ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" червня 2024 р. справа № 300/8495/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення від 05.04.2023 та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шевченко Н.П., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №091630013839 від 05.04.2023 про відмову в призначенні пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відновити з 01.05.2023 виплату пенсії по інвалідності з урахуванням до страхового стажу періоду роботи в рф з 01.04.2000 по 30.09.2002.
На обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 04.01.2023 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності. За результатами розгляду заяви позивачу призначено пенсію по інвалідності з 25.11.2022, виходячи із страхового стажу тривалістю 12 років 2 місяці 2 дні, в розмірі 2100 грн. Виплату пенсію проведено у січні 2023 року. Починаючи із травня 2023 року позивачу припинено виплату пенсії. За результатами розгляду заяви позивача відповідач повідомив про те, що за матеріалами пенсійної справи було проведено перевірку та виявлено, що до стажу роботи помилково зараховано період роботи в російській федерації з 01.04.2000 по 30.09.2002. Страховий стаж позивача переглянуто та зменшено до 9 років 8 місяців 2 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності, у зв'язку із чим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Вважає, що оскільки позивач працював в рф в той час, коли діяли міжнародні договори з росією, у відповідачів не було підстав не зараховувати позивачу період роботи з 01.04.2000 по 30.09.2002 до страхового стажу при призначенні пенсії в Україні. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області правом подання відзиву на позов не скористалося.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що 04.01.2023 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, за результатами розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було прийнято рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 з 25.11.2022, з урахуванням страхового стажу 12 років 2 місяці 2 дні (при необхідних 11 років). В ході перевірки електронної пенсійної справи встановлено, що позивачу безпідставно зараховано до страхового стажу період роботи в рф з 01.04.2000 по 30.09.2002. Пенсійну справу позивача опрацьовано та прийнято рішення від 05.04.2023 про відмову в призначенні пенсії, оскільки відсутній страховий стаж 11 років, в наявності 09 років 8 місяців 02 дні. Відповідач зазначає, що 23.12.2022 набрав чинності Закон України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993”. З 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД від 13.03.1992. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області також зазначає, що в нього відсутні дані про сплату позивачем у спірні періоди страхових внесків. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.31).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
04.01.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності (а.с.35).
За змістом довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №211480 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності з 25.11.2022 (а.с.11).
З 25.11.2022 пенсійний орган призначив позивачу пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 05.04.2023 №091630013839 про відмову в призначенні пенсії, за результатами перевірки електронної пенсійної справи ОСОБА_1 . Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області внесено зміни до рішення про призначення пенсії від 11.01.2023. Вказано, що страховий стаж становить 09 років 08 місяців 02 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації з 01.04.2000 по 30.09.2002. Зазначено, що 23.12.2022 набрав чинності Закон України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993”, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацію дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР. Для призначення пенсії до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території росії по 31.12.1991. За наданими документами право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 30 Закону №1058 відсутнє (а.с.35).
03.07.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив повідомити про причини припинення виплати пенсії по інвалідності (а.с.18 зворот).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 28.07.2023 №687-6397/Г-02/8-0900/23 повідомило позивача про те, що з 25.11.2022 ОСОБА_1 було призначено пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» згідно із заявою від 04.01.2023. Страховий стаж становив 12 років 2 місяці 2 дні. Зазначено, що за результатами перевірки пенсійної справи ОСОБА_1 було виявлено, що до стажу помилково зараховано період роботи в російській федерації з 01.04.2000 по 30.09.2002. Страховий стаж переглянуто. Після вилучення зазначеного періоду роботи, страховий стаж ОСОБА_1 становить 9 років 8 місяців 2 дні, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності. В зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (11 років) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 05.04.2023 №091630013839. Вказано про набрання з 23.12.2022 чинності Законом України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справ та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993” (а.с.19).
За результатами розгляду адвокатського запиту адвоката позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 30.10.2023 №0900-0202-8/54287 повідомило інформацію, аналогічну як в листі від 28.07.2023 №687-6397/Г-02/8-0900/23. Також зазначено, що з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД від 13.03.1992 (а.с.23).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі також - Закон №1058-IV, в редакції станом на час спірних правовідносин).
Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Згідно із частиною 1 статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп зокрема: від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років.
За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як слідує із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.04.2000 (а.с.12) позивач у спірний період:
- 01.04.2000 прийнятий робочим зеленого господарства 5 розряду до Санкт-Петербурзького державного унітарного підприємства «Нарвское» згідно строкового трудового договору, на підставі наказу від 04.04.2000 №4 к;
- 30.09.2002 звільнений з роботи за п. 2 ст. 77 трудового кодексу російської федерації (закінчення терміну дії трудового договору), згідно наказу №69 к від 27.09.2002.
Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи на території російської федерації стало те, що з 23.12.2022 набрав чинності Закон України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справ та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993”, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацію дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 40/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн” від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
За приписами частини 2 статті 24 Закону України “Про міжнародні договори України” припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України “Про міжнародні договори України” припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення” постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №639 “Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн” припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14 січня 1993 р. в м. москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 10.07.2023 № 72/14-612/1-80209 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, припинила дію 4 липня 2023 року.
01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (надалі також - Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР .
Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України суд виснує, що денонсація Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993, а також зупинення дії та вихід України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією означає, що вказані Угоди та Конвенція припинили породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цих Угод і Конвенції, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод та Конвенції.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Угода між Урядом України і урядом російської федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн” від 14.01.1993, а також Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протокол до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією підлягають застосуванню при зарахуванні стажу роботи позивача в період їх чинності.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. Працюючи за межами України, позивач мав легітимні очікування щодо його пенсійного забезпечення. Надані позивачем первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Таким чином в спірному випадку стаж, набутий на території російської федерації до денонсації Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993, а також до зупинення дії і виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватись при встановленні права позивача на пенсію і її обчисленні.
Відтак, підстави незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи на території російської федерації, наведені у рішенні №091630013839 від 05.04.2023 є протиправними, оскільки ОСОБА_1 працював на території російської федерації під час чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а також до зупинення дії і виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією, тому мав легітимні очікування щодо зарахування такого періоду до страхового стажу та належне пенсійне забезпечення.
До заяви про призначення пенсії від 04.01.2023 позивачем було додано, зокрема, світлокопію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.04.2000, які містить відомості про періоди роботи ОСОБА_1 в росії у період з 01.04.2000 по 30.09.2002 (а.с.12).
Як встановлено судом, оскаржуваним рішенням від 05.04.2023 пенсійним органом відмовлено позивачу в призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку із тим, що 23.12.2022 набрав чинності Закон України “Про зупинення дії га вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993”, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацію дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР.
В рішенні від 05.04.2023 відсутні інші підстави неврахування спірного стажу роботи та відмови в призначенні пенсії по інвалідності, зокрема й відсутність інформації про сплату страхових внесків.
Крім того суд зауважує, що ОСОБА_1 рішенням від 11.01.2023 було призначено з 25.11.2022 пенсію по інвалідності із зарахуванням періоду роботи в росії з 01.04.2000 по 30.09.2002.
З огляду на вказане вище суд виснує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області протиправно прийнято рішення від 05.04.2023 за №091630013839 про відмову у призначені пенсії по інвалідності, а відтак, це рішення підлягає скасуванню.
Враховуючи, що саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято протиправне рішення від 05.04.2023 за №091630013839 яким відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності з підстав незарахування до страхового стажу роботи позивача в російській федерації з 01.04.2000 по 30.09.2002, зважаючи на приписи п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 № 22-1, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області поновити з 01.05.2023 позивачу виплату пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до його страхового стажу період роботи в Санкт-Петербургское государственное унитарное предприятие «Нервское» з 01.04.2000 по 30.09.2002.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яке прийняло спірне рішення, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області сплачений судовий збір в сумі 858,88 грн. (80% задоволених позовних вимог).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 05.04.2023 №091630013839.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Пенсійного фонду України в Сумській області поновити з 01.05.2023 ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до його страхового стажу період роботи в Санкт-Петербургское государственное унитарное предприятие «Нервское» з 01.04.2000 по 30.09.2002.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 858,88 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 88 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ),
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, вул. Берестовська, 1, м. Суми, 40009).
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.