17 червня 2024 року м. Дніпросправа № 280/7864/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року в адміністративній справі №280/7864/23 (головуючий суддя першої інстанції - Семененко М.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач 23.09.2023 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення з 01.03.2019 року індексації пенсії з розрахунку 7206,78 гривень;
- зобов'язати відповідача у відповідності до постанови КМУ від 20.02.2019 року №124 провести з 01.03.2019 року індексацію пенсії у розмірі 7206,78 гривень та провести подальші перерахунки пенсії із розрахунку отриманого результату.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в позові, а також звернутись до Верховного Суду для вирішення питання щодо внесення подання до Конституційного Суду України про визначення конституційності положень підпункту 27 пункту 19 Розділу І Закону №2148.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки при винесенні рішення не враховано, що чинним законодавством про пенсійне забезпечення не передбачено такої складової пенсії як доплата до старого розміру пенсії, а тому у позивача мала залишитись пенсія у первинному розмірі. При цьому, в апеляційній скарзі зазначено, що при застосуванні положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII, були порушенні права позивача, бо при проведенні перерахунку встановленої пенсії її розмір було зменшено у 1,35 рази, що суперечить вимогам частини третьої статті 22 Конституції України.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області з 25.05.2017 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі по тексту - Закон №1058).
За результатами розгляду звернення позивача від 10.03.2023 року, відповідач листом від 23.03.2023 року №4204-3962/К-02/8-0800/23 повідомив, що з 25.05.2017 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058 при страховому стажі 42 роки 2 місяці 8 днів, коефіцієнт стажу складав 0,42167, з урахуванням кратності 1,35 - 0,56925. Середньомісячний заробіток складав 12498,79 грн., який розраховано за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 року по 30.04.2017 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн., індивідуальний коефіцієнт заробітку склав - 3,32026. Повідомлено, що 11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон №2148-VIII, яким внесено зміни до Закону №1058. Згідно п.4-3 Прикінцевих положень Закону №1058 пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом №2148-VIII, з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Пунктом 4 Прикінцевих положень зазначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Тому, з 01.10.2017 року позивачу проведено перерахунок пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% відповідно до норм чинного законодавства. Після перерахунку коефіцієнт страхового стажу позивача склав 0,42167. Розмір пенсійної виплати з 01.10.2017 року склав 7206,78 грн., де: 5270,36 грн. розмір пенсії за віком (3764,40 грн. * 3,32026 * 0,42167); 91,84 грн. - доплата за понаднормовий стаж 7 років (ст.28 ч.1); 1844,58 грн. - доплата до старого розміру пенсії (01.10.2017). Крім того, повідомлено, що у відповідності до статті 42 Закону №1058 та Постанови №124 з 01.03.2019 року автоматична індексація пенсійних виплат проводилась шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, - станом на 1 жовтня 2017 року - 3764,40 грн. на коефіцієнт 1,17. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні для проведення індексації пенсій з 1 березня 2019 року становив 4404,35 грн. (3764,40 х 1,17). Після перерахунку з 01.03.2019 року середньомісячний заробіток позивача склав 14623,59 грн., із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки та коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17 - 4404,35 грн., коефіцієнт заробітку - 3,32026. Розмір пенсійної виплати позивача з 01.03.2019 року складав 7206,78 грн., де: 6166,33 грн. - розмір пенсії за віком (4404,35 грн. * 3,32026 * 0,42167); 91,84 грн. - доплата за понаднормовий стаж 7 років (ст.28 ч.1); 948,61 грн. - доплата до старого розміру пенсії (01.10.2017). Розмір пенсійної виплати з 01.05.2020 року після індексації складав 7435,69 грн.. Розмір пенсійної виплати з 01.03.2021 року після індексації складав 8239,17 грн.. Розмір пенсійної виплати з 01.03.2022 року після індексації складав 9374,29 грн.. Розмір пенсійної виплати після проведеного масового перерахунку по стажу відповідно до абз.5 ч.4 ст.42 Закону №1058, страховий стаж склав 47 р. 0 міс. 8 дн. (врахований по 29.02.2022 року) з 01.04.022 року складав 9811,33 грн. з 01.03.2022 року після індексації складав 8239,17 грн.. Розмір пенсійної виплати з 01.03.2023 року після індексації складав 11311,33 грн., де:
11555,71 грн. - розмір пенсії за віком (7405,03 х 3,32026 х 0,47000);
157,44 грн. - доплата за понаднормовий стаж 12 років (ст.28 ч1);
(-401,82) грн. - обмеження в індексації з 01.03.2023 (п.10 ПКМУ №168) (а.с.4-6).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення з 01.03.2019 року індексації пенсії, позивач оскаржив таку бездіяльність до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі по тексту - Закон №1058)..
Статтею 8 Закону №1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із статтею 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами статті 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно із частиною першою статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
На момент призначення пенсії позивачу частина перша статті 25 Закону №1058 передбачала, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
Кс = (См х Вс) / (100% х 12), де:
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%.
11.10.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 3.10.2017 року (далі по тексту - Закон №2148) , яким внесено зміни, зокрема до Закону №1058, розділ XV Прикінцевих та перехідних положень якого доповнено пунктами 4-3, 4-4.
Пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом №2148, з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Відповідно до пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058 з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Оскільки позивачу пенсію призначено відповідно до положень Закону №1058 до набрання чинності Законом №2148, у зв'язку з чим така підлягала перерахунку з 01.10.2017 року з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058 та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
При цьому, нормами пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №2148 чітко визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, Законом №2148 передбачено заходи з метою уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій.
Верховний Суд в постановах від 12.11.2020 року у справі №260/401/19, від 25.11.2020 року у справі №826/7508/18, від 14.09.2023 року у справі №640/1143/20 неодноразово звертав увагу, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій.
За встановленими обставинами справи, після проведення перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 року розмір його пенсії зменшився, однак пенсія виплачувалась у раніше встановленому розмірі, отже, звуження прав позивача внаслідок перерахунку його пенсії не відбулось.
При цьому, перерахунок пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% здійснено з 01.10.2017 року, тобто з дати набрання чинності пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058, що виключає зворотну дію закону в часі. Ці норми не було визнано неконституційними, а отже у відповідача були відсутні підстави не застосовувати їх при перерахунку пенсії позивача.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема у постановах від 05.02.2020 року у справі № 822/3781/17, від 27.04.2021 року у справі №200/2266/19-а, від 29.12.2021 року у справі №620/1492/19, від 14.09.2022 року у справі №825/381/18, від 14.09.2023 року у справі № 640/1143/20 тощо.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Питання індексації пенсій визначені статтею 42 Закону №1058, частина друга якої (в редакції станом на 01.03.2019 року) передбачає, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Пунктом 2 Постанови №124 (в редакції на момент спірних правовідносин) визначено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17;
у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного у цьому пункті, не досягає 100 гривень, встановлюється доплата до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що індексація пенсії здійснюється шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Тобто, пенсія збільшується шляхом збільшення однієї з її складових, яка визначається у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та не залежить від індивідуального розміру пенсії пенсіонера.
Таким чином враховуючи, що відповідний показник, врахований для обчислення пенсії позивача (2014 - 2016 роки), не є індивідуальним, а визначений на законодавчому рівні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що загальний розмір пенсії позивача не вплинув на розмір індексації його пенсії у 2019 році.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що адміністративні суди не можуть оцінювати Закон №2148 в аспекті його відповідності Конституції України, бо це компетенція суду конституційного контролю.
Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
За приписами пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року в адміністративній справі №280/7864/23 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року в адміністративній справі №280/7864/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко