19 червня 2024 року Київ № 755/13343/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування рішення,
До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся громадянин ОСОБА_1 із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому просить скасувати рішення від 05 грудня 2022 року № 587, прийнятого начальником управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Ігорем Семиногом, затверджене заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Дмитром Петровим, про заборону ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Азербайджану, в'їзду в Україну на строк три роки.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.12.2022 позивач через Третій відділ обслуговування громадян ДП "Документ" звернувся до Державної міграційної служби України з заявою про продовження строку перебування в Україні та видачу посвідки на тимчасове проживання. 13.12.2022 позивач із телефонної розмови з представником відповідача дізнався, що останнім прийнято оскаржуване рішення про заборону позивачу в'їзду в Україну строком на три роки, з огляду на невиконання постанови про накладення адміністративного стягнення від 25.10.2022 та ухиленням від виконання такої. Зазначену постанову позивач оскаржив у судовому порядку (справа № 753/14385/22). Зазначено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не набула чинності, а тому відсутні підстави, що зумовили прийняття рішення про заборону в'їзду позивачу в Україну.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23.12.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників судового розгляду та призначено судове засідання.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27.12.2022 адміністративна справа № 755/13343/22 за позовом громадянина ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування рішення передана на розгляд за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
12.01.2023 адміністративна справа № 755/13343/22 надійшла до Київського окружного адміністративного суду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено Басая О.В. головуючим суддею, що буде розглядати дану адміністративну справу.
Ухвалою суду від 18.01.2023 прийнято до розгляду адміністративну справу № 755/13343/22 за позовом громадянина ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування рішення, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Після відкриття провадження у справі позивач подав заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 26.01.2023 заяву громадянина ОСОБА_1 про забезпечення позову громадянина ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування рішення повернуто без розгляду, позаяк заява не підписана заявником.
Ухвалою суду від 17.03.2023 зупинено провадження в адміністративній справі № 755/13343/22 до набрання законної сили рішенням Святошинського районного суду міста Києва у справі № 753/14385/22 (провадження № 2-а/759/44/23).
Ухвалою суду від 16.06.2023 поновлено провадження в адміністративній справі № 755/13343/22 і вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 29.09.2023 витребувано докази від сторін.
30.11.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Копію ухвали суду від 18.01.2023 відповідачу було направлено до електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 20.01.2023. Копію позовної заяви з усіма доданими до неї документами представник відповідача отримав 14.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в установлений ухвалою строк, відповідач до суду не надав.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Азербайджанської Республіки, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 24.01.2022.
31.12.2021 між позивачем та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 31.12.2021 серії НОМЕР_3 .
25.10.2022 головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві було складено протокол про адміністративне правопорушення (серії ПР МКМ № 012096) про те, що 25.10.2022 о 13:30 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме: працевлаштування без відповідного дозволу. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 .
На підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 012096 від 25.10.2022 головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві було складено постанову про накладання адміністративного стягнення серії ПН МКМ № 012061 за порушення статті 42 Закону України "Про зайнятість населення", відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00 грн. З урахуванням частини другої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення в разі несплати штрафу в строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф стягується в примусовому порядку органами Державної виконавчої служби в подвійному розмірі в сумі 10 200,00 грн.
У листопаді 2022 року позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом про скасування постанови від 25.10.2022 серії ПН МКМ № 012061. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25.11.2022 справу № 753/14385/22 передано на розгляд за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва.
05.12.2022 начальником Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У рішенні зазначено, що 25.10.2022 стосовно іноземця складені матеріали про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та 25.10.2022 винесено постанову про накладання адміністративного стягнення ПН МКМ 012061 у вигляді штрафу у розмірі 5 100,00 грн. Після несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, відповідно до частини першої статті 308 КУпАП, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надіслано лист від 18.11.2022 № 8010.8.1-34865/80.4-22 разом з постановою про накладення адміністративного стягнення та заявою про відкриття виконавчого провадження, для стягнення штрафу у примусовому порядку до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Станом на 05.12.2022 інформації щодо виконання постанови про накладання адміністративного стягнення від 25.10.2022 ПН МКМ 012061 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не надходило.
Ураховуючи те, що під час попереднього перебування на території України гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконав постанову про накладення адміністративного стягнення за адміністративне порушення та ухиляється від її виконання, на виконання положень абзацу 7 частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", керуючись Інструкцією "Про порядок прийняття ДМС України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства", затвердженою наказом МВС від 17 грудня 2013 р. № 1235 відповідач вирішив заборонити позивачу в'їзд в Україну строком на три роки.
06.12.2022 відповідачем направлено доручення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 8010.8.2-36970/80.4-22 про те, що 05.12.2022 керівництвом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області затверджено рішення про заборону в'їзду в Україну терміном на три роки громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.01.2023 позовну заяву позивача у справі № 753/14385/22 залишено без руху.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.02.2023 відкрито провадження у справі № 753/14385/22.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.2023 у справі № 753/14385/22 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (серії ПН МКМ № 012061) відмовлено. Рішення набрало законної сили 27.03.2023.
14.03.2023 ОСОБА_4 звернулася до начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з заявою про зняття всіх обмежень щодо заборони на в'їзд в Україну її чоловіку ОСОБА_2 , з огляду на відсутність заборгованості перед державою.
14.03.2023 начальником Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 щодо перегляду справи про заборону в'їзду на територію України громадянину ОСОБА_1 (її чоловіку), позаяк останнім виконано вимогу виконавчого документа - сплачено штраф, виконавчий збір і витрати про закінчення виконавчого провадження ВП № 70672388, що винесена 28.02.2023 Святошинським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), прийнято рішення про скасування рішення від 05.12.2022 № 587 про заборону в'їзду в Україну громадянина ОСОБА_1 . Вирішено направити до Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України повідомлення про відкликання доручення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 06.12.2022 № 8010.8.2-36970/80.4-22 про заборону в'їзду на територію України громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
15.03.2023 відповідачем повідомлено про відкликання доручення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 06.12.2022 № 8010.8.2-36970/80.4-22 про заборону в'їзду на територію України громадянина ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Випадки та підстави для видачі посвідок на постійне / тимчасове проживання для іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну, визначені статтями 4 і 5 Закону № 3773-VI.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 3773-VI в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду; іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.
Згідно з частиною третьою статті 13 Закону № 3773-VI рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Зі змісту оскаржуваного рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину ОСОБА_1 суд встановив, що стосовно позивача були складені матеріали про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 5 100,00 грн. Ураховуючи те, що під час попереднього перебування на території України позивач не виконав постанову про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення та ухиляється від виконання, начальником управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення заборонити позивачу в'їзд в Україну строком на три роки.
Разом з цим, рішенням начальника управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 14.03.2023 № 16 скасовано оскаржуване рішення про заборону позивачу в'їзду в Україну строком на три роки, позаяк вимогу виконавчого документа виконано (сплачено штраф, виконавчий збір і витрати виконавчого провадження).
Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що станом на дату ухвалення цього рішення суду права позивача не порушені.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 18-рп/2004 термін "порушене право", який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб'єктом владних повноважень порушуються індивідуально-виражені права позивача.
Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Згідно з частиною першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За загальним правилом, що випливає із принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з цим, відповідач довів належними та допустимими доказами вжиття необхідних заходів для самостійного скасування оскаржуваного рішення, а тому права позивача не порушені.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.