Справа № 753/2542/24 Суддя (судді) першої інстанції: Цимбал І.К.
19 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
пр-к відповідача Супрун І.В.
пр-к відповідача Пеклова І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції інспектора 2 взводу 2 роти УПП батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Єщенко Андрія Олеговича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_3 звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції інспектора 2 взводу 2 роти УПП батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Єщенко Андрія Олеговича, в якому просив суд скасувати постанову серії ЕНА №1284169 від 21.01.2024 року по справі про притягнення до відповідальності ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, встановленого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
В обґрунтування поданого позову позивач посилався на те, що він не порушував Правил дорожнього руху (ПДР), склад правопорушення в його діях (бездіяльності) є недоведеним і необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржувану постанову прийнято правомірно.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 червня 2024 року.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
На адресу суду апеляційної інстанції 11 червня 2024 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його участю як адвоката в іншому судовому засіданні 19 червня 2024 року.
Так, щодо заявленого клопотання колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
Отже, законодавцем встановлений скорочений строк розгляду справ щодо оскарження рішень про притягнення осіб до адміністративної відповідальності і неприбуття учасника справи у судове засідання не перешкоджає її розгляду.
При цьому, колегією суддів враховується, що судове засідання Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у кримінальному провадженні №991/476/19, необхідність участі в якому, за твердженням позивача, є поважною причиною неприбуття у судове засідання до Шостого апеляційного адміністративного суду, призначено на 19.06.2024 на 09:00. Водночас, розгляд справи №753/2542/24, рішення в якій є предметом апеляційного перегляду, було призначено на 10:20, що давало об'єктивну можливість взяти в ньому участь у режимі відеоконференції.
З урахуванням наведеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 268 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання.
У судове засідання позивач не з'явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу задовольнити.
Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.01.2024 відносно ОСОБА_3 працівником патрульної поліції винесено постанову серії ЕНА№1284169 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
За змістом постанови встановлено, що 21.01.2024 о 11 год. 33 хв. траса М-06 19 км, ОСОБА_3 керував т/з обладнаними засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 «в» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КпАП України.
Даною постановою на позивачку накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Вважаючи дану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення. Відповідач будь-яких доказів на підтвердження порушення позивачем правил дорожнього руху суду не надав, тобто не виконав обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення, матеріали справи не містять доказів фото чи відео-фіксації вчиненого позивачем правопорушення, не містять матеріали справи показів свідків, інших доказів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР (ст. 35 Закону).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 цього Закону до превентивних заходів, які можуть застосовуватись поліцією, належить застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Для забезпечення публічної безпеки і порядку поліція може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) виявлення або фіксування правопорушення; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху (п.п.1, 2 ч.1 ст.40 Закону).
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п. 1.5 ПДР України).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посаду посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
За змістом п.9 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року №1395 (далі - Інструкції), розгляд поліцейським справи про адміністративне правопорушення передбачає, крім роз'яснення прав і обов'язків особі, яка бере участь у розгляді справи, також і заслуховування її пояснень та дослідження доказів.
Згідно пунктів 1, 2 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст.283 КУпАП.
Отже, положення наведених вище нормативно-правових актів безпосередньо надають поліцейському право використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу на підтвердження наявності або відсутності факту адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.п.4, 5 розділу ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року №1026, встановлено обов'язок поліцейського забезпечувати відео зйомку під час здійсненням ним службових повноважень шляхом використання портативного відео реєстратора, як пристрою, призначеного для запису, зберігання та відтворення відеоінформації.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Так, зі змісту вказаної постанови вбачається, що 21.01.2024 о 11 год. 33 хв. траса М-06 19 км, ОСОБА_3 керував т/з обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 «в» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.
Так, відповідно до приписів ст.121 КУпАП, нею встановлено відповідальність за порушення правил керування або експлуатації транспортного засобу, правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Зокрема, ч. 5 цієї статі визначено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Досліджуючи склад вказаного адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пп. «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Отже, адміністративна відповідальність за ч.5 ст.121 КУпАП настає у разі встановлення факту не використання водієм ременю безпеки під час руху транспортного засобу.
Однак, у матеріалах справи відсутні достатні докази про те, що позивач 21.01.2024 о 11 год. 33 хв. траса М-06 19 км, керував (під час руху) транспортним засобом марки «HYUNDAI TUCSON», державний номер НОМЕР_1 , не будучи пристебнутим ременем безпеки.
Згідно з оскаржуваною постановою, на підтвердження вчинення позивачем порушення вимог п. 2.3 (в) ПДР України відповідачем додаються відеозаписи 470495, 470483.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з відеозаписів, наданих суду відповідачем, вбачається, що 21.01.2024 лейтенантом поліції інспектора 2 взводу 2 роти УПП батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Єщенком А.О. було зупинено транспортний засіб «HYUNDAI TUCSON», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 . При цьому колегія суддів зауважує, що з даного відеозапису взагалі не видно водія та чи був він пристебнутий ременем безпеки.
Наразі сам факт правопорушення на відео не зафіксовано, а про нього лише веде розмову працівник поліції, що не відповідає вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото,- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18.12.018, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 28/32999 від 11.01.2019.
Разом з тим, апелянт наголошує, що відеозаписом подій (з файлу clip 1) зафіксовано пояснення позивача та ними підтверджується те, що під час зниження швидкості транспортний засіб під керуванням позивача перебував у русі і ремінь був відстебнутий позивачем саме підчас руху транспортного засобу. У зв'язку з чим, доводи позивача про відсутність доказів скоєння правопорушення є необґрунтованими.
Проте, на переконання колегії суддів, такі аргументи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки з даного діалогу не можливо зробити однозначний висновок про наявність в діях позивача складу інкримінованого йому правопорушення: «водій керував ТЗ обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 в ПДР».
Тобто, колегія суддів зазначає, що на відеозаписі міститься лише фіксація процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, проте самого факту його вчинення на відео не зафіксовано.
Наразі, колегія суддів наголошує, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
При цьому, відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення серії ЕНА №1284169 від 21.01.2024 є протиправною, а тому підлягає скасуванню, а відповідна справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 19.06.2024р.)