030021177 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зрахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1978 по 12.05.1980, періоди роботи з 21.05.2000 по 01.08.2000, з 01.08.1992 по 25.01.1995.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 про призначення пенсії за віком з урахування правової оцінки, наданої у судовому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.