Справа № 752/11049/23 Суддя (судді) першої інстанції: Ольшевська І.О.
19 червня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
при секретарі - Олешко М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У червні 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області, яким просив:
- скасувати постанову від 28 травня 2023 року ЕАС №7070168, винесену старшим сержантом поліції роти №6 батальйону №1 УПП в Рівненській області ДПП Соловей С.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1ст. 122 КУпАП.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року позов задоволено:
- скасовано постанову від 28 травня 2023 року ЕАС №7070168, винесену старшим сержантом поліції роти №6 батальйону №1 УПП в Рівненській області ДПП Соловей С.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. та закрито справу про адміністративне правопорушення;
- у задоволенні позовних вимог до Управління патрульної поліції в Рівненській області відмовлено;
- стягнуто з Департаменту патрульної поліції за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,8 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач - Управління патрульної поліції в Рівненській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не враховано доводи відповідача та надані ним докази.
Апелянт наголосив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, а саме відеозапису з приладу TtuCam LTI 20/20 та фотокартці, зробленої за допомогою даного приладу, яким зафіксовано автомобіль Mercedes-Benz GL 550 номерний знак НОМЕР_1 , що рухався населеним пунктом зі швидкістю 82 км/год, відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення внесені до оскаржуваної постанови.
Додатково зазначив про те, що оскаржувана постанова містить всі необхідні відомості передбачені ст. 283 КУпАП, водночас висновки суду першої інстанції у вказаній частині є помилковими.
Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки при оформленні оскаржуваної постанови інспектором не зазначено докази на підставі яких ґрунтуються його припущення.
Додатково зазначив про те, що відеотехніка фіксації правопорушень TruCam не була зафіксована та розміщена на видному місці, а тому отриманні дані є необ'єктивними.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28 травня 2023 року старшим сержантом поліції роти №6 батальйону №1 УПП в Рівненській області ДПП Соловйом С.В. винесено постанову серії ЕАС № 7070168 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 керуючи 28 травня 2023 року о 17:12 год. транспортним засобом Mercedes-Benz GL 550 д.н. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 82 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості у населеному пункті Крупець більше ніж на 20 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР. Із змісту вказаної постанови вбачається, що вказаний факт було зафіксовано приладом TruCam LTI 20/20 №001147.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані відповідачем до суду фото з приладу та диск із записом подій від 28 травня 2023 року з bodycam поліцейського не зазначено в п. 7 спірної постанови, у зв'язку з чим остання не може бути визнана такою, що складена у відповідності до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції № 1395, а тому є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У ст. 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Пунктом 5.49 ПДР України визначені вимоги до знаку "Початок населеного пункту", який має містити найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Водночас, судовою колегією враховується, що положення ст. 251 КпАП України закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзаців 1-2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, всупереч твердженням позивача, положеннями ст. ст. 31, 40 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Крім іншого, судова колегія звертає увагу, що лазерний вимірювач швидкості TruCam є, насамперед, засобом вимірювання із допоміжною функцією фото- та відеофіксації, який конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, що випливає із змісту Методичних рекомендації щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCAM для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, а також листа ДП "Укрметтестстандарт" від 01 жовтня 2019 року №22-38/49.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що факт руху автомобіля, яким керував позивач, зі швидкістю 82 км/год, підтверджується відео та фотознімком, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM №001147, який отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UA-MI/1-2903-2012 та пройшов повірку, чинну до 26 грудня 2023 року, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/26899.
Відповідно до Переліку засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437, міжповірочний інтервал вимірювача швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM фірми Laser Technology, Inc., США, (номер за Державним реєстром засобів вимірювальної техніки У3197-12) становить 1 рік.
Крім того, можливість використання виробу "TruCAM LTІ 20/20" виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 вересня 2018 року.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати, що факт руху автомобіля з реєстраційним номером НОМЕР_1 , яким керував позивач, зі швидкістю 82 км/год у межах населеного пункту - село Крупець Рівненської області, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписом.
Наявні у матеріалах справи відомості щодо розташування пристрою TruCAM (423 км. Автомобільної дороги М-06 Київ - Чоп) дає підстави стверджувати, що фіксація швидкості здійснювалася працівником патрульної поліцію у межах населеного пункту, а саме - села Крупець Рівненської області.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з листом Служби автомобільних доріг у Рівненській області від 07 вересня 2022 року №8/1458 в с. Крупець (в напрямку руху від м. Львів до м. Київ) розташований дорожній знак 5.49 "Початок населеного пункту" с. Крупець на км 423+925 автомобільного шляху М-06 "Київ - Чоп" та знак 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху" в с. Крупець розташований на км. 423+960 (а.с. 74-80).
Крім того, на порталі Міністерства внутрішніх справ України (ІНФОРМАЦІЯ_1) опубліковано карту розташування пристроїв вимірювання швидкості TruCam, зокрема автодорога М-06.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що автомобіль марки Mercedes-Benz GL 550 д.н. НОМЕР_1 , яким керував позивач, рухався 423 кілометром автомобільної дороги М-06 у межах населеного пункту - с. Крупець Рівненської області із швидкістю 82 км/год, перевищив встановлене обмеження швидкості на 32 км/год та порушив п. 12.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, що належним чином відображено в оскаржуваній постанові, яка прийнята відповідно до норм чинного законодавства, є законною та скасуванню не підлягає.
Посилання позивача на протокол перевірки технічного стану транспортного засобу від 29 липня 2022 року №00855-02490-22 не спростовує надані відповідачем докази порушення встановленого обмеження швидкості в населеному пункті Крупець Рівненської області.
За таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, що було безпідставно залишено поза увагою судом першої інстанції, то колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області - задовольнити повністю.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку