18 червня 2024 року № 320/22678/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просила суд: примусити працівників Святошинського управління ПФУ в м. Києві прийняти документи на поновлення пенсії у порядку та зразком, встановленим ПФУ, поновити виплату пенсії її мамі, ОСОБА_1 , 1938 року народження, виплатити гроші, які вона не отримувала весь період часу, починаючи з 2014 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачці строку для усунення недоліків.
26.09.2023 ОСОБА_2 подано до суду клопотання, в якому вона просить розширити перелік позовних вимог та додати ще одну: виплатити недоотриману пенсію її батька ОСОБА_3 , вже покійного, з 2014 року.
Також на виконання ухвали суду ОСОБА_2 подано позовну заяву (виправлену), в якій зазначено, що ОСОБА_2 подає позов на підставі довіреності з наступними позовними вимогами: відмінити рішення ГУ ПФУ №2600-0308-8/120166 від 15.06.2023, поновити виплату пенсії мамі ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , виплатити гроші, які вона не отримувала за весь період часу, починаючи з 2014 року та виплатити ОСОБА_1 недоотриману з 2014 року пенсію її покійного чоловіка ОСОБА_3 , тим самим відмінивши рішення ПФУ №30369-31066/К-2600/23 від 10.08.2023.
ОСОБА_2 подано до суду клопотання №1 від 09.10.2023 про зміни у позовних вимогах (у виправленій позовній заяві) шляхом виключення наступного речення: «Прошу примусити працівників Святошинського управління ПФУ в м. Києві прийняти документи для поновлення пенсії у порядку та зразком, встановленим ПФУ». ОСОБА_2 просить суд відмінити рішення ГУ ПФУ №2600-0308-8/120166 від 15.06.2023 поновити виплатити пенсію її мамі.ю ОСОБА_1 , 1938 року народження, виплатити гроші, які вона не отримувала весь період часу, починаючи з 2014 року. Просить виплатити ОСОБА_1 недоотриману з 2014 року пенсію її покійного чоловіка ОСОБА_3 , 1938 року народження, тим самим відмінити рішення ПФУ №30369-31066/К-2600/23 від 10.08.2023.
У клопотанні №2 ОСОБА_2 дублює вимогу, подану у клопотанні від 21.09.2023, з проханням відмінити рішення ГУ ПФУ №2600-0308-8/120166 від 15.06.2023, поновити виплати пенсії мамі ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , виплатити гроші, які вона не отримувала весь період часу, починаючи з 2014 року, виплатити ОСОБА_1 недоотриману з 2014 року пенсію її покійного чоловіка ОСОБА_3 , тим самим відмінивши рішення ПФУ №30369-31066/К-2600/23 від 10.08.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 позовну заяву ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в м. Києві залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду від 26.10.2023 до суду надійшла позовна заява (виправлена вдруге), відповідно до якої до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту також відповідач 1, ГУ ПФУ в м. Києві; ідентифікаційний номер 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), Пенсійного фонду України (далі по тексту також відповідач 2, ПФУ; ідентифікаційний номер 00035323; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9), з наступними позовними вимогами:
- відмінити рішення ГУ ПФУ №2600-0308-8/120166 від 15.06.2023, поновити виплатити пенсію позивачці, виплатити гроші, які вона не отримувала весь період часу, починаючи з 2014 року;
- відмінити рішення ПФУ №30369-31066/К-2600/23 від 10.08.2023 та виплатити позивачці недоотриману з 2014 року пенсію її покійного чоловіка ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що є пенсіонером, має статус внтурішньо переміщеної особи, яка проживає у м. Києві, з 2014 року не отримує пенсію, призначену їй з 1993 року.
Позивачкою в адміністративному позові описано протиправні, на її думку, дії працівників органів ПФУ.
На думку позивачки, позиція відповідачів, викладена у листах від 15.06.2023 та від 10.08.2023 є протиправною та порушує її право на отримання пенсії, що змусило її звернутися до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 позивачку звільнено від сплати судового збору.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 виправлено описки в ухвалі суду від 11.12.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 від позивачки витребувано докази у справі.
Відповідачі правом на надання відзиву не скористались, про відкриття провадження у справі були проінформовані шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується звітом про доставку.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 є громадянкою України, посвідчення паспортом громадянина України, копія якого наявна у матеріалах справи.
Позивачка є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки від 20.05.2023 №3008-7001790139 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із зареєстрованим місцем проживання у м. Керч, АР Крим, фактичним місцем проживання - м. Київ.
Матеріалами справи підтверджено, що 07.06.2023 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про виплату пенсії.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 15.06.2023 №2600-0308-8/120166 на означену заяву повідомлено, що в умовах воєнного стану відповідач 1 забезпечує реалізацію покладених на органи ПФУ функцій, у тому числі в частині здійснення соціальних виплат громадянам. Водночас, наразі відсутня можливість направляти запити про витребування пенсійних справ до органів пенсійного фонду російської федерації, а тому опрацювати заяву ОСОБА_1 про запит пенсійної справи та переведення виплати пенсії за новим місцем проживання від 08.06.2023 №51103/8 немає можливості. Одночасно зазначено, що для вирішення питання щодо взяття на облік позивачки вона має право надати належним чином сформовану пенсійну справу, отриману в органах пенсійного фонду рф разом з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду рф.
Листом ПФУ від 10.08.2023 №30369-31066/К-03/8-2800/23 на звернення ОСОБА_2 від 13.07.2023 щодо виплати недоотриманої пенсії та допомоги на поховання ОСОБА_3 повідомлено, що останній перебував на обліку як одержувач пенсії в управління ПФУ в м. Керч АР Крим. Пенсійний фонд не здійснює свою діяльність на тимчасово окупованій території. Оскільки ОСОБА_3 на момент смерті не перебував на обліку в органах ПФУ, для виплати допомоги на поховання та недоотриманої пенсії органами ПФУ відповідно до положень статті 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави відсутні.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачами спірних рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон №1207-VII) Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону №1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Частиною першою статті 17 Закону №1207-VII встановлено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
У статті 18 Закону №1207-VII зазначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706-VII), який встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 1 Закону №1706-VІІ внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною першою статті 4 Закону №1706-VІІ визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до статті 7 Закону №1706-VІІ для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 (далі - Порядок №509). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
Згідно з пунктом 6 Порядку №509 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.
Статтею 5 Закону №1058-IV встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (пункт 2.8 Порядку).
Відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 №13-1, електронна пенсійна справа - сукупність інформації, яка обробляється на базі централізованих інформаційних технологій у формі електронних даних для забезпечення призначення/перерахунку та виплати пенсій, формується та ведеться відповідно до вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, «Про електронні довірчі послуги» та Про захист персональних даних, включаючи обов'язкову інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; іншу інформацію, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи.
Відповідь відповідача 1 про те, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації та введенням в Україні воєнного стану відсутня можливість витребування пенсійних справ від органів російської федерації, у зв'язку з чим неможливо опрацювати заяву ОСОБА_1 про запит пенсійної справи та переведення виплати пенсії за новим місцем проживання немає можливості, суд не бере до уваги, оскільки відсутність оригіналу пенсійної справи та інших доказів щодо виплати пенсії позивача, що зумовлена бездіяльністю відповідача 1 щодо отримання таких доказів не може нівелювати відомості копії пенсійної справи, а також електронної пенсійної справи, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення.
Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від пенсійного фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації (далі - особи) визначає Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №234 (далі - Порядок №234).
Відповідно до пункту 3 Порядку №234 особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.
Згідно з пунктом 4 Порядку №234 територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Тобто необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, а оскільки позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, то він до таких не належить.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі №308/3864/17 зазначив, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
Суд зазначає, що позивач як громадянин України має право на отримання пенсії, призначеної йому відповідно до законодавства України. Маючи статус внутрішньо переміщеної особи, позивач має право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання.
Конституційне право особи на вже призначену пенсію не може бути поставлено у залежність від місцезнаходження його пенсійної справи, а відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у виплаті пенсії.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що припинення виплати пенсії фактично призводить до втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Водночас, обов'язковою передумовою для встановлення наявності підстав для поновлення виплати пенсії позивачці є встановлення факту її призначення.
Положеннями статті 1 Закону №1058 визначено, що пенсіонером є особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Суд констатує, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження призначення ОСОБА_1 пенсії як і відсутні докази на підтвердження того, який саме вид пенсії їй призначено.
Ухвалою суду від 01.04.2024 про витребування доказів від позивачки витребувано, зокрема, належним чином завірену копію пенсійного посвідчення або інших доказів, якими підтверджується наявність у позивачки статусу пенсіонера.
Проте, позивачкою вимоги ухвали суду від 01.04.2024 у цій частині не виконані, жодних доказів на підтвердження набуття нею статусу пенсіонера до суду не надано.
Суд, жодним чином не применшуючи важливість надання державою соціальних гарантій пенсіонерам, зауважує про відсутність можливості встановлення такого статусу у позивачки, виходячи з наданих нею доказів з урахуванням невиконання вимог ухвали суду про витребування доказів.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині «відміни рішення ГУ ПФУ №2600-0308-8/120166 від 15.06.2023, поновлення виплати пенсії позивачці, виплати грошей, які вона не отримувала весь період часу, починаючи з 2014 року» з огляду на відсутність в матеріалах справи жодних доказів на підтвердження наявності у позивачки статусу пенсіонера, призначення та виплати їй пенсії до 2014 року.
Щодо заявлених позовних вимог «відмінити рішення ПФУ №30369-31066/К-2600/23 від 10.08.2023 та виплатити позивачці недоотриману з 2014 року пенсію її покійного чоловіка ОСОБА_3 », суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особин яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини її не припинилися внаслідок його смерті (частина перша статті 1218 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно зі статтею 1271 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частинами першою та другою статті 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Вказаній нормі кореспондує також частина перша статті 1298 ЦК України, за якою свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для можливості реалізації спадкоємцем права на отримання прав та обов'язків, що належали спадкодавцеві за життя та не припинилися внаслідок його смерті, зокрема, права на нараховані, але не виплачені йому суми пенсії, спадкодавцю необхідно набути право на спадщину.
Відповідно до частини першої статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Системний аналіз означених правових норм дає підстави для висновку, що право на отримання сум пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю, належить, зокрема, членам його сім'ї.
Суд зауважує, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а.
Тобто, суми пенсій, які були нараховані, проте не виплачені особі за життя, передаються членам його сім'ї. При цьому, отримання вказаних коштів законодавець не ставить у залежність від отримання свідоцтва про спадщину.
Верховний Суд у постанові від 15.03.2023 у справі №2-а/2508/7209/2011 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 109573201) зазначив, що сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, яке набрало законної сили, і яким його (пенсійний орган) було зобов'язано провести перерахунок та виплату підвищень до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Водночас судом не встановлено та не підтверджено матеріалами справи нарахування та невиплату ОСОБА_3 пенсії з 2014 року як обов'язкової передумови для вирішення питання наявності підстав для їх виплати позивачці.
Враховуючи означене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору ухвалою суду, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
рішення виготовлене та підписане 18.06.2024
Суддя Панченко Н.Д.