П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/2221/21
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 12.02.2018,
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі № 400/2221/21 позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії відповідача щодо відмови провести позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 12.02.2018 року.
- зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 12.02.2018 року.
Рішення набрало законної сили 25.06.2021, на виконання якого 09.07.2021 судом видано виконавчі листи.
10.04.2024 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про:
- визнання протиправними дії відповідача, які полягають у нездійсненні нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.02.2018, з врахуванням 01.01.2008 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;
- зобов'язання відповідача вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та прав позивача під час виконання ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі № 400/2221/21;
- встановлення відповідачу строку для подання відповіді на окрему ухвалу в терміни визначені судом.
В обґрунтування своєї заяви позивач зазначав, що відповідач ухиляється від належного виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі № 400/2221/21. Так, 02.09.2021 відповідач нарахував йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.02.2018 у розмірі 4435,66 грн з врахуванням місяця січень 2016 року, а не січень 2008 року, коли у нього змінився розмір посадового окладу. Вважаючи, що відповідач невірно застосував базовий місяць при обрахунку йому індексації грошового забезпечення за вказаний період, він звернувся до Миколаївського адміністративного суду з адміністративним позовом про, зокрема, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.02.2018, враховуючи базовий місяць січень 2008 року. Однак, П'ятий апеляційний адміністративний суд постановив 20.10.2022 ухвалу у справі № 400/9503/21 про закриття провадження у справі, умотивувавши її тим, що позивачем оскаржено спірні дії суб'єкта владних повноважень шляхом подання нового адміністративного позову, а не шляхом заяви в порядку ст. 383 КАС України.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року повернуто ОСОБА_1 заяву від 03.04.2024 про визнання протиправними дій вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі № 400/2221/21.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву про визнання протиправними дії відповідача, які полягають у нездійсненні нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що з боку позивача здійснювалися активні дії з метою захисту своїх прав.
Вказує, що апелянт є діючим військовослужбовцем та був мобілізований у першу хвилю наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 26.02.2022.
Апелянт звертає увагу, що відповідач і на даний час порушує його права на отримання повного розміру індексації грошового забезпечення в порядку передбаченому чинним законодавством та при цьому суд першої інстанції відмовив йому в захисті та поновленні в правах.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що у заяві про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 від 03.04.2024, позивач зазначив, що відповідач виплатив йому 02.09.2021 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 12.02.2018 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 № 400/2221/21 у розмірі 4435,66 грн з врахуванням базового місяця січень 2016 року, а не січень 2008 року, коли у нього змінився розмір посадового окладу.
Заява про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень, позивач надіслав до суду 03.04.2024, тобто більш чим через 10 днів після отримання 02.09.2021 від відповідача індексації грошового забезпечення у розмірі, як він вважає, неправильно обчисленому, а саме: більш чим через 2 роки 7 місяців 2 дні.
Заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із вказаною вище заявою позивач до суду першої інстанції не подав.
Повертаючи заявнику заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень, від 03.04.2024 не відповідає вимогам частини четвертої статті 383 КАС України.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Частиною 4 ст.383 КАС України передбачено, що заяву, зазначену у ч.1 цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Таким чином, строк для подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у порядку цієї статті, який є скороченим, починає перебіг від дня, коли особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду певних рішень, вчинення ним дій чи допущення бездіяльності, які така особа просить визнати протиправними у відповідній заяві або ж - порушення відповідачем її прав, підтверджених рішенням суду, в інший спосіб.
Визначена даною правовою нормою умова "не пізніше останнього дня строку пред'явлення до виконання виконавчого листа" не є альтернативною визначеному 10-денному строку, а має застосовуватись саме в його межах.
Частиною 1 ст. 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Так, за наслідком дослідження заяви позивача та доданих до неї документів, суд апеляційної інстанції встановив, що заявнику 02.09.2021 була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 12.02.2018 у розмірі 4435,66 грн.
Натомість, із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, заявник звернувся лише 03.04.2024, тобто з пропуском десятиденного строку, який встановлено ст. 383 КАС України.
Апеляційний суд зауважує, що заявником не надано а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження вчинення ним або його адвокатом усіх необхідних дій, які б свідчили про наявність дійсного бажання реалізації процесуальних прав з метою їх захисту в межах строків встановлених процесуальним законом або їх поновлення.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що звернення позивача до суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України не є обставиною, що зупиняє перебіг десятиденного строку звернення до суду, який встановлено ст. 383 КАС України.
Отже, посилання апелянта на протиправність висновків суду першої інстанції є необґрунтованими.
Також апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на мобілізацію, оскільки індексація була виплачена позивачу 02.09.2021.
З урахуванням вищенаведених обставин, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про повернення заяви про визнання протиправною дій суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі №400/2221/21.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі № 400/2221/21 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 18.06.2024
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький