ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" червня 2024 р. справа № 300/2894/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 (представник позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.10.2023 за №091630009987 про відмову у перерахунку та виплаті з 20.10.2023 пенсії за віком ОСОБА_1 , з урахуванням довідки про заробітну плату за 2002-2006 роки, виданої ТОО «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ» на ім'я ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , врахувавши заробітну плату згідно довідки про заробітну плату за 2002-2006 роки, виданої ТОО «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ» на ім'я ОСОБА_1 , починаючи з 20.10.2023, з урахуванням раніше виплачених сум;
- стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03.02.2022 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії ОСОБА_1 не враховано довідку про заробітну плату в ТОВ «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ» за 2002-2006 роки. 20.10.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням довідки про заробітну плату, однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення №091630009987 від 26.10.2023 про відмову у здійсненні такого перерахунку. Надалі представник позивача звернувся із адвокатським запитом до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір заробітної плати, у відповідь на який відповідач-1 листом від 14.12.2023 №0900-0202-8/64461 повідомив, що на момент розгляду заяви позивача про призначення пенсії відсутній міжнародний договір з Республікою Казахстан з приводу пенсійного забезпечення, а відтак положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, в тому числі щодо визначення стажу та заробітної плати, не поширюється на стаж, набутий на території Республіки Казахстан. Представник позивача зазначає, що припинення участі України в Угоді від 13.03.1992 не є підставою для відмови в перерахунку пенсії позивача, адже стаж та заробітна плата набуті позивачем до припинення цієї угоди. Крім того, 21.09.1995 укладено Угоду між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення, у відповідності до якої при здійсненні перерахунку пенсії позивачу, страховий стаж та заробітна плата, набуті на території Республіки Казахстан, повинні бути враховані на підставі трудової книжки та відповідних довідок. Відтак, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
07.05.2024 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 20.10.2023 позивач звернувся із заявою про зміну надбавки (зарахування стажу і заробітку з 01.07.2000), до якої було долучено довідку про заробітну плату, видану ТОО «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ» за 2002-2006 роки. Заява була опрацьована за принципом єдиної черги спеціалістами ГУ ПФУ в Запорізькій області, за результатами якої було прийнято рішення №091630009987 від 26.10.2023 про відмову в перерахунку пенсії, у зв'язку із відсутністю правових підстав. Представник відповідача -1 зауважив, що оскільки рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, то до страхового стажу зараховуються періоди до 31.12.1991. Крім того, вказав, що починаючи з 19.06.2023 обчислення стажу та врахування заробітної плати набутих в республіках колишнього СРСР, а в подальшому незалежних держав, здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. При цьому з Республікою Казахстан угоди/договору не укладено. Щодо витрат на професійну правову допомогу, то представник зазначає, що враховуючи те, що на момент звернення позивача до суду сформовано достатньо сталу практику, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, то заявлена сума витрат у розмірі 3000 грн є завищеною та неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву. В обґрунтування відзиву представник зазначає, що з 19.06.2023 обчислення стажу та врахування заробітної плати набутих в республіках колишнього СРСР, а в подальшому незалежних держав, здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. Оскільки, з Республікою Казахстан угоди/договору не укладено, то відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача з врахуванням довідки про заробітну плату, виданої ТОО «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ» за 2002-2006 роки. Крім того зазначено, що оскільки ГУ ПФУ в Запорізькій області було уповноважене на розгляд конкретної заяви, однак уповноваженим територіальним органом щодо розгляду питання про призначення пенсії (здійснення виплати) може бути визначено ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, за місцем проживання позивача.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не враховано довідку про розмір заробітної плати, яка видана ТОО «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ» (мовою оригіналу) за 2002-2006 роки.
20.10.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії, з урахуванням довідки про заробітну плату, виданої ТОО «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ» за 2002-2006 роки.
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 20.10.2023 розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення №091630009987 від 26.10.2023 про відмову в перерахунку пенсії. У рішенні зазначено, що з 19.06.2023 Україна припинила дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. москва. Починаючи з 19.06.2023, обчислення стажу та врахування заробітної плати, набутих в республіках колишнього СРСР, а в подальшому незалежних держав, здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. Оскільки, з Республікою Казахстан такої угоди/договору не укладено, то відсутні підстави для врахування страхового стажу та заробітної плати набутих в Республіці Казахстан (а.с.9).
Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із адвокатським запитом від 11.12.2023, у якому просив перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 20.10.2023 та, при визначенні розміру пенсії, взяти до уваги довідку про розмір заробітної плати в ТОО «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ» за 2002-2006 роки (а.с.6).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 14.12.2023 №0900-0202-8/64461 повідомило, що з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Починаючи з 19.06.2023, обчислення стажу та врахування заробітної плати, набутих в республіках колишнього СРСР, а в подальшому незалежних держав, здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. Угод/договорів з Республікою Казахстан не укладено, а отже відсутні підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки про стаж та заробітну плату виданої ТОО «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ» за 2002-2006 роки (а.с.7).
Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною другою статті 10 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI визначено, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).
Відповідно до частини першої статті 19 цього Закону, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Так, Угодою між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення від 21.09.1995 (чинна з 21.09.1995) визначено, що ця Угода поширюється на всі види державного пенсійного забезпечення громадян, що встановлені або будуть встановлені законодавством кожної з держав (ст.2); пенсійне забезпечення громадян України і громадян Республіки Казахстан та членів їхніх сімей здійснюється відповідно до законодавства тієї держави, на території якої вони проживають (ст.4).
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №1058-ІV, за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.11.1978 позивач 12.02.1995 був прийнятий головним інженером в ТОВ (ТОО) «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ» (мовою оригіналу) та 30.12.2006 звільнений за власним бажанням (а.с.12 зв.бік).
Однак, відповідачами не ставиться під сумнів факт роботи позивача в ТОВ «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ», спірним є неврахування довідки про заробітну плату за період з 2002 по 2006 роки при призначенні.
Відповідно до довідки, виданої ТОВ «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ», підтверджено фактичну суму заробітку позивача помісячно за періоди 2002-2006 роки.
У зазначеній довідці вказано, що з усіх включених до довідки сум були здійснені відрахування до пенсійного фонду згідно встановлених тарифів. Компенсація за невикористану відпустку не включена (а.с.10).
Зазначена довідка підписана посадовими особами (керівником, головним бухгалтером) ТОВ «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ» та містять відбиток печатки цього товариства.
Відповідно до абз.5 пп.3 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Пунктом 2.10 Порядку № 22-1 визначено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Додатком 5 до Порядку № 22-1 затверджена форма довідки про заробітну плату для призначення пенсій.
За змістом вказаної форми довідка повинна містити, зокрема, штамп органу, що видав довідку; ПІБ особи, якій довідка видана; суми заробітної плати та період, за який вона нарахована; підставу видачі довідки; ПІБ, посада та підпис уповноважених осіб.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Угодою між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення від 21.09.1995 (чинна з 21.09.1995) визначено, що призначення пенсії проводиться за поданням потрібних документів, які підтверджують право на неї згідно з законодавством держави проживання. Документи, видані у встановленому порядку на території держав-учасниць цієї Угоди, приймаються без легалізації (ст.6).
Крім того, частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а, які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Суд зазначає що довідка за періоди з 2002 по 2006 роки, видана ТОВ «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ», містить всі необхідні реквізити та відповідає формі і змісту довідки, наведеної у Додатку 5 до Порядку № 22-1.
Відповідачем -2 не доведено, що довідка про заробітну плату за періоди з 2002 по 2006 роки для обчислення пенсії позивачу містить неповні, сумнівні чи недостовірні відомості, а отже така підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії.
