П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/33645/23
Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі № 420/33645/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області по не нарахуванню та невиплаті компенсації витрат, понесених у зв'язку із відрядженнями старшому слідчому відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити компенсаційні витрати, понесені у зв'язку із відрядженнями за 200 (двісті) календарних днів на користь ОСОБА_1 , який до 25.05.2023 перебував у званні майора поліції та займав посаду старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління ГУНП в Одеській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до статті 69 Закону України «Про Національну поліцію» на позивача було покладено тимчасово виконання обов'язків на різних посадах структурних підрозділів поліції у складі ГУНП в Одеській області, а саме: з 05.09.2022 по 05.11.2022 (62 доби) за не вакантною посадою слідчого слідчого відділу Одеського районного управління поліції №2, з 09.11.2022 по 09.01.2023 (62 доби), з 11.03.2023 по 11.05.2023 (62 доби) та з 12.05.2023 по 12.07.2023 (припинено дію 25.05.2023 та складає 14 діб) за не вакантною посадою слідчого відділення №1 слідчого відділу Білгород-Дністровського районного відділу поліції. 25.05.2023 позивача звільнено з Національної поліції України за станом здоров'я. Загальний термін перебування у відрядженнях, відповідно до наказів керівництва ГУНП в Одеській області протягом 2022-2023 років, склав 200 діб. В той же час, в період з 08.06.2022 по 04.01.2023 щодо позивача проводились службові розслідування в якості старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області та було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про те, що він дійсно перебував на вищевказаній посаді, але ніс службу в інших підрозділах поліції ГУНП в Одеській області. Несення позивачем служби за місцем відрядження підтверджується відсутністю будь-яких службових перевірок щодо відсутності його на робочому місці відповідно до раніше зазначених наказів керівництва ГУНП області, а також доповідних керівників органів поліції щодо нарахування заробітної плати (містяться в Слідчому управлінні ГУНП в Одеській області). Підставою звернення до суду стало відсутність належним чином оформлених документів та відсутність будь-якого фінансування з боку роботодавця, як на період відправлення у відрядження, так і після його закінчення. Впродовж 200 (двохсот) днів позивач за наказом свого керівництва перебував у відрядженні за визначеним місцем розташування та виконував службові обов'язки в межах покладених на завдань. При цьому, незважаючи на далеку відстань від місця проживання, жодних коштів чи компенсації за найм житла чи проживання на період несення служби у відрядженні роботодавцем компенсовано не було, а житло для проживання також не було надано. 29.06.2023 ГУНП в Одеській області здійснило нарахування виплати у зв'язку із звільненням, та компенсацію раніше невиплачених, але нарахованих коштів, які зазначило як «заробітна платня». В той же час, не виплачено компенсацію добових витрат за весь час перебування у відрядженні в період 2022- 2023 років протягом 200 (двохсот) діб, тобто ГУНП в Одеській області не нарахувало та не виплатило позивачу 120000 (сто двадцять тисяч) гривень. На переконання позивача, він має право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій, у зв'язку із службовими відрядженнями, а саме добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що Інструкцією №672 встановлено обов'язок подати документи про перебування у відрядженні, саме у строк п'яти робочих днів після повернення зі службового відрядження.
При цьому, позивач не надає жодного, належного та допустимого доказу того, що ним подавалися підтверджуючи документи про перебування у відрядженні до бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області. З огляду на вищевикладене, можливо дійти до висновку, що позивачем не було виконано вимоги, щодо надання до ГУНП в Одеській області у п'ятиденний термін відповідних документів, підтверджуючих понесені витрати під час відрядження, а також зазначення даної інформації у звітах.
Позивач надав до суду першої інстанції заяву, яка фактично є відповіддю на відзив та містить твердження про те, що предметом спору є бездіяльність відповідача щодо не видання наказу про відрядження, а не механізм звернення для отримання фінансового забезпечення після відрядження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 23.02.2024 у справі № 420/33645/23 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що відповідачем не було прийнято наказ про відрядження позивача, що мало наслідком протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації витрат, понесених позивачем у зв'язку із відрядженням;
- інші доводи відтворюють зміст позовної заяви.
Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.09.2023, ОСОБА_1 07.11.2015 прийнятий на службу до поліції (наказ від 07.11.2015 №370).
25.05.2023 ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції (наказ від 25.05.2023 №603).
Також матеріали справи містять:
- копію наказу від 19.08.2022 №1397 о/с, яким відповідно до ст. 69 Закону України «Про Національну поліцію» покладено тимчасове виконання обов'язків з 05.09.2022 по 05.11.2022 на майора поліції ОСОБА_1 за невакантною посадою слідчого слідчого відділу Одеського районного управління поліції №2;
- копію наказу від 09.11.2022 №1791 о/с, яким відповідно до ст. 69 Закону України «Про Національну поліцію» покладено тимчасове виконання обов'язків з 09.11.2022 по 09.01.2023 на майора поліції ОСОБА_1 за невакантною посадою слідчого відділення №1 слідчого відділу Білгород-Дністровського районного відділу поліції;
- копію наказу від 06.03.2023 №227 о/с, яким відповідно до ст. 69 Закону України «Про Національну поліцію» покладено тимчасове виконання обов'язків з 11.03.2023 по 11.05.2023 на майора поліції ОСОБА_1 за невакантною посадою слідчого відділення №1 слідчого відділу Білгород-Дністровського районного відділу поліції;
- копію наказу від 10.05.2023 №546 о/с, яким відповідно до ст. 69 Закону України «Про Національну поліцію» покладено тимчасове виконання обов'язків з 12.05.2023 по 12.07.2023 на майора поліції ОСОБА_1 за невакантною посадою слідчого відділення №1 слідчого відділу Білгород-Дністровського районного відділу поліції.
Крім цього, матеріали справи також містять:
- копію наказу від 08.06.2022 №854 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Одеській області», яким ОСОБА_1 оголошено зауваження;
- копію наказу від 30.09.2022 №1777 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 оголошено сувору догану;
- копію наказу від 04.01.2023 №31 «Про порушення вимог законодавства України та притягнення винного до дисциплінарної відповідальності», яким ОСОБА_1 попереджено про неповну службову відповідність.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази свідчать про те, що ОСОБА_1 тимчасово виконував обов'язки за вакантною посадою з 05.09.2022 по 05.11.2022 (62 доби), з 09.11.2022 по 09.01.2023 (62 доби), з 11.03.2023 по 11.05.2023 (62 доби) та з 12.05.2023 по 12.07.2023 (припинено дію 25.05.2023 та складає 14 діб), а не перебував у відрядженні.
При цьому, будь-яких доказів на підтвердження перебування позивача у відряджені матеріали справи не містять.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірним в контексті розгляду даної справи є питання щодо наявності у позивача права на нарахування та виплату компенсації витрат, понесених у зв'язку із відрядженнями.
Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить з такого.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 580).
Відповідно до частини 1статті 17 Закону №580, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580).
Згідно до частинами 3, 4 статті 59 Закону №580 рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Положеннями частини 1 статті 60 Закону № 580 встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 № 1235, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2016 за №1668/29798, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок № 1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік).
Положеннями розділу II Порядку № 1235 визначено, що підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою.
За приписами пункту 2 розділу III Порядку № 1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
Пунктом 3 розділу III Порядку № 1235 перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року № 1235.
Відповідно до пункту 4 розділу III Порядку № 1235 у разі необхідності для підготовки наказів можуть витребовуватися документи з певних питань проходження служби в поліції, передбачені чинним законодавством України.
Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з частиною 1 статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Закон № 580 є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, а відтак у даному спорі застосуванню мають підлягати норми спеціального законодавства.
Порядок тимчасового виконання обов'язків поліцейським встановлений статтею 69 Закону №580.
Так, приписами частин 1-3 даної статті визначено, що у зв'язку зі службовою необхідністю на поліцейського, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою, а саме:
1) вакантною - за його згодою;
2) невакантною - у разі тимчасової відсутності або внаслідок усунення чи відсторонення від посади поліцейського, який займає таку посаду, незалежно від його згоди.
Безперервний строк тимчасового виконання обов'язків не повинен перевищувати чотирьох місяців.
