П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/22356/23
Перша інстанція: суддя Свида Л.І.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо обмеження максимальним розміром пенсії з 01.12.2019, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату призначеної з 01.12.2019 пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум,
13.02.2024 ОСОБА_1 подав до Одеського окружного адміністративного суду заяву в порядку ст. 382 КАС України, про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка полягає у не виконані Рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/22356/23 від 23 жовтня 2023 року, яке набрало законної сили, встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/22356/23 від 23 жовтня 2023 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у 10- ти денний строк після отримання ухвали суду подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду № 420/22356/23 від 23 жовтня 2023 року.
В обґрунтування заяви позивач зазначав, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі №420/22356/23 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 постановою від 08 січня 2024 року. ГУ ПФУ в Одеській області 18 січня 2024 року подало звіт, за яким стверджує, що розмір пенсії ОСОБА_1 становитиме 22 586,22 гривень, сума доплати становить 182771 грн. З доданого до звіту перерахунку вбачається, що підсумок пенсії становить 29299,11 гривень, однак, з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії він становить 22586,22 гривень. Тобто, ГУ ПФУ в Одеській області, всупереч рішенню суду від 23 жовтня 2023 року застосовує обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром. З цього приводу, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою Василем Ігоровичем було винесено постанову від 02 лютого 2024 року про накладення штрафу.
Таким чином, на думку заявника, відповідач не має бажання виконувати рішення, встановлює власний порядок виконання шляхом не нарахування коштів заявнику всупереч висновкам суду. Наведене призводить до підриву авторитету судової влади в очах суспільства, а звернення до суду не дієвим способом захисту порушених прав, адже будь - яка установа на свій власний розсуд встановлює чи буде вона виконувати рішення суду чи ні та в якому порядку.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 заява повернута заявнику без розгляду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга ОСОБА_1 - задоволена частково.
Ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі №420/22356/23 скасована та справа направлена до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, встановлення судового контролю, зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення у справі №420/22356/23 - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву про встановлення судового контролю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» виконано не було.
Звертає увагу на те, що у випадку неможливості виконання рішення суду в порядку та спосіб, які визначені у такому рішенні, ГУ ПФУ могло звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023, яке набрало законної сили 23.11.2023, позовна заява ОСОБА_1 задоволена.
Визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром при перерахунку пенсії з 01.12.2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
На підставі виконавчого листа, виданого Одеським окружним адміністративним судом 29.11.2023, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі № 420/22356/23, що підтверджується постановою від 08.01.2024 (а.с. 45).
23.01.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивача про те, що на виконання рішення пенсійним органом проведений перерахунок його пенсії. З 01.02.2024 пенсія виплачується з урахуванням рішення суду, різниця в пенсії нараховану на виконання рішення суду за період з 01.04.2019 по 31.01.2024 буде виплачена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат (а.с. 44).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час триває примусове виконання рішення суду, а державний виконавець має встановлені законом повноваження щодо впливу на боржника (накладення штрафу, ставити питання про притягнення до кримінальної відповідальності).
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,-за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями14,370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 у справа №140/279/21.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Окремо слід вказати, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, а отже наділений правом, а не закріпленим обов'язком, під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові від 31.07.2018 по справі №235/7638/16-а (адміністративне провадження №К/9901/43354/18) та в ухвалі від 23 квітня 2019 у справі №805/516/18-а.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 16 вересня 2020 у справі № 826/9960 зазначила, що правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
В постанові від 3 квітня 2019 у справі №820/4261/18 Верховний Суд встановив необхідність існування в спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору мають дослідити характер правовідносин, що виникли між сторонами та звертати увагу, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення. Порушенням норм процесуального права є незастосування спеціальних правових норм, передбачених у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до підпунктів 4,5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22грудня 2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22серпня 2018 №649 (далі-Порядок №649).
Відповідно до пункту 1 Порядку №649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, коштами, передбаченими в Державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Згідно з пунктом 3 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі-реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Пунктами 4, 5 Порядку №649 передбачено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України:
-документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника;
-копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа;
-розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Відповідно до пункту10 Порядку №649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету у спосіб перерахування коштів боржнику.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій та довічного грошового утримання судді у відставці за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження.
Зазначене вище відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 квітня 2020 у справі №560/523/19.
Суд встановив, що на виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив з 01.12.2019 перерахунок пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром.
Крім того, доплата до пенсії з 01.12.2019 по 31.01.2024 становить 182771 грн.
Апеляційний суд зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до Порядку № 1165. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду у справі №420/22356/23 залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачу.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії, то апеляційний суд вважає безпідставними аргументи позивача, наведені в апеляційній скарзі, та зокрема і про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду за вимогою відповідача, із якою мав би звернутись останній з метою ефективного виконання рішення суду.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 24 липня 2023 у справі №420/6671/18.
Відтак, з огляду на те, що позивачем не наведено аргументів на обґрунтування необхідності вжиття таких процесуальних заходів і не надано останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі № 420/22356/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 18.06.2024
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький