П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/717/24
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок, нарахування та виплату суддівської винагороди за жовтень, листопад та грудень 2023 року включно на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2023 року складає 2684,00 грн, з урахуванням надбавки за вислугу років від посадового окладу та встановленого коефіцієнту для відповідного суду з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо не нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за жовтень, листопад та грудень 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області провести перерахунок, нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу за жовтень, листопад та грудень 2023 року включно на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2023 року складає 2684,00 грн, з урахуванням надбавки за вислугу років від посадового окладу та встановленого коефіцієнту для відповідного суду з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на користь позивача недоплачену суддівську винагороду за жовтень, листопад та грудень 2023 року;
- зобов'язати Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області коштів для проведення виплати позивачу недоплачену суддівську винагороду за жовтень, листопад та грудень 2023 року.
В обґрунтування позову вказував, що територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області нараховувало і виплатило йому суддівську винагороду за жовтень-грудень 2023 відповідно до абзацу шостого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", якими установлено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 гривні. Натомість територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, на переконання позивача, зобов'язане було визначати базовий розмір його посадового окладу судді у 2023 році від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлений абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", а саме: в розмірі 2684,00 гривні.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області і Державної судової адміністрації України задовольнити частково.
Визнані протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо не нарахування та невиплати судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 суддівської винагороди за жовтень, листопад та грудень 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 у розмірі 2684 (Дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області провести перерахунок, нарахування та виплату суддівської винагороди за жовтень, листопад і грудень 2023 року судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 на підставі частин другої та третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023, а саме: в сумі 2684 (Дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, що Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування норм закону, яким визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Також, посилається на правову позицію Верховного Суду у постановах від 26.09.2018 у справі №820/1853/17, від 09.04.2020 у справі №826/12172/17.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що відповідно до Указу Президента України від 11.03.2011 № 282/2011 "Про призначення суддів" строком на п'ять років на посаду судді Очаківського районного суду Миколаївської області призначено ОСОБА_1 .
Згідно з Указом Президента України від 26.09.2015 № 564/2015 "Про переведення суддів" позивача переведено на посаду судді Центрального районного суду міста Миколаєва.
Наказом Центрального районного суду міста Миколаєва від 08.10.2015 № 74-о/с його зараховано з 08.10.2015 до складу суддів цього ж суду.
Відповідно до Указу Президента України від 08.10.2018 № 340/2018 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Центрального районного суду міста Миколаєва безстроково.
Зі змісту витягів з розрахункових листів про нараховану та фактично виплачену позивачеві суддівську винагороду ОСОБА_1 за жовтень-грудень 2023 року слідує, що його посадовий оклад судді у 2023 році обчислений із розрахункової величини для визначення базового розміру посадового окладу 2102,00 гривні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 в розмірі 2270 грн, 2481 грн та 2684 грн відповідно, на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн), у спірний період, на підставі Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «;Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «;Про Державний бюджет України на 2023 рік» є неправомірною.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 130 Конституції України встановлює, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
На виконання частин 1 та 2 ст. 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За приписами частин 2 та 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 01 січня - 1921 гривня, з 01 липня - 2013 гривень, з 01 грудня - 2100 гривень;
дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня - 2395 гривень, з 01 липня - 2510 гривень, з 01 грудня - 2618 гривень;
працездатних осіб: з 01 січня - 2270 гривень, з 01 липня - 2379 гривень, з 01 грудня - 2481 гривня;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 01 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 01 січня - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 1769 гривень, з 01 липня - 1854 гривні, з 01 грудня - 1934 гривні.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні;
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні;
працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років - 2272 гривні;
дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні;
працездатних осіб - 2684 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
Суддівська винагорода позивача у період з 01 січня 2021 року по 31 вересня 2023 року обчислена з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2 102 грн.
Так, однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 04.12.2018 № 11 -р/2018.
Як вказано вище, виплата суддівської винагороди регулюється ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону № 1402-VIII. При цьому норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII). Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції.
Зокрема, Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".
З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
Як зазначено вище, п. 1 ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Отже, у змісті ст. 1 Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Як вбачається з вказаного вище, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Також, судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
В той же час, приписи Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «;Про Державний бюджет України на 2022 рік», та «;Про Державний бюджет України на 2023 рік», разом із встановленням на 01.01.2021 , 01.01.2022 та 01.01.2023 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2 270 грн, 2 481 грн, та 2684 грн. відповідно, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2 102 грн.
В той же час, зміни до Закону № 1402-VIII та Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму чи розширення переліку видів такого не вносилися, відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Так, у постанові від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21 Верховний Суд зазначив, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону № 1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).
Відтак, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 в розмірі 2270 грн, 2481 грн та 2684 грн відповідно, на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн), у спірний період, на підставі Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «;Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «;Про Державний бюджет України на 2023 рік» є неправомірною.
Аналогічну правову позицію у побідних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 22.06.2023 по справі № 400/4904/21, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 21.09.2023 у справі № 380/25627/21.
Враховуючи вище викладене, позовні вимоги до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області в частині визнання протиправними дій та зобов'язання провести нарахування суддівської винагороди належить задовольнити.
Крім того, спірні правовідносини щодо виплати суддівської винагороди в належному розмірі виникли між позивачем і ТУ ДСА, яке виплачує позивачу суддівську винагороду, тобто ТУ ДСА є тим суб'єктом владних повноважень, яким допущено протиправні дії у спірних правовідносинах щодо виплати позивачу суддівської винагороди, а між ДСА і позивачем безпосередньо не виникло жодних правовідносин, у яких би цей суб'єкт владних повноважень порушив права позивача.
Таким чином, позовні вимоги до ДСА не підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №820/1853/17, оскільки вона прийнята у інших правовідносинах, які не є релевантними стосовно обставин даного спору.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі № 400/717/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 18.06.2024
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький