про передачу справи за підсудністю
18 червня 2024 року м. Київ 320/24758/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення з 03.03.2022 року по 07.11.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року та Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 грошового забезпечення з 03.03.2022 року по 07.11.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо неналежної виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 03.03.2022 року по 07.11.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 03.03.2022 року по 07.11.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії залишено без руху, наданий час для їх усунення.
Проте, до вирішення питання про відкриття провадження у справі до суду надійшло клопотання позивача про передачу справи за підсудністю за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцезнаходженням відповідачів, яке було обґрунтоване бажанням більш оперативного розгляду справи, у зв'язку з наявною у нього інформації про непомірне навантаження Київського окружного адміністративного суду через ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва.
Розглядаючи відповідне клопотання суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
З аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України обмежень стосовно подачі усного клопотання щодо передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого за вибором позивача не встановлено.
Згідно з положеннями частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Тобто, якщо предметом адміністративної справи є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.
Як встановлено судом, предметом позову є протиправні дії військових частин щодо невиплати грошового забезпечення в повному обсязі, як вважає позивач.
Відтак, у даному випадку, застосуванню підлягають положення частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України (територіальна підсудність справи за вибором позивача).
Суд зазначає, що для цілей визначення територіальної підсудності даної справи до уваги слід брати відомості щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, як того вимагає частина 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з матеріалами позовної заяви зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .
Місцезнаходження відповідачів та інша інформація в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України на даний час не відображається у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану.
Однак, за інформацією позивача місцезнаходженням відповідачів є: Україна, 67570, Одеська область, Одеський район, селище Чорноморське, вул. Гвардійська, 40.
Тому, вирішення спору за місцем проживання позивача має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на Київську область або за місцезнаходженням відповідача - окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на Одеську область.
Підстави, передбачені ст. 27 Кодексу адміністративного судочинства України, для застосування виключної підсудності відсутні.
Отже, в даному випадку підлягає застосуванню альтернативна територіальна підсудність за вибором позивача, відповідачі мають місцезнаходження в Одеській області та позивач бажає щоб справа розглядалася за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцезнаходженням відповідачів.
Враховуючи підсудність даної справи одночасно як Київському (за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача) так і Одеському окружному адміністративному суду (за місцезнаходженням відповідача), беручи до уваги положення статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, позицію позивача щодо суб'єктного складу даної справи, що викладена у позовній заяві, з метою дотримання засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом шляхом забезпечення гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, тобто розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону у становище суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону, забезпечення фактичної змагальності, процесуальної рівності, враховуючи фактор навантаження, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі даної справи за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з частиною 6 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини 1 цієї статті, суд вирішує ухвалою, яка може бути оскаржена.
Керуючись статтями 29, 48, 52, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративну справу № 320/24758/24 передати за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
2. Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
3. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.