18 червня 2024 року № 320/14257/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати по країні за 2014-2016 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у 2022 році - протиправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 27 та ч.ч. 1,2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019-2021 роки, з дня призначення пенсії за віком - з 10.11.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно відмовив здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №320/14257/23 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 замінено неналежного відповідача у справі №320/14257/23 головне управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві на належного відповідача - Головне управлінням Пенсійного фонду України у Київській області .
Відповідач правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався, у зв'язку з чим, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, згідно вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
09.09.2000 позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262 (далі - Закон №2262).
10.11.2022 позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Так, з 01.11.2022 позивача переведено на пенсію за віком.
18.01.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив провести обчислення, нарахування та виплату пенсії за віком, призначеної замість пенсії за вислугу років «військової», із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2019-2021 роки відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування, оскільки моя пенсія за віком є першою, яку мені призначили відповідно до цього Закону.
У своєму листі-відповіді від 09.02.2023 року за № 1000-0202/8-18985 відповідач надав повідомлення щодо розрахунку пенсії позивача за віком і посилаючи на норми ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в якій зазначено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені у ч. 1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, відмовив у проведенні відповідного перерахунку.
Не погодившись з відмовою відповідача у перерахунку пенсії, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Вказаний закони є спеціальним законом, який визначає призначення, перерахунок і виплату пенсій.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, від 09 липня 2003 року № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років, що була призначена позивачеві.
Водночас такий вид пенсії, як пенсія за вислугу років передбачена статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ та відповідно до Закону України №2262-ХІІ.
Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV визначено порядок переведення з одного виду пенсії на інший, відповідно до абз. 2 якої, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Тобто, ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом. При цьому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
До моменту звернення до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, який передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії, у порівнянні із Законом № 1058-IV, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV позивач звернувся вперше.
Доводи відповідача про те, що оскільки позивачеві призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, то йому не може бути призначений інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а можуть бути застосовані лише норми ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо переведення з одного виду пенсії на інший є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та суперечать численній судовій практиці як Верховного Суду України так і Верховного Суду.
У даному випадку відповідач помилково ототожнює поняття перехід та переведення з одного виду пенсії на інший, вид пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інші види пенсій, призначені за іншими законами.
У спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим законом (призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким пенсія за вислугу років не передбачена), тому положення ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.
Аналогічний правовий висновок у спорах цієї ж категорії міститься у постановах Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (21-6331а15), Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17 (11-731апп18), Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі № 310/3774/17, від 13 грудня 2018 року у справах № 682/1917/17 (К/9901/38478/18), № 497/2155/16-а (К/9901/24093/18), від 18 січня 2019 року справа № 577/5237/16-а (№ К/9901/21869/18).
Отже, відповідач після звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком повинен був призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не вирішувати питання щодо доцільності його переведення з пенсії за вислугу років, призначену за нормами Закону України №2262-ХІІ, на пенсію за віком, передбачену Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Разом з тим, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Водночас позивачеві було призначено пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ.
У зв'язку з викладеним суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про застосування у цій справі частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, при призначенні позивачеві пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно п. 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з заявою про призначення пенсії за віком звернувся до відповідача 10.11.2022, а тому пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути призначена з дня досягнення пенсійного віку (у даному випадку з 10.11.2021), якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку. Якщо звернення надійшло пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку, пенсії за віком призначаються з дня звернення за пенсією.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо застосування показника середньої заробітної плати по країні за 2014-2016 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у 2022 році - протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком у відповідності до ч.1 ст. 27 та ч.ч. 1, 2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019-2021 роки, з дня призначення пенсії за віком - з 10.11.2022 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн. (одна тисяча сімдесят три) 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.