Тимчасове виконання обов'язків покладається на поліцейських письмовим наказом керівника органу (закладу, установи) поліції, який уповноважений призначати на відповідну посаду згідно з цим Законом.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що згідно з копією наказу від 19.08.2022 №1397 о/с, відповідно до ст. 69 Закону України «Про Національну поліцію», покладено тимчасове виконання обов'язків з 05.09.2022 по 05.11.2022 на майора поліції ОСОБА_1 за невакантною посадою слідчого відділу Одеського районного управління поліції №2.
Також, з копії наказу від 09.11.2022 № 1791 о/с встановлено, що відповідно до ст. 69 Закону України «Про Національну поліцію» покладено тимчасове виконання обов'язків з 09.11.2022 по 09.01.2023 на майора поліції ОСОБА_1 за невакантною посадою слідчого відділення №1 слідчого відділу Білгород-Дністровського районного відділу поліції.
Крім того, зі змісту копії наказу від 06.03.2023 №227 о/с вбачається, що відповідно до ст. 69 Закону України «Про Національну поліцію» покладено тимчасове виконання обов'язків з 11.03.2023 по 11.05.2023 на майора поліції ОСОБА_1 за невакантною посадою слідчого відділення №1 слідчого відділу Білгород-Дністровського районного відділу поліції.
Колегією суддів також встановлено, що згідно з копією наказу від 10.05.2023 №546 о/с, відповідно до ст. 69 Закону України «Про Національну поліцію» покладено тимчасове виконання обов'язків з 12.05.2023 по 12.07.2023 на майора поліції ОСОБА_1 за невакантною посадою слідчого відділення №1 слідчого відділу Білгород-Дністровського районного відділу поліції.
Тобто, наведені вище докази свідчать про те, що ОСОБА_1 тимчасово виконував обов'язки за не вакантною посадою з 05.09.2022 по 05.11.2022 (62 доби), з 09.11.2022 по 09.01.2023 (62 доби), з 11.03.2023 по 11.05.2023 (62 доби) та з 12.05.2023 по 12.07.2023 (припинено дію 25.05.2023 та складає 14 діб), а не перебував у відрядженні.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 2, 3 розділу І «Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 № 672, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2017 №1042/30910, службовим відрядженням вважається поїздка поліцейського за наказом, підписаним керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов'язки, його першим заступником або заступниками відповідно до їх компетенції, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби.
Основними завданнями службових відряджень є, зокрема, надання практичної допомоги в службовій діяльності органів (підрозділів) поліції.
Згідно пункту 1 розділу II Інструкції № 672 при направленні поліцейського у службове відрядження видається наказ, підписаний керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов'язки, його першим заступником або заступниками відповідно до розподілу функціональних обов'язків (посадових інструкцій).
У наказі зазначаються пункт призначення, найменування органу поліції, у тому числі його територіального (відокремленого) підрозділу (управління, відділу, відділення), куди відряджено працівника, строк та мета відрядження.
Зміна строків відрядження або пунктів призначення здійснюється шляхом видання нового наказу.
У разі направлення поліцейських для проведення оперативно-розшукових заходів у наказі можуть не зазначатися пункт призначення, найменування органу поліції, у тому числі його територіального (відокремленого) підрозділу (управління, відділу, відділення). Водночас ці відомості зазначаються у завданні, витяг з якого чи копія якого додається до звіту про використані кошти, надані на відрядження (далі - звіт про використання коштів).
Пунктом 2 розділу II Інструкції №672 встановлено, зокрема, що строк відрядження не може перевищувати 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (далі - постанова КМУ N 98), та випадків, передбачених пунктами 4 та 6 цього розділу.
З дозволу керівника органу поліції або особи, яка виконує його обов'язки, ураховується затримка у відрядженні з причин, що не залежать від відрядженого поліцейського, за наявності підтвердних документів. При цьому загальний строк відрядження не може перевищувати 60 календарних днів.
Відповідно до пункту 3 розділу II Інструкції №672 поліцейським, направленим у службові відрядження, за кожний день перебування у відрядженні в межах строків, передбачених пунктом 2 цього розділу, виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Пункту 4 розділу II Інструкції № 672 встановлено, що строк службового відрядження поліцейського, який направляється в межах України для участі в антитерористичних операціях і здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, а також здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні (далі - операція Об'єднаних сил), не повинен перевищувати періоду проведення таких операцій.
Згідно з пунктами 1, 3, 4, 8 розділу ІІІ Інструкції №672 поліцейському, який направляється у службове відрядження, видається посвідчення про відрядження з талоном посвідчення про відрядження та карткою автоматизованої інформаційної системи «Відрядження» (далі - картка АІС «Відрядження»), які оформлюються відрядженою особою.
Орган (підрозділ) поліції самостійно забезпечує виготовлення бланків посвідчень про відрядження.
На бланку посвідчення про відрядження проставляється відповідні серія та номер.
Виїзд поліцейського у службове відрядження без посвідчення про відрядження не дозволяється.
Посвідчення про відрядження підписується керівником органу поліції або його першим заступником, заступниками відповідно до їх компетенції та скріплюються гербовою печаткою.
Поліцейський, який виїжджає у службове відрядження, зобов'язаний у підрозділі документального забезпечення органу (підрозділу) поліції отримати посвідчення про відрядження, заповнити всі його реквізити, після чого у разі необхідності подати талон посвідчення про відрядження до бухгалтерської служби органу (підрозділу) поліції для отримання авансу.
Усі витрати на службове відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що засвідчують вартість цих витрат.
Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції № 672 витрати на службове відрядження відшкодовуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 98 та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за №218/2658 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011 № 362 зі змінами).
Відповідно до абзацу 1 пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 2 лютого 2011 № 98 в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, установлено що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів, відшкодовуються: 1) витрати: на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті); на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях; на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених у додатку 1 до цієї постанови, за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу; на користування постільними речами в поїздах; на оформлення закордонних паспортів; на оформлення дозволів на в'їзд (віз); на оплату вартості страхового поліса життя або здоров'я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності оригіналу такого поліса з відміткою про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування; на обов'язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження; на оплату службових телефонних розмов.
Згідно з пунктом 14 Розділу ІІІ Інструкції №672 розміри добових витрат та гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу визначаються відповідно до додатка 1 до постанови КМУ № 98.
Пунктом 16 Розділу ІІІ Інструкції № 672 встановлено, що після повернення зі службового відрядження протягом п'яти робочих днів поліцейський зобов'язаний подати до бухгалтерської служби картку АІС «Відрядження» у паперовому вигляді, посвідчення про відрядження та звіт про використання коштів.
Відповідно до пункту 18 розділу ІІІ Інструкції, якщо до бухгалтерської служби звіт про використання коштів подано заповненим неповністю, з помилками та/або без підтвердних документів, його разом зі всіма документами повертають поліцейському без виконання.
Поліцейський у строк до трьох робочих днів з часу повернення звіту про використання коштів повинен подати до бухгалтерської служби виправлений звіт про використання коштів та підтвердні документи.
Отже, Інструкцією № 672 встановлено обов'язок поліцейського подати документи про перебування у відрядженні саме у строк п'яти робочих днів після повернення зі службового відрядження.
Проте, як встановлено апеляційним судом, матеріали справи не містять доказів, які б могли свідчити про витрати позивача у службовому відрядженні.
Також матеріали справи не містять й доказів, що позивач звертався до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області стосовно відшкодування витрат на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях.
Водночас, як правильно зауважив суд першої інстанції, позивачем не надано до суду картку АІС «Відрядження» у паперовому вигляді, посвідчення про відрядження та звіт про використання коштів, подання яких є обов'язком поліцейського, відповідно до пункту 16 Розділу ІІІ Інструкції №672.
Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність наказів про направлення позивача у службове відрядження, на думку колегії суддів. є правильними висновки суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позивача.
Відтак, є правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачем не було прийнято наказ про відрядження позивача, що мало наслідком протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації витрат, понесених позивачем у зв'язку із відрядженням.
Також апелянт вказує, що предметом спору є бездіяльність відповідача щодо не видання наказу про відрядження, а не механізм звернення для отримання фінансового забезпечення після відрядження.
Проте, колегія суддів відхиляє вказані аргументи апелянта з огляду на таке.
Частиною 5 статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Апеляційним судом зі змісту позовної заяви встановлено, що предметом позову є ненарахування та невиплата компенсації витрат, понесених у зв'язку із відрядженнями. При цьому підстави позову корелюються з вищевказаним предметом. Водночас, заяви позивача про зміну підстав або предмету позову в матеріалах справи відсутні.
Відтак, вищевказані доводи апелянта є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі № 420/33645/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк