П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/35446/23
Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2023р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , ВЧ НОМЕР_2 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 скласти, оформити належним чином та надати до ВЧ НОМЕР_2 відомість доплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 на підставі наданої ВЧ НОМЕР_1 відомості доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу при звільненні та грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168;
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 та індексації;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 скласти, оформити належним чином та надати до ВЧ НОМЕР_2 відомість доплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 та індексації;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 на підставі наданої ВЧ НОМЕР_1 відомості доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 та індексації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при звільненні з військової служби відповідно до вимог ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та одноразову грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік та за 2023 рік, однак без врахування у складі грошового забезпечення, з якого обчислено розміри таких виплат, індексації та додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022р..
Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 скласти, оформити належним чином та надати до ВЧ НОМЕР_2 відомість доплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 та індексації.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 скласти, оформити належним чином та надати до ВЧ НОМЕР_2 відомість доплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 та індексації.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в частині включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, до грошового забезпечення з якого обраховуються спірні виплати та прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову, в іншій частині рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки перед звільненням з військової служби індексація нараховувалась і виплачувалась позивачу, то підстави вважати такі виплати (індексацію) одноразовими видами грошового забезпечення відсутні, а відтак відповідач протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу матеріальної допомоги для оздоровлення.
Також, суд першої інстанції зробив висновок, що додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ №168, виплачувалася позивачу щомісячно з моменту її установлення Кабінетом Міністрів України та до моменту звільнення позивача з військової служби, а відтак вона повинна включатись до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік, за 2022 рік.
Проте, з таким висновком суду першої не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку з чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.317 КАС України, рішення суду скасовує та приймає нову постанову про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 з 15.01.2022р. по 16.05.2023р. проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , яка підпорядкована та перебуває на фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_2 .
Згідно витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №142 від 16.05.2023р. позивача з 16.05.2023р. виключено зі списків особового складу частини та знято зі всіх видів забезпечення.
При звільненні з військової служби позивачу виплачено грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток. Також в 2022 - 2023 році позивачу виплачувалась грошова допомога для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
4.12.2023р. ОСОБА_1 звернувся до ВЧ НОМЕР_2 із запитом, в якому просив надати інформацію про виплачені йому при звільненні суми та у разі, якщо такі суми нараховані невірно, перерахувати та доплатити належні Позивачу при звільненні суми.
9.12.2023р. листом за №2/5385 ВЧ НОМЕР_2 надала відповідь, якою відмовила у наданні інформації, у зв'язку з її відсутністю та відмовив у здійсненні перерахунку та доплати належних позивачу при звільненні сум.
Позивач вважає, що до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розміри одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік та за 2022 рік відповідач протиправно не включив суми індексації та додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168, які він отримував щомісячно, а тому вказане стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій військової частини у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Приписами ч.1,2 ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (надалі - Закон №2011) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром Оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. за №704 (далі - Постанова №704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п.2).
Приписами п.3 Постанови №704 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
При цьому, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затверджений наказом Міністерства оборони України 7.06.2018р. №260 (далі - Порядок №260).
Пунктом 2 розділу 1 Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану, допомоги.
Пункт 2 розділу 1 абзац шістнадцятий був доповнений словами «а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану» Наказом Міністерства оборони №44 від 25.01.2023р., який набув чинності 31.01.2023р., відповідно, застосовується з 1.02.2023р..
Порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регламентовано розділом ХХХII Порядку №260.
Відповідно до п.5 розділу ХХХII Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються, зокрема, звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення регламентовано розділом ХХIІI Порядку №260.
Згідно п.6 розділу ХХIІI Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби регламентована розділом ХХХІ Порядку №260.
Приписами п.3 розділу ХХХІ Порядку №260 визначено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Пунктом 6 розділу ХХХІ Порядку №260 встановлено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
28.02.2024р. КМУ прийнято Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 1 вказаної Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Отже, з огляду на вищевикладені норми законодавства, судова колегія вважає, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток та грошова допомога для оздоровлення, включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ №168, виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому відповідні вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Що стосується дій відповідача щодо не включення індексації грошового забезпечення, при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, судова колегія виходить з наступного.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» від 3.07.1991р. №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений Постановою КМУ від 17.07.2003р. (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020р. у справі №240/10130/19.
Апеляційний суд звертає увагу, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку підйомної допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019р. у справі №638/5794/17, від 27.12.2019р. у справі №643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.
З наведених вище мотивів, індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого нараховується й допомога на оздоровлення.
Оскільки у спірному випадку виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер, та враховуючи її особливу правову природу, у відповідача були відсутні правові підстави для її не включення до обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, що свідчить про наявність з його боку протиправної бездіяльності.
Разом з тим, судова колегія вважає звернути увагу на обраний позивачем спосіб захисту у даній справі.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Як вбачається із матеріалів справи, що вимоги у даній справі стосуються, зокрема, виплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік.
Підставою для здійснення таких виплат є відповідний наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №142 від16.05.2023р. (а.с.26) який за своєю суттю є актом індивідуальної дії відносно позивача.
Судова колегія звертає увагу, що вищевказаним наказом командира визначено конкретні суми спірних виплат, які підлягають виплаті позивачу при звільненні, а тому саме оскарження наказу командира, є принциповим моментом, оскільки ВЧ НОМЕР_1 підпорядкована та перебуває на фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_2 та спірні виплати здійснюються саме ВЧ НОМЕР_2 виключно на підставі наказів командира ВЧ НОМЕР_1 .
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 до грошового забезпечення з якого необхідно обраховувати одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення, а тому вважає за необхідним рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати в частині та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024р. скасувати в частині:
Визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168.
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 скласти, оформити належним чином та надати до Військової частини НОМЕР_2 відомість доплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168..
Визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168.
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 скласти, оформити належним чином та надати до Військової частини НОМЕР_2 відомість доплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
О.А. Шевчук