Справа № 620/5046/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
18 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Голяшкін О.В.,
судді - Заїка М.М., Швед Е.Ю.,
секретар судового засідання - Коренко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 року у справі № 620/5046/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ніжинського відділу Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Ніжинського відділу Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 14.02.2022 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору в розмірі 9587,06 доларів СНА (в еквіваленті за курсом НБУ на 14.02.2022 року становить 268 769,39 грн).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила про неправомірність оскаржуваної постанови, оскільки рішення суду не було виконано ні в добровільному порядку, ні в примусовому, будь-яких дій з примусового виконання виконавчого документа не вчинялося, що виключає підстави для стягнення виконавчого збору. З посиланням на практику Верховного Суду вказує про безпідставне стягнення виконавчого збору виходячи із суми, що підлягає стягненню, без реального стягнення боргу.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 року в задоволенні позову відмовлено.
При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із того, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яка вчиняється при відкритті виконавчого провадження та стягується державним виконавцем у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про необґрунтованість стягнення виконавчого збору саме зі скаржника, основне виконавче провадження перебувало на виконанні Ніжинської ВДВС менше місяця, протягом якого відповідач не вжив жодних заходів примусового виконання судового рішення та інших дій спрямованих на реальне стягнення боргу, що свідчить про безпідставність стягнення з позивача виконавчого збору. Вказує про неврахування судом обставин щодо скрутного становища боржника та наявності на її утриманні неповнолітньої дитини.
У поданому відзиві відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем в межах повноважень на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження», обрахована на підставі ст.27 Закону у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, подвійного стягнення виконавчого збору не допускалося. При винесенні постанови про повернення виконавчого провадження державний виконавець відповідно до ч.3 ст.40 Закону зобов'язаний вирішити питання щодо стягнення виконавчого збору.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, на виконанні у Ніжинському відділі державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа від 21.04.2016 року № 754/13742/15, виданого Деснянським районним судом м. Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за Кредитним договором від 03.10.2008 року № 005- 2008-2854, в розмірі 150954 доларів США 53 центи (з яких: заборгованість за кредитом - 140593,05 доларів США; заборгованість за відсотками - 10344,66 доларів США; підвищенні відсотки - 16,82 доларів США) та витратити по сплаті судового збору в розмірі 49707,93 грн. Залишок боргу - 95870,60 доларів США, відповідно до заяви стягувача.
Виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 відкрито постановою головного державного виконавця Ніжинського ВДВС від 18.01.2022 року. Пунктом 3 резолютивної частини вказаної постанови встановлено: «Стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 9587,06 долари США (USD) та витрати виконавчого провадження».
Також, в межах вказаного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 відповідачем винесено постанову від 18.01.2022 р. про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 9587,06 дол. США, що в еквіваленті становить 270834,45 грн.
Постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2022 року ВП № НОМЕР_2 направлено до відома та виконання боржнику на адресу вказану, у виконавчому документі - Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Корнійчука, 9 (номер відправлення 1660005341519 від 19.01.2022 року), що підтверджується копією списку рекомендованих листів.
08.02.2022 року до Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
14.02.2022 року державним виконавцем Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, пунктом 4 резолютивної частини якої постановлено: «Постанову про стягнення виконавчого збору від 18.01.2022 винести в окреме виконавче провадження».
14.02.2022 року постанову про стягнення виконавчого збору від 18.01.2022 року, винесені в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 9587,06 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 14.02.2022 року становить 268769,39 грн., пред'явлено для примусового виконання до Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східною міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
За вищевказаним виконавчим документом, 14.02.2022 року головним державним виконавцем Ніжинського ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 9587,06 доларів США. Копію постанови направлено до відома та виконання боржнику лситом за вих.№ 7362 від 14.02.2022 р. за адресою вказаною у виконавчому документі - Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Корнійчука, 9 (номер відправлення 1660007393702 від 15.02.2022 року), що підтверджується списком рекомендованих листів від 15.02.2022 року.
Відповідно до позовних вимог та вимог апеляційної скарги, позивачем оскаржується саме вищевказана постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 від 14.02.2022 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII, Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, п.5 - постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
Як встановлено п. 1 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно ч.5 ст.26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.
Відповідно до ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
При цьому, ч. 5 вказаної статті визначено випадки, коли виконавчий збір не стягується, а саме, п. 4 - за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону.
Виходячи із положень ст. ст. 26, 27 Закону № 1404-VIII, в аспекті спірних правовідносин, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, разом з якою, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до положень ч.3 ст.40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 ст.37 Закону передбачено повернення виконавчого документа стягувачу у разі подання останнім письмової заяви про повернення виконавчого документа. Питання про закінчення виконавчого провадження, та, відповідно, про стягнення виконавчого збору (постанова про стягнення якого є окремим виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону), державний виконавець вирішує під час виконавчого провадження, якщо з'ясує, що для цього є відповідні підстави.
Отже, в силу приписів Закону № 1404-VIII, постанова від 18.01.2022 року ВП № НОМЕР_2 про стягнення з боржника виконавчого збору є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню.
При цьому, вказана постанова, якою прийнято рішення про стягнення з позивача виконавчого збору та визначено його розмір, не оскаржувалася, не скасовувалася та є чинною, у зв'язку з чим відповідач мав усі законні підстави відкрити оскаржуваною у даній справі постановою від 14.02.2022 р. ВП № НОМЕР_1 виконавче провадження щодо примусового виконання постанови від 18.01.2022 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 9587,06 доларів США.
За вказаним обставинами колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, при винесенні якої відповідач діяв у межах закону відповідно до наданих повноважень, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог щодо її скасуванні відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З урахуванням визначених ст.308 КАС України меж перегляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів не надає оцінку правомірності і обґрунтованості рішення відповідача щодо встановлення та стягнення судового збору у визначеному державним виконавцем розмірі, оскільки правомірність та законність постанови від 18.01.2022 р. не є предметом розгляду у даній справі.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне також зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим та вірним по суті, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 та ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 4 ст. 272 КАС України може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Голяшкін
Судді М.М. Заїка
Е.Ю. Швед
Повний текст постанови складено 18.06.2024 року.