19 червня 2024 року №320/6226/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Кушнір Л.В., представника третьої особи - Перика В.А., розглянувши у м. Києві у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з вимогами:
- визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Р.А. по закінченню виконавчого провадження без виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021, та ухваленню постанови про закінчення виконавчого провадження від 18.01.2024 у справі ВП № 73690933. з виконання виконавчого листа №640/23545/19 виданого 25,12.2023 Київським окружним адміністративним судом, незаконними;
- скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДДВС Міністерства юстиції України Борисюка Р.А. про закінчення виконавчого провадження від 18.01.2024 у справі ВП № 73690933, з виконання виконавчого листа №640/23545/19 від 25.12.2023, як незаконну;
- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити виконавче провадження у справі ВП № 73690933, з виконання виконавчого листа №640/23545/19 виданого 25.12.2023 і примусового виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Генеральної прокуратури України з фактичним допуском до виконання своїх попередніх обов'язків згідно правових висновків Верховного Суду.
На обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що він звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора з вимогами, зокрема, щодо скасування наказу Генерального прокурора про його звільнення та щодо його поновлення на посаді прокурора відділу Генеральної прокуратури України з 30.10.2019, або прокурором відділу установи, яка в подальшому буде правонаступником Генеральної прокуратури України. Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021 адміністративний позов по справі №640/23545/19 задоволено повністю, зокрема, поновлено ОСОБА_1 з 30.10.2019 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора та органів прокуратури або рівнозначній посаді в органах прокуратури України, поклавши обов'язок виконання рішення суду в цій частині та поновлення на посаді на Офіс Генерального прокурора.
Зауважив, що у подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 по справі №640/23545/19, апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково, рішення суду першої інстанції від 26.02.2021 змінено, зокрема п.3 та п.5 резолютивної частини та викладено п.3 наступним чином: «Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 30 жовтня 2019 року.». Постановою Верховного Суду від 29.07.2022 постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 була залишена без змін.
Вказав, що у зв'язку із зазначеним він отримав виконавчий лист №640/23545/19, виданий 25.12.2023 Київським окружним адміністративним судом, який пред'явив для виконання до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Проте, відповідачем без реального виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 по справі №640/23545/19, закінчив виконавче провадження, про що виніс оскаржувану постанову.
На думку позивача, відповідач протиправно, безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства виніс оскаржувану постанову, у зв'язку з чим остання підлягає скасуванню, а дії виконавця повинні бути визнатті судом протиправними.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні даного адміністративного позову у повному обсязі. Зазначив, що головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 при винесені оскаржуваної постанови дія правомірно та відповідно до норм чинного законодавства України.
Вказав, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебував виконавчий лист №640/23545/19 від 25.12.2023, що видав Київський окружний адміністративний суд про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 30.10.2019. Боржником у даному виконавчому документі визначено: Офіс Генерального прокурора, а стягувачем ОСОБА_1 .
В подальшому виконавче провадження з виконання вказаного вище виконавчого документу закінчено, на підставі п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону постановою від 18.01.2024 ВП № 73690933. Підставою прийняття такої постанови зазначено, що згідно наказу Офісу Генерального прокурора від 16.04.2021 №365ц стягувача поновлено на роботі чим фактично виконано рішення згідно виконавчого документа. Зауважив, що відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідач вважає, що Офісом Генерального прокурора рішення суду виконано, видано наказ від 16.04.2021 № 365ц, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури, про що зазначено у листі Офісу Генерального прокурора від 10.01.2024 вих. №07/1/1-44 вих - 24, до якого додано в т.ч. наказ від 16.04.2021 №365-ц.
Позивач не погоджуючись із доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив. Вказав, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства після відкриття провадження №73690933, без вжиття заходів щодо примусового виконання на підставі виконавчого листа №640/23545/19 від 25.12.2023, виданого Київським окружним адміністративним судом, щодо поновлення позивача посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України, у зв'язку із чим незаконно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.01.2024.
Наголосив на тому, що відповідач фактично не виконав постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 по справі №640/23545/19 щодо поновлення позивача на роботі, а твердження відповідача, що відповідно до пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 18.01.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 73690933 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є безпідставним. Вважає, що належне виконання вказаної постанови суду є не лише винесення боржником наказу про поновлення на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки, але і допуск до виконання трудових обов'язків.
Протокольною ухвалою від 23.05.2024, суд вирішив залучити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора.
Третя особа подала до суду письмові пояснення, у яких проти доводів позивача заперечувала та просила суд відмовити у задоволенні позову. Вказала, що на виконання рішення суду від 26.02.2021 у справі № 640/23545/19, а також постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.03.2021 №64917044 наказом Генерального прокурора від 16.04.2021 № 365ц ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 31.10.2019.
