Справа № 733/896/24 Суддя (судді) першої інстанції: Овчарик В.М.
19 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Матроса Ігоря Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Ічнянського районного суду Чернігівської області з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1873663 від 10.04.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13.05.2024 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач через свого представника подав апеляційну скаргу та вказує, що оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13.05.2024 слід скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача звертає увагу, що при ознайомлені з відеозаписом приладу ТRUСАМ було встановлено, що на цьому записі відсутнє відео та фото де зафіксована швидкість автомобіля під керуванням позивача.
Також, представник позивача вказує, що під час судового розгляду було встановлено, що відповідач відзив позивачу не надсилав. Так, в позовній заяві позивачем чітко зазначена адреса для направлення кореспонденції: АДРЕСА_1 . Але відповідач надіслав відзив на іншу адресу, в інший населений пункт, а саме на адресу АДРЕСА_2 .
Представник позивача інформує, що в зв'язку з недотриманням відповідачем вимог частин 3 та 4 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, ним була звернута увагу суду першої інстанції на відсутність підстав для долучення відзиву на позовну заяву до матеріалів справи. На думку позивача, суд першої інстанції не мав брати такий відзив на позовну заяву, та додані до нього документи, до уваги. Натомість, незважаючи на недотриманням відповідачем вимог частин 3 та 4 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 162 частин 3 та 4 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняв відзив на позов, взяв до уваги та поклав в основу оскаржуваного рішення.
Так судом було зазначено: «…Суд відхиляє твердження представника позивача про те, що відзив не можна брати до уваги, так як останній поданий на адресу реєстрації позивача, а не на адресу для направлення кореспонденції, як цього просив останній, оскільки відповідачем виконані вимоги ст. 79 КАС України та надісланий відзив за діючою адресою позивача, що підтверджується списком №26.04.2024 (а.с. 64-65)…».
Однак, ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України, на яку посилається суд першої інстанції, встановлює процедуру подання доказів, а не процедуру подання (надіслання) відзиву на позовну заяву. Більш того позивачем, на виконання вимог ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві було зазначено саме його місце фактичного проживання, як адреса для направлення кореспонденції, щоб мати змогу скористатися своїми процесуальними правами на отримання відзиву.
На думку позивача, суд першої інстанції, помилково прийшов до висновку, що відповідач надіслав відзив у визначений Кодексом адміністративного судочинства України спосіб і, як наслідок, помилково взяв його до уваги та послався на нього у оскаржуваному рішенні.
Також, представник позивача зазначає, що відповідно до «Керівництва з експлуатації лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів «ТRUСАМ LТІ 20/20» у розділі «Режим швидкості», яке перебуває у вільному доступі в мережі Інтернет та на офіційному сайті компанії «Laser Technology, Inc.» зазначено:
«Лазерний вимірювач швидкості ТRUСАМ LТІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, шо дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування переднього державного номерного знаку транспортного засобу порушника, про шо свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходів до зупинки порушника.»
Представник позивача вказує, що з наданого відповідачем, разом з відзивом на позов, відеозапису з приладу ТRUСАМ вбачається, що 10.04.2024, о 12:39:11 поліцейським направляється прилад ТRUСАМ на ділянку автодороги по якій рухаються шість транспортних засобів (легкові автомобілі, мікроавтобуси, вантажні автомобілі). Автомобіль, під керуванням позивача, рухається третім у крайньому лівому ряду. Поліцейські скеровують приціл приладу на перший автомобіль який рухається в правому крайньому ряду і, при цьому, не можуть навіть його зафіксувати. Червона позначка прицілу приладу ТRUСАМ не фіксується на жодному автомобілі. Далі всі автомобілі проїжджають місце розташування поліцейських, в тому числі автомобіль позивача. Тобто, поліцейським не зафіксований у приціл автомобіль позивача, не зафіксована його швидкість та державний номерний знак. Червона позначка не була зафіксована на автомобілі позивача.
Також, у оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції посилається як на належний та допустимий доказ, на фото зроблене за допомогою приладу ТRUСАМ LТІ 20/20. В оой же час, на вказаному фото мається зображення задньої частини автомобіля позивача з заднім державним номерним знаком, де у верхній частині фотографії зазначено, що правопорушення вчинене на а/д М-01 72 км в с. Сираї, обмеження швидкості 73 км/год, швидкість автомобіля 77 км/год, дистанція 975.4 м.
На думку суду першої інстанції, це належний та достатній доказ того, що позивач перевищив швидкість руху та порушив вимоги п. 12.4 правил дорожнього руху. На думку позивача, вказане фото не може бути належним, допустимим та достатнім доказом вчинення позивачем правопорушення.
Більш того, відповідно до вищевказаного «Керівництва з експлуатації лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів «ТRUСАМ LТІ 20/20» у розділі «Режим заднього номерного знаку» зазначено:
«Режим заднього номеру може бути використаний, з метою фіксації мотоцикла чи Іншого транспортного засобу, шо наближаються та які не мають переднього державного номерного знаку. Процес вимірювання швидкості та дистанції такий саме, як в «Режимі швидкості.».
Але даний метод фіксацій швидкості не може використовуватися для вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, який має передній номерний знак.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2024 було відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду на 19.06.2024.
Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.
18.06.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
В судове засідання, призначене на 19.06.2024, сторони у справі не з'явились, були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області рядовим поліції Хоменко Є.П. 10.04.2024 складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1873663, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у сумі 340 грн. У даній постанові зазначено, що 10.04.2024 о 12-40 год ОСОБА_1 керував транспортним засобом в с. Сираї, а/д М01 72 км, що позначений дорожнім знаком 5.49 на білому фоні, та рухався зі швидкістю 77 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш ніж на 20 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил Дорожнього Руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оспорювана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Кодексу України про адміністративні правопорушення, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстав для її скасування немає.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За визначенням, що міститься у ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Керуючись ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Правилами дорожнього руху (далі - ПДР) визначається порядок дорожнього руху на всій території України, за порушення якого особи несуть відповідальність передбачену законодавством.
Відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частина 1 ст. 122 КпАП України визначає, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із частин 1 та 2 ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 280 КпАП України встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791-2798 цього Кодексу.
Як не заперечується учасниками справи, порушення визначеного п. 12.4 ПДР обмеження швидкості руху встановлено відповідачем за допомогою відповідного технічного засобу TruCAM LTI 20/20 ТС000607.
Як не заперечується учасниками справи, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 ТС000607здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. Також, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
В той же час, як вбачається з відеозапису 1712752751_V9000-0410-123911, наданого відповідачем, декілька автомобілів, в тому числі і позивача, рухаються по дорозі. В той же час, ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак автомобіля позивача не вбачається за можливе. Також, технічний засіб TruCAM LTI 20/20 ТС000607 в спірному випадку не визначив координати автомобіля позивача та не вимірював швидкість такого, режими обмеження швидкості також автоматично не визначені, оскільки відсутня червона позначка прицілу приладу TruCAM на будь-якому з автомобілів, що рухаються поряд.
Аналогічні обставини підтверджені також відеозаписом «розгляд справи» (5та хвилина запису), зокрема, позивач та інспектор патрульної поліції засвідчують, що на відеозаписі ймовірного порушення нічого невидно.
Роздруківку фото фіксації, зроблену технічним засобом TruCAM LTI 20/20 ТС000607 автомобіля позивача зі сторони заднього номерного знаку, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як встановлено вище, рух автомобіля саме позивача з перевищенням швидкості приладом в русі не зафіксовано належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що належним і допустимим доказом фіксації перевищення встановленої швидкості автомобілем є саме факт чіткої фіксації такого саме автомобілем під керуванням позивача, чого відповідачем не здійснено належним чином.
Зважаючи на те, що наразі доказів вчинення позивачем порушення п. 12.4 ПДР 10.04.2024, про яке йдеться в оскаржуваній постанові, немає, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів належними доказами допущення такого порушення ПДР позивачем.
Отже, доводи, зазначені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Крім того, ст. 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на те, що колегія суддів пришла до висновку, що спірна постанова підлягає скасуванню, то справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КпАП України відносно ОСОБА_1 слід закрити.
Таким чином, доводи апеляційної скарги у знайшли своє підтвердження, а тому таку необхідно задовольнити.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 272, 286, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Матроса Ігоря Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2024 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 1873663 від 10.04.2024, прийняту поліцейським взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції Чернігівської області рядовою поліції Хоменко Є.П.
Закрити справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3592985644.1 від 17.04.2024 та апеляційної скарги у розмірі 908,40 грн (дев'ятсот вісім гривень сорок копійок) відповідно до квитанції № 1045-9932-9199-7578.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан