19 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/29642/23
Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,
повний текст судового рішення
складено 08.01.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Танасогло Т.М., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі №420/29642/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 09.10.2023 №ПШ 021229
30.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнень, просила суд визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.10.2023 №ПШ 021229 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 51000 грн.
Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви позивачка зазначає, що в оскаржуваному індивідуальному акті неправильно зазначено дату акту перевірки. Також, на думку ОСОБА_1 , за порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху України законодавством не передбачено відповідальності на підставі абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як зауважує позивачка, за статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на суб'єкта господарювання накладається адміністративно-господарський штраф, а за порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху України - адміністративний штраф. Тобто, юридична природа, порядок фіксування таких штрафів та розгляд справ різні. Крім того, ОСОБА_1 відмічає, що саме зважування транспортного засобу працівниками органу Укртрансбезпеки не здійснювалось. Також, позивачка наголошує на тому, що при виїзді на дорогу не установлено жодного знаку, який би забороняв здійснювати перевезення більше 24т.
Не погодившись із заявленими позивачкою позовними вимогами Державною службою України з безпеки на транспорті до суду першої інстанції подано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, який належить ОСОБА_1 , проведено у повній відповідності із законодавчими вимогами. Під час такого контролю зважувальне обладнання не використовується та відповідна довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю не складається. У зв'язку з тим, що вагові параметри транспортного засобу перевищували допустимі, фахівцями контролюючого органу цілком правомірно прийнято спірну постанову від 09.10.2023 №ПШ 021229. При цьому, на думку відповідача, не встановлення дорожніх знаків щодо позначення дороги місцевого значення, початку та кінця населеного пункту не звільняє позивачку від обов'язку дотримуватись вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху України та статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, суб'єкт владних повноважень відмічає, що в оскаржуваній постанові допущено технічну описку щодо дати складення акта перевірки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі № 420/29642/23 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із того, що застосування передбаченої Законом України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарської санкції можливе та застосовне виключно до суб'єкта господарювання, а у випадку досліджуваного правопорушення - до перевізника. Однак, за даними ТТН позивачка не є учасником господарських відносин щодо перевезення вантажу, а також не є покупцем чи продавцем товару, що переміщується. Перевізником визначено ФОП ОСОБА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 . Згідно наявних документів позивачка є власником транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_2 , однак не виступає можливим суб'єктом правопорушення згідно абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Отже, оскаржувана постанова прийнята щодо особи, яка не може бути суб'єктом правопорушення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Укртрансбезпекою подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, не повне з'ясування фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги суб'єкт владних повноважень зазначає про те, що в товарно-транспортній накладній наведено неповні/недостовірні відомості стосовно перевізника вантажу. До того ж, під час проведення перевірки вагових параметрів транспортного засобу водій не повідомляв, що перевізником є не ОСОБА_1 . Про такі обставини також не повідомляла сама ОСОБА_1 під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом позивачкою до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому ОСОБА_1 повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 08.01.2024 у справі №420/29642/23. Натомість, доводи апеляційної скарги Укртрансбезпеки уважає необґрунтованими.
В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.
Зокрема, колегією суддів установлено, що 06.09.2023 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 31.08.2023 № 36/В в АДРЕСА_1 , проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки VOLVO/KOEGEL, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , водій ОСОБА_2 .
За наслідком вказаної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.09.2023 № АР016380, у якому зазначено про перевезення дорогою місцевого значення вантажу з перевищенням на 66,75% (фактична загальна маса транспортного засобу склала 40,02 тон при нормативно допустимій для доріг місцевого значення 24 тони).
За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт контролюючим органом винесено постанову №ПШ021229 від 09.10.2023 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 51000грн.
Не погодившись із таким актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегія суддів виходить із такого.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт», відповідно до частини 12 статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частини 1 та 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплюють, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, пунктом 2 якого регламентовано, що документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567.
За приписами пункту 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Згідно із пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, передбачено, що рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Наведеними правовими нормами визначено повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Між тим, обов'язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні або внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника.
Як з'ясовано колегією суддів, у досліджуваній ситуації фахівцями контролюючого органу установлено перевезення вантажу дорогою загального користування місцевого значення з перевищенням вагових параметрів без відповідного дозволу.
Означеного позивачкою не спростовано.
Під час розгляду даної справи ОСОБА_1 до суду не подано відповідного дозволу на участь у дорожньому русі транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують допустимі.
Згідно із товарно-транспортною накладною від 05.09.2023, транспортним засобом марки VOLVO/KOEGEL, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 , здійснювалось перевезення пшениці загальною масою 40020кг.
Вказаний документ було пред'явлено фахівцям Укртрансбезпеки під час проведення документального габаритно-вагового контролю водієм - ОСОБА_2 , який є сином позивачки.
Перевезення вантажу здійснювалось дорогою загального користування місцевого значення.
Фактична маса транспортного засобу під час руху дорогою загального користування місцевого значення не повинна перевищувати 24 т.
Натомість, згідно фактичних обставин справи, у даному випадку здійснювалось перевезення дорогою загального користування місцевого значення пшениці транспортним засобом, фактична маса якого перевищувала 24т.
За виявлене порушення відповідальність передбачено абзацом 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якого за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм у спірних правовідносинах становить понад 30 відсотків (66,75%), колегія суддів дійшла висновку, що спірну постанову від 09.10.2023 №ПШ 021229 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 51000 грн. Укртрансбезпекою винесено цілком правомірно.
Водночас, апеляційний адміністративний суд уважає неправильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_1 у досліджуваних правовідносинах не виступала автомобільним перевізником, адже жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували таку обставину матеріали справи не містять.
В контексті вказаного колегія суддів зазначає, що обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 не заперечувала того, що в досліджуваних правовідносинах саме вона була автомобільним перевізником.
Ані позовна заява, ані уточнена позовна заява ОСОБА_1 не містять жодних тверджень про таку обставину.
Між тим, суд апеляційної інстанції вказує, що зазначення в досліджуваній судом першої інстанції та наявній у матеріалах справи товарно-транспортній накладній в якості автомобільного перевізника: «ФОП ОСОБА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 » не вказує на протиправність спірної постанови від 09.10.2023 №ПШ 021229.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Отже, товарно-транспортна накладна обов'язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах, тобто коли є послуга перевезення вантажу.
Однак, колегія суддів відмічає, що жодних доказів на підтвердження укладення між ОСОБА_1 та іншим суб'єктом господарських правовідносин договору про перевезення пшениці (оренду/передачу транспортного засобу) матеріали справи не містять.
Жоден із учасників справи не вказує про існування таких доказів та необхідність їх витребування судом.
За таких обставин, апеляційний адміністративний суд уважає, що в досліджуваній ситуації автомобільним перевізником є саме власник транспортного засобу - ОСОБА_1 , т.я. остання використовувала автомобіль марки VOLVO/KOEGEL, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 / НОМЕР_4 на комерційній основі.
В контексті означеного слід також врахувати, що товарно-транспортну накладну складено сином позивачки (водієм транспортного засобу) ОСОБА_2 , який зареєстрований фізичною особою-підприємцем (основний вид діяльності згідно КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт).
Оцінюючи доводи позивачки про те, що водієві транспортного засобу не видано довідку про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пункту 16 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Документальний габаритно-ваговий контроль-визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу (підпункт 5-1 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007).
Точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті (підпункт 11 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007).
Отже, нормами законодавства не встановлено обов'язку проведення габаритно-вагового контролю виключно у спосіб зважування транспортного засобу при наявності необхідних даних у товарно-транспортній документації.
Для встановлення перевищення загальної маси та (або) габаритних параметрів транспортного засобу, також здійснюється документальний контроль на підставі поданих перевізником (експедитором, іншою уповноваженою особою) документів, що й мало місце в досліджуваних правовідносинах.
З огляду на вказане, доводи ОСОБА_1 щодо нескладання та ненадання працівниками Укртрансбезпеки водієві транспортного засобу довідки про здійснення габаритно-вагового контролю є необґрунтованими.
Колегія суддів уважає також безпідставними посилання позивачки на те, що на дорозі не встановлено дорожнього знаку, який забороняє рух транспортних засобів із перевищенням 24т., адже така обставина не змінює значення дороги (загального користування місцевого значення).
Не обізнаність водія про його рух дорогою загального користування місцевого значення є суб'єктивною обставиною та може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за перевезення вантажу такою дорогою з перевищенням допустимих вагових параметрів.
Відтак, установлені в межах розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини у повному обсязі спростовують висновки суду першої інстанції та доводи позивачки.
Судом першої інстанції відхилено твердження позивачки відносно не проведення Укртрансбезпекою перевірки транспортного засобу на спеціальному обладнанні (габаритно-вагового контролю), зазначення в оскаржуваній постанові неправильної дати акта перевірки.
Оскільки позивачкою рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі №420/29642/23 в означеній частині не оскаржується суд апеляційної інстанції не надає оцінку таким обставинам справи.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Як установлено колегією суддів, наведені Одеським окружним адміністративним судом у рішенні від 08.01.2024 у справі №420/29642/23 висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак такий судовий акт підлягає скасуванню.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат, згідно із ст.139 КАС України, не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі №420/29642/23 - скасувати.
Прийняти у справі нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 09.10.2023 №ПШ 021229 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Т.М. Танасогло А.В. Крусян