13 червня 2024 року № 320/12016/24
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лапія С.М.,
за участі: секретаря судового засідання - Борисенко М.В.,
представника позивача Бездолі Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Центренерго» з позовом, в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) №71876007 від 24.05.2023 про стягнення 3 394 449,34грн. виконавчого збору.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваної постанови з тих підстав, що ПАТ «Центренерго» на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.01.2019 №36-р включено до Переліку об'єктів великої приватизації державної власності, а тому виконавче провадження №71876007 повинно бути зупиненим на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження.
Відповідач до суду пояснень щодо заявлених позовних вимог не надав.
Судом встановлено, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) 24.05.2023 відкрито виконавче провадження №71876007 з виконання судового наказу, виданого Господарським судом міста Києва 18.01.2023 у справі №911/1836/22 про стягнення з ПАТ «Центренерго» на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 11 969 811,80грн. 3% річних, 21 473 038,83грн. інфляційних витрат та 501 642,76грн. витрат по сплаті судового збору.
Пунктом 3 вказаної постанови стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 3 394 449,34грн.
Також державним виконавцем 24.05.2023 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 3 394 449,34грн.
Крім того, постановою від 24.05.2023 зупинено вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження, оскільки ПАТ «Центренерго» на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.01.2019 №36-р включено до Переліку об'єктів великої приватизації державної власності.
Позивач, вважаючи протиправною постанову відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження).
Частиною 1 статті 18 Закону передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктами 1, 16 ч. 3 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Частиною 4 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідності до п. 1 ч. 1 статті 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно ч. 5 цієї статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Таким чином, примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, вже під час відкриття виконавчого провадження визначається виконавчий збір.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 статті 27 Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Положеннями частини 5 вказаної статті визначено виключний перелік підстав за яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Проаналізувавши положення статей 26, 27 Закону в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, разом з якою, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) 24.05.2023 відкрито виконавче провадження №71876007 з виконання судового наказу, виданого Господарським судом міста Києва 18.01.2023 у справі №911/1836/22 про стягнення з ПАТ «Центренерго» на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 11 969 811,80грн. 3% річних, 21 473 038,83грн. інфляційних витрат та 501 642,76грн. витрат по сплаті судового збору.
Пунктом 3 вказаної постанови стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 3 394 449,34грн.
Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження №71876007 державним виконавцем 24.05.2023 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 3 394 449,34грн.
Крім того, судом встановлено, що державним виконавцем вірно визначено суму виконавчого збору - 10% суми, що підлягає стягненню у розмірі 3 394 449,34грн. від загальної суми 33 944 493,39грн.
Таким чином, державним виконавцем правомірно прийнято постанову від 24.05.2023 №71876007 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 3 394 449,34грн.
Щодо підстав зупинення вчинення виконавчих дій, суд зазначає наступне.
Пунктом 12 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ПАТ «Центренерго» є господарським товариством, більше ніж 78,2% акцій належать державі, що підтверджується випискою із Національного депозитарію України від 13.01.2023 №97559.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №358-р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році» державний пакет 78,289% акцій ПАТ «Центренерго» включено до переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 №36-р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності» затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, до якого включено ПАТ «Центренерго» та визначено продовжити приватизацію об'єктів державної власності, включених до переліку, рішення про приватизацію яких були прийняті в 2018 році.
Отже, суд погоджується з твердженнями позивача, що ПАТ «Центренерго» є господарським товариством, пакет акцій якого у розмірі 78,2% належить державі, включено до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, а тому відносно позивача виконавчі дії підлягають зупиненню на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону №1404-VIII.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження №71876007 та постановою про стягнення виконавчого збору 24.05.2023 прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону №1404-VIII.
Таким чином, суд зазначає, що державний виконавець при прийнятті оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору у ВП №71876007 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Лапій С.М.