Справа № 600/6869/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір В.О.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
19 червня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
В жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої йому грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року у справі №600/4387/22-а без рівноцінної та повної компенсації витрат доходів;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року у справі №600/4387/22-а.
Відповідно до рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року у справі №600/4387/22-а без рівноцінної та повної компенсації витрат доходів.
Зобов'язано Окремий контрольно-пропускний пункт " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано при виплаті грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.06.2023р. у справі №600/4387/22-а.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач проходив службу за призовом під час мобілізації в Окремому контрольно-пропускному пункті "ІНФОРМАЦІЯ_1" в період з 26.02.2022 по 16.09.2022 на посаді старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) відділу організації оперативно-розшукової діяльності Головного оперативно - розшукового відділу.
Наказами начальника Окремого контрольно-пропускного пункту "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 15.09.2022 №416-ос та від 16.09.2022 №417-ос позивача звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та виплачено належне йому на час звільнення грошове забезпечення та одноразові додаткові виплати.
Позивач звертався до суду, у зв'язку з тим, що при виключенні позивача зі списків особового складу, відповідач не здійснив повного розрахунку при звільненні.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.06.2023 у справі №600/4387/22-а, зокрема, зобов'язано Окремий контрольно-пропускний пункт " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) провести розрахунок та виплату належних ОСОБА_1 коштів за період з лютого 2022 року по вересень 2022 року, на підставі пункту 4 Постанови №704, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт.
22.09.2023 на рахунок ОСОБА_1 зараховано кошти у розмірі 66183,46грн. Згідно виписки по картці/рахунку АТ КБ "ПРИВАТ БАНК", коментар до платежу: заробітна плата.
29.09.2023 на адресу Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) скеровано адвокатський запит щодо інформації про добровільне виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.06.2023 у справі №600/4387/22-а з наданням письмового розрахунку нарахувань та утримань, проведених на виконання судового рішення.
10.10.2023 Окремим контрольно-пропускним пунктом "ІНФОРМАЦІЯ_1" (військова частина НОМЕР_1 ) надано відповідь листом №11/6041-23-Вих, у якій зазначено, що рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.06.2023 у справі №600/4387/22-а виконано добровільно 22.09.2023р.
Згідно з розрахунком виплати коштів ОСОБА_1 за період з лютого 2022 року по вересень 2022 року на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.06.2023 у справі №600/4387/22-а за вказаний період різниця, яка підлягає доплаті позивачу на виконання рішення суду становить 82 215,48грн.
З повідомлених відповідачем у відзиві обставин слідує, що нарахована сума на виконання рішення суду виплачена на рахунок позивача в розмірі 66 183,46грн (82215,48грн - ПДФО (18%) - ВЗ (1,5%)).
Відповідачем при виплаті грошового забезпечення позивача на виконання рішення суду утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 14 798,79грн.
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, положеннями частин 1-3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
Порядком №44 визначаються умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) (п.1 Порядку №44).
Згідно п.2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Приписами пункту 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пунктом 5 Порядку №44 встановлено, що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Зазначене кореспондується з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України), де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Відтак, військовослужбовець, звільнений з військової служби має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.
Позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, оскільки несвоєчасна виплата грошового забезпечення у належному розмірі (не в день звільнення позивача та проведення з ним розрахунку) сталася з вини відповідача.
На виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.06.2023 у справі №600/4387/22-а Кузнєцову було нараховано грошове забезпечення у сумі 82215,48 грн. Однак, з утриманням військового збору та податку на доходи фізичних осіб позивачу 22.09.2023р. перераховано (тобто виплачено) 66183,46грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку АТКБ "Приватбанк".
Водночас, як вже зазначено судом вище, чинне законодавство України передбачає відповідний механізм грошової компенсації військовослужбовцям утриманих сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
Отже, при виплаті грошового забезпечення при звільненні, позивач мав право на отримання компенсації відповідно до Порядку №44, однак відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату такої компенсації.
Доводи представника відповідача стосовного того, що суми, які визначив суд до стягнення на підставі рішення від 09.06.2023 у справі №600/4387/22-а, обраховані судом без віднімання сум податків і зборів, відповідно податки і збори із суми, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню при виконанні такого рішення - при цьому відрахуванню при виплаті, суд вважає помилковими.
Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Нормами підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 Податкового кодексу України.
Згідно п.168.5 ст.168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Відтак, відповідач був зобов'язаний при виплаті позивачу належних сум грошового забезпечення на виконання судового рішення компенсувати йому у повному обсязі суму податку на доходи фізичних осіб, оскільки право на неї було набуте під час проходження військової служби та останній повинен був її отримати при звільненні, однак не отримав з вини відповідача.
Отже, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, відповідач здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року у справі 600/4387/22-а, повинен був нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення. Та обставина, що станом на день розрахунку позивач вже не був військовослужбовцем, жодним чином не впливає на його право отримати цю компенсацію, оскільки, відповідач здійснював остаточній розрахунок, який він зі своєї вини своєчасно не зробив. Оскільки, позивач мав право на цю компенсацію, він її не втратив і на момент фактичної сплати коштів.
Доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачеві грошової компенсації у зв'язку з тим, що така здійснюється особам, зазначеним у п.1 Порядку №44 у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків, є безпідставними.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.