ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
"19" червня 2024 р. справа № 300/1130/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву про ухвалення додаткового судового рішення в частині вирішення питання про судові витрати у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання висновку протиправним та зобов'язання до вчинення дій, -
Адвокат Думич Оксана Іванівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за змістом якого просить суд:
- визнати протиправним Висновок ІНФОРМАЦІЯ_3 про неможливість виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» солдату у відставці ОСОБА_1 № 202 від 06.01.2024;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ступеня втрати працездатності від 14.12.2023 та скласти новий Висновок про можливість виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» солдату у відставці ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , відповідно до п. 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання висновку протиправним та зобов'язання до вчинення дій - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано Висновок військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 про неможливість виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» солдату у відставці ОСОБА_1 № 202 від 06.01.2024;
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про надання йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ступеня втрати працездатності від 14.12.2023 та скласти відповідний Висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Представнитк позивача 04.06.2024 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень. Заява мотивована тим, що при прийнятті рішення судом не вирішено зазначеного питання.
Заперечення відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву або в інших заявах не містить.
Порядок та підстави винесення додаткового судового рішення встановлені статтею 252 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Згідно частини 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За змістом позовної заяви, представник позивача заявила клопотання в порядку статті 143 щодо подання доказів протягом п'яти днів з моменту прийняття рішення по справі.
04.06.2024 стороною позивача подано клопотання про вирішення питання стосовно судових витрат після ухвалення рішення по суті з долученням відповідних доказів.
Таким чином, з огляду на те, що питання стосовно розподілу судових витрат в частині правової допомоги та інших витрат пов'язаних із розглядом справи судом не вирішувалось, наявні правові підстави для вирішення питання щодо таких витрат у спосіб прийняття додаткового судового рішення.
Дослідивши клопотання про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторона, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частинами 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Згідно з частин 1 та 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.
При вирішенні даного питання, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (№ 11-562ас18) про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також, згідно Рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача долучив: договір про надання правничої допомоги від 18.10.2023, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 16.02.2023, додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 18.10.2023, квитанцію № @2PL366849 від 03.06.2024.
Згідно пункту 4.1 договору про надання правничої допомоги від 18.10.2023 на визначення розміру гонорару Об'єднання впливають строки та результати вирішення спірних належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару
Пунктом 4.2. вказано, що розмір гонорару Об'єднання, окрім випадку, встановленому пунктом 4.3. договору, визначається за домовленістю Сторін, про що складається Акт наданих послуг. Акт наданих послуг розробляється Об'єднанням щомісячно. В Акті наданих послуг наводиться детальний опис послуг, наданих згідно Договору, а також вказуються реквізити, згідно яких проводиться оплата.
У випадку, якщо розмір гонорару та умови його виплати визначається додатком до даного Договору, Клієнт здійснює виплату гонорару не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання такого додатку, якщо інше не передбачене самим додатком.
Судом встановлено, що на виконання вищевказаного договору Сторонами погоджено та складено Додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 18.10.2023.
Відповідно до пункту 2.1 Додатку № 1 від 18.10.2023, вартість послуг витрат на правничу допомогу становить фіксовану вартість та становить 8000 грн.
У разі прийняття кінцевого рішення суду по справі на користь Клієнта, останній сплачує Об'єднанню гонорар успіху в сумі 10% (десяти відсотків) від стягненої за результатами виконання рішення суми коштів.
У разі відмови у задоволенні позовних вимог, безумовна фіксована вартість послуг складає 4000,00 грн.
Щодо пункту 2.1. цього Додатку вказано , що загальна сума в розмірі 8000,00 грн. оплачуються клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту винесення судом першої інстанції позитивного для клієнта рішення.
У відповідності до квитанції № @2PL366849 від 03.06.2024 позивач сплатила адвокату за надання правової допомоги в загальному розмірі 5000 грн., водночас, з даного приводу, представником позивача повідомлено суд, що вартість наданих послуг правничої допомоги була сплачена позивачем частково, оскільки він перебуває на лікуванні та проходить реабілітацію після участі в бойових діях та сторони домовились, що іншу частину вартості позивач спалить пізніше.
За таких обставин сума коштів 8000 грн. витрат позивача на правничу допомогу адвоката частково підтверджені документально.
Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає наступне.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Так, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
В даному випадку судом встановлено, що Сторони погодили, що Клієнт виплачує адвокату винагороду в розмірі 8000,00 грн., яка є фіксованою і оплачуються клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту винесення судом першої інстанції позитивного для клієнта рішення, внаслідок чого, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача.
За змістом положень пунктів 130 - 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Окрім того, із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі № 360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
В постанові від 24.01.2019 по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 8000,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи та є завищеним.
Таким чином, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їх розміру, а також: характер виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, суд вважає за можливе визначити, як обгрунтований розмір понесених витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 4000,00 грн.
Водночас, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог необхідно покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 2000,00 грн., саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до позитивно вирішеного для сторони предмету спору.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 241-246, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву представника позивача - задоволити частково.
Ухвалити додаткове судове рішення в адміністративній справі № 300/1130/24.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі 00 копійок).
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач:
Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ),
Адміністрація Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4, АДРЕСА_3).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.