Суд вказує, що відповідно до ч.2 ст. 4 Закну №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно з положеннями абз. 2,3 ст. 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Статтею 7 названої Угоди визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до вимог ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням даних заробітної плати, отриманої на території Республіки Казахстан, відповідач-2 послався на припинення участі України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Водночас такі доводи пенсійного органу суд вважає неприйнятними, адже у силу п. 2 ст. 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і вихід України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення” і набрання чинності Законом №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», не є підставою для відмови в обчисленні пенсії позивача з урахуванням даних заробітної плати, отриманої на території Республіки Казахстан, адже така отримана ним до ухвалення відповідних рішень.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позиція відповідачів суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на отримання пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію та її обчисленні.
Отже, неврахування відповідачем відомостей про період роботи та заробітної плати, що зазначені у відповідній довідці призвело до порушення права позивача на отримання пенсії у розмірі, установленому законом.
Таким чином, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.10.2023 за №091630009987 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 з 20.10.2023, з урахуванням довідки про заробітну плату за 2002-2006 роки, виданої ТОО «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ» на його ім'я.
Водночас суд зазначає, що дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зауважує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної норми у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Разом з тим, суд зауважує таке.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом пенсійного органу визначено ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в перерахунку пенсії.
Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості у відповідача - 2 прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, а також враховуючи те, що призначення, перерахунок та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, суд дійшов висновку, що з метою захисту порушеного права позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як орган, який за принципом екстериторіальності уповноважений на вирішення питання щодо перерахунку пенсії позивача, повторно розглянути його заяву від 20.10.2023 з урахуванням довідки про заробітну плату за 2002-2006 роки, виданої ТОО «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ» на ім'я ОСОБА_1 , на підставі правової оцінки та висновків суду, викладених у даному рішенні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, даний позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з таких міркувань.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Крім того, як визначено частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.
У цій справі представник позивача адвокат Боднарчук Андрій Михайлович просить здійснити розподіл витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, у розмірі 3000 грн.
На підтвердження розміру витрат адвокатом Боднарчуком А.М. надані ордер №1056111 ВІД 08.12.2023, копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001728 від 09.06.202, договору про надання правничої допомоги від 20.11.2023, розрахунок винагороди згідно договору про надання правової (правничої) допомоги, акт приймання- передачі виконаної роботи до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.11.2023, довідка від 20.11.2023 №06/11, квитанція до прибуткового касового ордеру №15 від 20.11.2023 на суму 3000 грн.
Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує такі обставини.
Як слідує зі змісту акту приймання- передачі виконаної роботи до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.11.2023, адвокатом надані клієнту такі послуги: ознайомлення з документами клієнта та аналіз судової практики і законодавства, усна консультація, адвокатський запит (1000 грн) та складання позовної заяви, підготовка та друк необхідних документів, виготовлення копії - 2000 грн.
Оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв'язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо. Навпаки, стосовно питання розгляду подібних справ судами України напрацьовано сталу судову практику.
Написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.
Крім того, суд зазначає, що така послуга, як аналіз судової практики і законодавства охоплюється послугою складання позовної заяви. Обсяг наданих разом з позовною заявою доказів є незначним.
Враховуючи наведені вище фактичні обставини цієї справи суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлені адвокатом процесуальні документи не потребують значних затрат часу для їх складення, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, беручи до уваги принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 2000,00 грн та стягнення їх за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області, яким винесено оспорюване рішення.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України)
Отже, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,40 грн (75%), понесення яких підтверджується квитанцією від 15.04.2024, яка міститься серед матеріалів справи.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.10.2023 №091630009987 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 з 20.10.2023, з урахуванням довідки про заробітну плату за 2002-2006 роки, виданої ТОО «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ» на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, буд. 158б, м. Запоріжжя, Запорізька область) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про перерахунок пенсії від 20.10.2023 з урахуванням довідки про заробітну плату за 2002-2006 роки, виданої ТОО «ЖАНАОЗЕНСКАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ» на ім'я ОСОБА_1 , та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків, наведених у мотивувальній частині рішення суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, буд. 158б, м. Запоріжжя, Запорізька область) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,40 грн (дев'ятсот вісім гривень сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн (дві тисячі гривень).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Гомельчук С.В.