Справа № 320/24640/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
18 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О.,
Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві до Комунального підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва", за участю третіх осіб: Подільської районної в місті Києва державної адміністрації та Київської міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2023 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва" про зобов'язання Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" привести захисну споруду цивільного захисту - сховище №111296, що знаходиться за адресою: проспект Гонгадзе, 20-Е у місті Києві, у стан готовності до використання за призначенням відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року адміністративний позов залишено без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 240 КАС України (позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності).
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт, посилаючись на висновки Верховного Суду, сформовані у справах № 820/4717/16, № 820/1382/17, зазначає, що правильно визначив позивачем у справі № 320/24640/23 ГУ ДСНС України у м. Києві.
Також апелянт зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляці бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності», який набрав чинності 29.10.2022, внесені зміни до п. 48 ч. 2 ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту України, якими розширено повноваження органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій на звернення до суду з позовами, зокрема, про зобов'язання балансоутримувачів привести захисні споруди цивільного захисту у стан готовності до використання за призначенням.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на постанови Верховного Суду, зокрема, від 21 грудня 2023 року у справі № 400/4238/22, не врахував, що такі постанови прийняті за результатами розгляду позовів прокурора, пред'явлених до 29.10.2022.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві до Комунального підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва", за участю третіх осіб: Подільської районної в місті Києва державної адміністрації та Київської міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Відповідач, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 20.05.2020 у справі № 580/17/18, зазначає, що Кодекс цивільного захисту України не передбачає звернення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві, як позивача, із заявленими позовними вимогами, тому прокурор визначив орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з цим позовом.
Апелянт подав відповідь на відзив, у якій наголошує, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року подібна справа № 26074199/22 передана на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Зазначена ухвала мотивована тим, що колегії суддів відповідної судової палати Верховного Суду по різному застосовують норми статті 53 КАС України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині повноважень прокурора щодо захисту інтересів держави шляхом реалізації права на звернення в особі суб'єкта владних повноважень до суду із позовом, очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання. Однак, станом на час подання відповіді на відзив, відповідне судове рішення з цього питання не прийнято.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, матеріалами справи підтверджується, що Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року адміністративний позов залишено без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 240 КАС України.
Суд першої інстанції, враховуючи правові позиції Верховного Суду, сформовані, зокрема у постанові від 21 грудня 2023 року №400/4238/22, дійшов висновку про те, що Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в м.Києві на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача. Тому, прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Тобто, Конституція України визначає дві обов'язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: доведення, що обставини звернення є виключним випадком і здійснення представництва в порядку, визначеному законом.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» врегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до частини 1 якої, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
За приписами частини 2 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
Частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:
1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом;
2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями частин 3 - 4 статті 5 КАС України визначено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Положеннями ч.ч. 3 - 4 ст. 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу.
Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України, в редакції, на час звернення до суду з позовною заявою) регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Згідно з частиною 15 статті 32 КЦЗ України, контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об'єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Пунктом 2 частини 1 статті 17 КЦЗ України закріплено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту забезпечує формування державної політики з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд.
Відповідно до статті 65 КЦЗ України, державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки - це діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спрямована на виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання, крім суб'єктів господарювання, які займаються незалежною професійною діяльністю за місцем проживання та не використовують найману працю, аварійно-рятувальними службами.
Державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки здійснюється у встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.
За приписами пункту 1 статті 68 КЦЗ України, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.
Отже, наведені приписи законодавства вказують на те, що прокуратура з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.
Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Положеннями п. 9 розділу «Утримання фонду захисних споруд» Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 10.03.2017 «Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку», передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється ix балансоутримувачами. Балансоутримувачами захисної споруди є власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.
Згідно з пунктом 10 розділу «Утримання фонду захисних споруд» Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд. Положеннями п. 11 того ж самого розділу Порядку визначено, що вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.
Згідно з п. 1 розділу II «Загальні вимоги до утримання та експлуатації фонду захисних споруд» Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018, споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.
Як вбачається з позовної заяви Керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.07.2023 №339298229, право власності на нежитлові приміщення літ. «А» у буд. 20-Е по пр-ту Георгія Гонгадзе у м. Києві зареєстровано за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.
Згідно з рішенням Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» та розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації №50 від 29.01.2015 «Про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» нежитловий будинок за адресою: м. Київ, пр-т. Гонгадзе, 20-Е - передано на баланс КП «Керуюча компанія з обслуговування Подільського району міста Києва».
Згідно з актом комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільного захисту №111296 від 29.05.2018, актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 09.08.2019, від 03.09.2020, від 15.02.2022, від 05.10.2022 захисну споруду оцінено як «обмежено готову» для експлуатації, надано рекомендації щодо приведення захисної споруди у повну готовність до використання та надано час на приведення вказаного сховища у стан повної готовності, а підтверджуючі документи про готовність сховища до Подільського РУ ГУ ДСНС України у місті Києві необхідно було надати до 04.11.2022.