Вважає, що Генеральним прокурором правомірно поновлено ОСОБА_1 на посаді, яку він обіймав до звільнення, оскільки суд, скасувавши наказ Генерального прокурора України від 29.10.2019 № 1291-ц фактично повернув ОСОБА_1 до стану, який виник на час порушеного права.
Третя особа зазначила, що ОСОБА_1 , як прокурор, у період часу з 16.04.2021 по 20.09.2021 був забезпечений робочим місцем, одержував заробітну плату, а також йому була надана щорічна оплачувана відпустка з 22.04.2021 по 08.06.2021. На думку третьої особи, доводи ОСОБА_1 стосовно його не допуску до роботи як прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури не відповідають фактичним обставина справи. Відтак, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021 у справі №640/23545/19 та постанова головного державного виконавця про поновлення на посаді виконані в повному обсязі, у спосіб та порядку визначеному чинним законодавством.
Однак у подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково, а рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення посади, на якій підлягає поновленню позивач.
Третя особа вказала, що у зв'язку із вищевказаним, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. 01.10.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 64917044 у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду згідно виконавчого документа, а також постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 01.10.2021.
На думку третьої особи, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі № 640/23545/19 Офісом Генерального прокурора виконано в повному обсязі 16.04.2021. Третя особа також зауважила, що у подальшому ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора та органів прокуратури з 20.09.2021 з інших підстав.
Третя особа зауважила на тому, до Офісу Генерального прокурора повторно надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.12.2023 № 73690933 щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2021 у справі № 640/23545/19 на підставі виконавчого документа (виконавчий лист № 640/23545/19 виданий 25.12.2023 Київським окружним адміністративним судом) щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 30.10.2019.
Враховуючи викладене, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду Офісом Генерального прокурора головному державному виконавцю ОСОБА_2 10.01.2024 скеровано лист № 07/1/1-44вих-24 з ґрунтовною інформацією та копіями документів, на підтвердження наявності підстав для прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження від 29.12.2023 №73690933 з огляду на те, що рішення Окружного адміністративного суду від 26.02.2021 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі № 640/23545/19 виконані Офісом Генерального прокурора в повному обсязі 16.04.2021.
Так, на думку третьої особи, державний виконавець отримавши наказ Генерального прокурора від 16.04.2021 № 365ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 31.10.2019, правильно вважав наявними всі підстави для закінчення виконавчого провадження про поновлення ОСОБА_1 на посаді (постанова від 18.01.2024 № 73690933), у зв'язку з виконанням боржником рішення суду в частині поновлення на роботі. Тобто, державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» і його діями (бездіяльністю) не порушено законних прав та інтересів ОСОБА_1 . Тому, підстав для скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження відсутні, а позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив суд даний адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні даного адміністративного позову.
Представник третьої особи, підтримав доводи представника відповідача та також проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та представника третьої особи, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконанні у відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебував виконавчий лист №640/23545/19 від 25.12.2023, що видав Київський окружний адміністративний суд про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 30 жовтня2019 року.
Боржником у даному виконавчому документі визначено: Офіс Генерального прокурора, а стягувачем ОСОБА_1 .
В подальшому виконавче провадження з виконання вказаного вище виконавчого документу закінчено, на підставі п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 18.01.2024 ВП № 73690933.
Підставою прийняття вказаної постанови зазначено: «Згідно наказу Офісу Генерального прокурора від 16.04.2021 року № 365ц стягувача поновлено на роботі чим фактично виконано рішення згідно виконавчого документа. Відповідно до статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.».
Позивач вважаючи оскаржувану постанов протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У свою чергу відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.
Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції з боку відповідача та боржника.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Відтак виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (у редакції чинній на час прийняття оскаржуваної постанови, далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ст. 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 цього ж Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Тобто рішення суду має виконуватись так, як ним визначено і не інакше.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 65 Закону №1404-VIII рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону №1404-VIII рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч.ч. 2 та 3 ст. 39 Закону №1404-VIII).
Отже, підставою для прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання в повному обсязі рішення суду і так як ним визначено, на підставі якого (рішення) було видано виконавчий лист, що слугував підставою для відкриття такого виконавчого провадження.
Перевіряючи вказані обставини щодо повного виконання третьою особою - Офісом Генерального прокурора, який є боржником за виконавчим провадженням №73690933, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 по справі №640/23545/19, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України №1291 від 29.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури;
- поновлено з 30.10.2019 ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора та органів прокуратури або рівнозначній посаді в органах прокуратури України, поклавши обов'язок виконання рішення суду в цій частині та поновлення на посаді на Офіс Генерального прокурора;
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30.10.2019 по 26.02.2021. у розмірі 3094305,74 грн. з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення з 30.10.2019 ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора та органів прокуратури або рівнозначній посаді в органах прокуратури України;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць у розмірі 46982,88 грн. (сорок шість тисяч дев'ятсот вісімдесят дві гривні вісімдесят вісім копійок) з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково:
- рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року - змінено, викладено пункт третій та п'ятий її резолютивної частини в такій редакції:
« 3. Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 30 жовтня 2019 року.
5. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення з 30 жовтня 2019 ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.».
- в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 29.07.2022 постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 залишена без змін.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження №64917044 від 23.03.2021, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2021 Генеральним прокурором 16.04.2021 видано наказ №365ц, відповідно до якого скасовано наказ Генерального прокурора від 29.10.2019 № 1291ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України та поновлено останнього на вказаній посаді з 31.10.2019.
Так, наказ Генерального прокурора від 16.04.2021 № 365ц про поновлення ОСОБА_1 прийнятий відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ).
За наведеного правового регулювання Генеральним прокурором поновлено ОСОБА_1 на посаді, яку він обіймав до звільнення, оскільки останнім атестація не пройдена, а суд, скасувавши наказ Генерального прокурора України від 29.10.2019 №1291-ц фактично повернув ОСОБА_1 до стану, який виник на час порушеного права.
Також, з матеріалів справи вбачається, що подальшому, прокурором другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 19.04.2021 подано заяву про надання щорічної відпустки з 22.04.2021.
Наказом Генерального прокурора від 21.04.2021 № 980-вц ОСОБА_1 надано щорічну відпустку з 22.04.2021 по 08.06.2021.
Після виходу позивача з відпустки відповідно до вимог ст. 29 КЗпП України наказом Генерального прокурора від 24.06.2022 № 1001ц ОСОБА_1 , поновленому на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації І процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України, тимчасово визначено робоче місце в управлінні організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Офісу Генерального прокурора.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону № 1697-УІІ прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 КЗпП України не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.
Положеннями п. З розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX передбачено, що за прокурорами Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора.
Таким чином, ОСОБА_1 , як прокурор, у період часу з 16.04.2021 по 20.09.2021 був забезпечений робочим місцем, одержував заробітну плату, а також йому була надана щорічна оплачувана відпустка.
За таких обставин, доводи ОСОБА_1 стосовно його не допуску до роботи як прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури» не відповідають фактичним обставина справи.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що про вищезазначене Офісом Генерального прокурора листом від 19.04.2021 №07/1/1-1470вих-21 повідомлено Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та надано копія наказу Генерального прокурора від 16.04.2021 № 365ц.
У подальшому, як вже зазначено, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 № 640/23545/19 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково:
- рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року - змінено, викладено пункт третій та п'ятий її резолютивної частини в такій редакції:
« 3. Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 30 жовтня 2019 року.
5. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення з 30 жовтня 2019 ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.».
- в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року - залишено без змін.
Надалі, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. 01.10.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 64917044 (лист від 01.10.2021 № 20.1/64917044/24, вхідний № 237807-21 від 19.10.2021) у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду згідно виконавчого документа, а також постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 01.10.2021 (вхідний №237812-21 від 19.10.2021).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до пп. 2 п. 19 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ на підставі рішення кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України від 10.08.2021 № 3 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації наказом Генерального прокурора від 16.09.2021 № 1338-ц позивача звільнено з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України (з 20.09.2021).
Однак, вищевказане дає підстави вважати, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі №640/23545/19 Офісом Генерального прокурора виконано в повному обсязі 16.04.2021, а ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора та органів прокуратури з 20.09.2021 з інших підстав.
Крім того, судом встановлено, що позивач у порядку, визначеному ст. 383 КАС України, звертався до Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/23545/19 із заявою, в якій просив визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - відповідача Офіс Генерального прокурора щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021 у справі №640/23545/19 про його поновлення в Офісі Генерального прокурора на відповідній посаді прокурора та вжити всіх необхідних і можливих заходів для виконання вищевказаного рішення суду, в тому числі, встановити судовий контроль (порядок і строк) за його виконанням суб'єктом владних повноважень - Офісом Генерального прокурора та зобов'язати останнього подати відповідний звіт у визначений судом час.
В обґрунтування такої заяви ОСОБА_1 зазначив, що 16.04.2021 за підписом Генерального прокурора видано наказ № 365ц про його поновлення на посаді прокурора Генеральної прокуратури України, який, на переконання позивача, не відповідає вищевказаному рішенню Окружного адміністративного суду міста Києва, постанові державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2021 ВП № 64917044 та не ґрунтується на Законі.
Ухвалою від 27.08.2021 Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив ОСОБА_1 у задоволенні вищевказаної заяви, дійшовши висновку про відсутність протиправної бездіяльності Офісу Генерального прокурора щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2021 у справі №640/23545/19.
Так, в ухвалі суду від 27.08.2021, зокрема, зазначено: «обґрунтовуючи протиправну бездіяльність відповідача на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2021 у справі №640/23545/19, позивач зазначає, що 16.04.2021 за підписом Генерального прокурора видано наказ № 365ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Генеральної прокуратури України, який, на переконання позивача, протирічить і не відповідає рішенню Окружного адміністративного суду міста Києва, постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 64917044 від 23.03.2021 у справі № 640/23545/19, та не ґрунтується на Законі.
Оцінюючи такі доводи позивача, суд акцентує увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі № 640/23545/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року - змінено в частині, на яку посилається позивач в поданій заяві про визнання протиправною бездіяльності відповідача на виконання рішення від 26.02.2021 у справі № 640/23545/19.
З врахуванням встановлених судом обставин суд приходить до висновку, що у спірних відносинах відповідачем не вчинено протиправною бездіяльності щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2021 у справі № 640/23545/19, з огляду на зміну такого рішення постановою апеляційного суду».
Окрім цього, судом встановлено, що Окружним адміністративними судом м. Києва розглядалась справа №640/13363/21 за позовною заявою ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 16.04.2021 № 365ц про його поновлення на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 закрито провадження у справі № 640/13363/21 за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог:
- про визнання протиправним і скасування наказу Генерального прокурора від 16.04.2021 № 365ц в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;
- про визнання протиправною бездіяльності Генерального прокурора щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021 у справі № 640/23545/19 та постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2021 ВП № 64917044 в частині поновлення з 30.10.2019 ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадження Офісу Генерального прокурора та органів прокуратури або рівнозначній посаді в органах прокуратури України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 №640/13363/21 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні решти позовних вимог, а саме:
1) про визнання протиправною бездіяльності Офісу Генерального прокурора щодо:
- невручення ОСОБА_1 службового посвідчення прокурора Офісу Генеральної прокуратури встановленого зразка;
- невнесення запису до трудової книжки про зайняття ОСОБА_1 посади прокурора Офісу Генерального прокурора;
2) про зобов'язання Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора:
- видати ОСОБА_1 посвідчення встановленого зразка прокурора відділу Офісу Генерального прокурора;
- внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про зайняття ним посади прокурора Офісу Генерального прокурора;
- перерахувати та виплатити з 27.02.2021 заробітну плату з розрахунку посадового окладу, встановленого для прокурорів відділу Офісу Генерального прокурора.
Вказані судові рішення постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2022 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 640/13363/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2022 у справі № 640/13363/21 повернуто особі, яка його подала.
Проте, в подальшому позивач отримав виконавчий лист №640/23545/19, виданий 23.12.2023 Київським окружним адміністративним судом на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 по справі №640/23545/19 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 30.10.2019, та пред'явив його для виконання до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Судом встановлено, що Офісом Генерального прокурора головному державному виконавцю Борисюку Р.А. 10.01.2024 скеровано лист №07/1/1-44вих-24 з інформацією та копіями документів, на підтвердження наявності підстав для прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження від 29.12.2023 №73690933 з огляду на те, що рішення Окружного адміністративного суду від 26.02.2021 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі № 640/23545/19 виконані Офісом Генерального прокурора в повному обсязі 16.04.2021.
У зв'язку з чим, виконавче провадження з виконання вказаного вище виконавчого документу закінчено, на підставі п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 18.01.2024 ВП № 73690933.
З огляду на викладене, суд звертає увагу на положення ст. 129-1 Конституції України, якими визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказане у своїй сукупності свідчить про те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі № 640/23545/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконана так як і визначено вказаною постановою суду, на підставі якого було видано виконавчий лист.
І відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону №1404-VIII постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі № 640/23545/19 вважається виконаною боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, державний виконавець, отримавши наказ Генерального прокурора від 16.04.2021 № 365ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва, управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 31.10.2019, діяв правомірно та у нього були наявні підстави для закінчення виконавчого провадження про поновлення ОСОБА_1 на посаді (постанова від 18.01.2024 № 73690933), у зв'язку з виконанням боржником рішення суду в частині поновлення на роботі.
Тобто, державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» і його діями (бездіяльністю) не порушено законних прав та інтересів ОСОБА_1 . Тому, підстав для скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження відсутні, а позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Також, суд зазначає, що Законом №1404-VIII не надано повноважень державному виконавцю ставити під сумнів законність прийнятих боржником рішень на виконання рішення суду, натомість виконавець має перевіряти виконання судового рішення у такий спосіб, як визначено судом у рішенні і у виконавчому документі.
Крім того, враховуючи вищевказане суд зазначає, що відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про постановлення окремої ухвали.
У силу ч. ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності прийняття відповідачем спірної постанови.
Беручи до уваги результат розгляду справи підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 287 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Щавінський В.Р.