Однак, згідно з актом оцінки станку готовності захисної споруди цивільного захисту № 111296 від 07.06.2023 комісією виявлено низку порушень вимог щодо утримання сховища, визнано захисну споруду обмежено готовою до експлуатації, та зобов'язано комунальне підприємство привести захисну споруду цивільного захисту у повну готовність до використання за призначенням.
При складанні актів оцінки виявлено низку порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, у тому числі вказано, що захисна споруда цивільного захисту утримується та експлуатується КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» у стані обмеженої готовності, що не дозволяє привести її у придатний до використання стан за призначенням, починаючи з 2018 року, зокрема: противовибухові прилади з ознаками корозії, електродвигуни відсутні, протипилові фільтри іржаві, герметичні клапани закриваються та відчиняються з зусиллям, насоси відкачування каналізаційної системи відсутні, щити освітлення та управління не укомплектовані, тощо.
За висновком комісії сховище № 111296 обмежено готове до прийняття осіб, що укриваються.
Отже, з вказаних доводів позовної заяви вбачається, що захисна споруда цивільного захисту (сховище) №111296 знаходиться у неналежному стані та не готова до використання за призначенням, через що нездатна забезпечити належний захист цивільного населення та не можлива для використання за призначенням, що створює загрозу для життя та здоров'я людей.
Також, у позовній заяві вказано, що право органів ДСНС України на звернення з іншими позовами до суду, зокрема з позовами про приведення сховищ у стан готовності, чинним законодавством України не передбачено.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку, що Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.
У цьому контексті колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності» від 06.10.2022 № 2655-IX, який набрав чинності 29.10.2022, внесено зміни до ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до яких, Центральний орган державної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, має право звертається до адміністративного суду, крім позовів про застосування заходів реагування, також з інших підстав, визначених законом.
Зокрема, пункт 48 частини 2 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України із змінами, внесеними Законом № 2655-IX від 06.10.2022, передбачає, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, з інших підстав, визначених законом.
Тобто, у розумінні статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України) та відповідно до наділених повноважень, таким органом є Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві.
У свою чергу, висновок суду першої інстанції щодо відсутності повноважень в органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій на звернення з такою категорією позовів, і, як наслідок, відсутність у прокурора процесуальної можливості здійснювати захист державних інтересів в особі зазначеного суб'єкта владних повноважень був обґрунтований з посиланням на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 260/4120/22, від 11.08.2023 у справі №560/10015/22, від 29.08.2023 у справі №160/9125/22, від 05.09.2023 у справі № 260/4044/22, від 21.12.2023 у справі № 400/4238/22.
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у справах, де позовні вимоги пред'явлені до 29.10.2022, а саме: до внесення змін у пункт 48 частини 2 статті 17-1 КЦЗ України Законом № 2655-IX від 06.10.2022.
Відповідно до Положення про Державну про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, до повноважень зазначеного органу, серед інших, віднесено організацію здійснення заходів щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечення разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю цих споруд до використання за призначенням, ведення загальнодержавного електронного обліку захисних споруд цивільного захисту.
З аналізу наведених нормативно-правових актів, з урахуванням внесених змін, вбачається, що саме до компетенції Державної служби України з надзвичайних ситуацій, як суб'єкта владних повноважень, віднесено відповідні завдання із захисту державних інтересів у вказаній сфері правовідносин.
Отже, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, маючи повноваження на звернення до суду з позовом до Комунального підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва" протягом тривалого часу, не зважаючи на те, що захисна споруда №111296 не приведена у стан готовності і, як наслідок, унеможливлює розміщення в ній осіб, не звернулося до суду з відповідною позовною заявою про зобов'язання приведення захисної споруди цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення.
Відсутність вчинення відповідачем заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди може свідчити про протиправну бездіяльність відповідача, що, зважаючи на цільове призначення вказаної захисної споруди цивільного захисту, може не захистити належним чином від загрози життю та/або здоров'ю людей та у разі їх не усунення, можуть призвести до незворотних наслідків.
Приписами статті 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, колегія суддів враховує те, що в умовах військової агресії російської федерації проти України недодержання та порушення балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об'єктів цивільного захисту (захисних споруд) може призвести до його обмеженої готовності до використання за призначенням, через що захисна споруда не здатна у належному обсязі забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров'я людей.
При цьому, у випадку невжиття відповідачем визначених законодавством заходів з метою приведення укриття до стану готовності, це суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.
Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 року у справі № 240/401/19 відступив від раніше викладених висновків щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з позовом в інтересах держави, зазначивши таке:
«…виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Отже, Суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 року у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.
Громада володіє деякими ознаками суб'єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов'язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.
Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. Відтак, звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади».
Отже, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві було обізнане про необхідність захисту інтересів держави та мало відповідні повноваження для їх захисту, проте, таких заходів не вживало, що, відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначеного уповноваженого органу.
Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст. 243, 312, 315, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма