19 червня 2024 року Справа № 280/3763/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за заявою ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
24.04.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не виключення із розрахунку середньої заробітної плати позивача при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин пов'язаних з простоєм, оголошеним Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати позивачу з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати період з 01.03.2022 по 25.10.2022 в зв'язку з простоєм, оголошеним Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40грн.
Ухвалою суду від 25.04.2024 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 08.05.2024 відкрито провадження у справі №280/3763/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (в порядку письмового провадження).
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№19719 від 24.04.2024). Зокрема зазначено, що 01.04.1999 між позивачем та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» укладено трудовий договір, відповідно до якого позивач працював за професією підземний електрослюсар черговий та з ремонту устаткування цеху капітальних та поточних ремонтів гірничошахтного устаткування та з 26.07.2000 за професією електрогазозварник 4 розряду підземної дільниці №1 шахти «Експлуатаційна». Зауважено, що згідно із наказом №110 від 01.03.2022 на Підприємстві з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» встановлено простій у зв'язку із чим працівників на період простою звільнено від обов'язку бути присутніми на робочих місцях. Водночас вказано, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертною комісією серії 12ААВ №633911 від 17.10.2022 позивачу встановлено III групу інвалідності безстроково по причині професійного захворювання та згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №097404 встановлено стійку втрату працездатності у розмірі 50% у зв'язку із чим позивачу з 17.10.2022 призначено щомісячні страхові виплати у розмірі 9498,20грн безстроково. На думку позивача, при розрахунку належної йому суми страхової виплати протиправно не виключено із розрахунку середньої заробітної плати період, за який позивач фактично не працював з поважних причин, а саме з 01.03.2022 по 25.10.2022 у зв'язку із введенням простою на підприємстві, обумовленого введенням воєнного стану в Україні. Звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок щомісячної страхової виплати, без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин позивач отримав відмову. Таку позицію відповідача позивач вважає протиправною та такою, що порушує його гарантоване Конституцією України право на соціальний захист, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№23161 від 16.05.2024), в обґрунтування яких, окрім іншого зазначено, що постановою Запорізького відділення управління виконавчої дирекції ФСС України у Запорізькій області позивачу було призначено одноразову допомогу та щомісячну страхову виплату безстроково. Зауважено, що для розрахунку обчислення середньої заробітної плати для призначення позивачу щомісячної страхової виплати у зв'язку з професійним захворюванням, отриманим на ПрАТ "Запорізький залізорудний комбінат", взято розрахунковий період з 01.10.2021 по 30.09.2022, тобто 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. Водночас вказано, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2022 № 1350 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо забезпечення реалізації окремих функцій Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов КМУ» внесено зміни, якими доповнено перелік поважних причин, з яких не відпрацьовано календарні дні в розрахунковому періоді, періодом призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що набули чинності з 01.01.2023. Таким чином, у страхових випадках, що настали до 01.01.2023, період призупинення дії трудового договору на час дії воєнного стану до поважних причин, які виключають під час обчислення середньої заробітної плати, не належить. У зв'язку із викладеним у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 22.12.1999 Дніпроруднівським МВМ Василівського РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.11-12).
Відповідно до довідки від 18.07.2023 №2303-5002867964 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою (а.с.13).
Згідно із довідкою №14-19 від 19.02.2024 ОСОБА_1 працював на Підприємстві з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (далі - ПрАТ «ЗЗРК») з 01.04.1999 (Наказ № 296 від 01.04.1999) за професією підземний електрослюсар черговий та з ремонту устаткування цеху капітальних та поточних ремонтів гірничошахтного устаткування. З 26.07.2000 за професією електрогазозварник 4 розряду підземної дільниці №1 шахти «Експлуатаційна». З 01.03.2022 згідно Наказу № 110 від 01.03.2022 по ПрАТ «ЗЗРК» оголошено простій. 25.10.2022 ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію ст.38 КЗпП України (а.с.46).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертною комісією серії 12ААВ №633911 від 17.10.2022 позивачу встановлено III групу інвалідності безстроково по причині професійного захворювання та згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №097404 встановлено стійку втрату працездатності у розмірі 50% (а.с.50-51).
23.01.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив надати інформацію про дату рішення ПФУ в Запорізькій області про призначення щомісячних страхових виплат, а також дату нарахування цих виплат. Крім того, просив надати деталізований розрахунок обчислення середньої заробітної плати для призначення щомісячної страхової виплати у зв'язку з професійним захворюванням, отриманим на ПрАТ «ЗЗРК» (а.с.52).
Листом відповідача №2349-1404/П-02/8-0800/24 від 09.02.2024 позивача повідомлено, що 11.05.2023 ГУ ПФУ України в Запорізькій області прийнято рішення про призначення та нарахування щомісячних страхових виплат з дати, яка зазначена у виписці з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної непрацездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги. У направленні деталізованого розрахунку обчислення середньої заробітної плати для призначення щомісячних страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням відмовлено через ненадання заявником сертифікату шифрування кваліфікованого електронного підпису заявника (а.с.53).
26.02.2024 позивач повторно звернувся до відповідача із письмовою заявою у якій просив надати деталізований розрахунок обчислення середньої заробітної плати для призначення щомісячної страхової виплати у зв'язку з професійним захворюванням, отриманим на ПрАТ «ЗЗРК» (а.с.54).
Листом №4429-3634/П-02/8-0800/24 від 12.03.2024 відповідачем роз'яснено позивачу, що при розрахунку середньої заробітної плати враховувалися дані, зазначені в Довідці про середню заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), видану роботодавцем ПрАТ «ЗЗРК», що відповідають персоніфікованим даним звітності. На сьогодні розмір щомісячної страхової виплати становить 10998,20 грн, яку розраховано наступним чином:
- середньоденна заробітна плата: 210933,36/338 = 624,06 грн, де 210933,36 - сума усього за місяці розрахункового періоду з жовтня 2021 по вересень 2022, 338 - кількість календарних днів у розрахунковому періоді, за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин;
- середньомісячна заробітна плата: 624,06*30,44 = 18996,39 грн (обчислено у відповідності до п. 6 Порядку № 1266);
- щомісячна страхова виплата: 18996,39*50% = 9498,20 грн, де 50% - відсоток втрати працездатності згідно виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 17.10.2022 серії 12ААА №097404 (обчислено у відповідності до ч. 1 ст. 42 Закону № 1105).
Додатково повідомлено, що з 01.03.2023 після проведеного перерахунку щомісячної страхової виплати відповідно до статті 31 Закону № 1105 (в редакції, чинній з 01.01.2023) та на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 198 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", її розмір становить 10998,20 грн (а.с.55).
Позивач, не погоджуючись із діями відповідача щодо не виключення із розрахунку середньої заробітної плати при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин пов'язаних з простоєм, оголошеним ПрАТ «ЗЗРК» 18.03.2024 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячної страхової виплати, без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин (а.с.56).
Листом №5993-5328/П-02/8-0800/24 від 01.04.2024 відповідачем відмовлено позивачу у проведенні перерахунку щомісячної страхової виплати та роз'яснено, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2022 № 1350 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо забезпечення реалізації окремих функцій Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов КМУ» внесено зміни, якими доповнено перелік поважних причин, з яких не відпрацьовано календарні дні в розрахунковому періоді, періодом призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що набули чинності з 01.01.2023. Таким чином, у страхових випадках, що настали до 01.01.2023, період призупинення дії трудового договору на час дії воєнного стану до поважних причин, які виключають під час обчислення середньої заробітної плати, не належить. Додатково відзначено, що відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 період простою не є поважною причиною, тому виплати за період простою, так само як і календарні дні, що припадають на простій, враховуються в розрахунковому періоді незалежно від того, повністю був збережений заробіток чи в розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (а.с.57).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не виключення із розрахунку середньої заробітної плати позивача при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин пов'язаних з простоєм, оголошеним ПрАТ «ЗЗРК» у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, а саме з 01.03.2022 по 25.10.2022, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Закон України від 23.09.1999 № 1105 - XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105).
Відповідно до частини 1статті 1 Закону № 1105-XIV загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
Професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Страхові випадки:
за соціальним страхуванням від нещасного випадку - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок, що стався, або професійне захворювання, яке виникло внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;
за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону страхових виплат.
Відповідно до статті 2 Закону № 1105-ХІV законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальне страхування, застосовуються норми міжнародного договору.
Частиною першою статті 9 Закону № 1105-ХІV передбачено, що застрахована особа має право на: безоплатне отримання інформації про порядок витрачання страхових коштів соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку, а також роз'яснень з питань соціального страхування; отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом; участь у розслідуванні страхового випадку, у тому числі за участю представника профспілкового органу або своєї довіреної особи; послуги з реабілітації у сфері охорони здоров'я, що надаються відповідно до вимог Закону України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я"; послуги професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію; відшкодування під час проходження реабілітації у сфері охорони здоров'я і професійної реабілітації витрат на проїзд до місця проведення реабілітації чи навчання та у зворотному напрямку, на проїзд особи, яка її супроводжує; забезпечення допоміжними засобами реабілітації, що надаються відповідно до вимог законів України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я" та "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"; оскарження дій страховика, роботодавця щодо надання страхових виплат та соціальних послуг; судовий захист своїх прав.
Відповідно до статті 29 Закону №1105-ХІV страхуванню від нещасного випадку підлягають: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.
Згідно із статтею 30 Закону № 1105-ХІV, страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Страхові виплати складаються із:
1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;
5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Статтею 32 Закону № 1105-ХІV передбачено, що Медико-соціальна експертиза стійких обмежень життєдіяльності потерпілих здійснюється МСЕК відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я. Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я, з урахуванням (за наявності) результатів заключного реабілітаційного обстеження після надання реабілітаційної допомоги мультидисциплінарною командою реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу, внесеного до індивідуального реабілітаційного плану. Огляд потерпілого, складання, внесення змін до індивідуальної програми реабілітації проводиться МСЕК відповідно до законодавства. Позачергова експертиза проводиться МСЕК за заявою потерпілого, страховика чи інших заінтересованих осіб, а у випадках, передбачених законом, - за клопотанням органів досудового розслідування або за рішенням суду (судді).
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону № 1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.
Згідно з частиною 8 статті 36 Закону № 1105-XIV середньомісячна заробітна плата для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченою ним заробітною платою (або відповідною її частиною) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Так, за наданих до матеріалів справи довідки до акта огляду медико-соціальної експертною комісією серії 12ААВ №633911 від 17.10.2022 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА №097404 судом встановлено, що ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності безстроково по причині професійного захворювання та стійку втрату працездатності у розмірі 50%.
Водночас, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 III групи інвалідності безстроково по причині професійного захворювання та стійкої втрати працездатності у розмірі 50%, 11.05.2022 відповідачем прийнято рішення про призначення та нарахування позивачу щомісячних страхових виплат, починаючи з 17.10.2022. Розрахунковим періодом, за який обчислено середню заробітну плату, є період з жовтня 2021 року по вересень 2022 року.
Отже, спірним у цій справі є питання щодо не виключення відповідачем із розрахунку середньої заробітної плати позивача при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин пов'язаних з простоєм, оголошеним ПрАТ «ЗЗРК» у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, а саме з 01.03.2022 по 30.09.2022.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024 та від 06.05.2024 № 271/2024.
Так, відповідно до наказу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «ЗЗРК» № 110 від 01.03.2022 на ПрАТ «ЗЗРК» оголошено простій з 01.03.2022 у зв'язку з введенням воєнного стану на території України згідно указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про запровадження воєнного стану в Україні». Даним наказом передбачено, що працівники на період простою звільняються від обов'язку бути присутніми на робочих місцях.
Згідно із наказом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «ЗЗРК» № 125 від 28.03.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022 для всіх працівників ПрАТ «ЗЗРК» оголошено простій у зв'язку з введенням воєнного стану на території України на підставі указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про запровадження воєнного стану в Україні». Наказом передбачено, що працівники на період простою звільняються від обов'язку бути присутніми на робочих місцях.
Відповідно до наказу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «ЗЗРК» №128/2 від 04.04.2022, з 04.04.2022 оголошено простій для всіх працівників ПрАТ «ЗЗРК», окрім працівників, які за погодженням з керівництвом комбінату виконують роботи з консервації обладнання та ліквідації аварійно-ремонтних ситуацій на робочих місцях або працюють у віддаленому режимі.
Водночас, судом встановлено, що згідно із наказом Мінреінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" територія Малобілозерської сільської територіальної громади Василівського району Запорізької області з 26.02.2022 визначена тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
Таким чином, розрахунок середньої заробітної плати для призначення позивачу щомісячної страхової виплати був визначений з урахуванням періоду простою на підприємстві, оголошеним у зв'язку із введенням воєнного стану на території України та окупацією території, де розташоване ПрАТ «ЗЗРК».
Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці) визначає Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (далі - Порядок № 1266) (в редакції, чинній на час прийняття ГУ ПФУ в Запорізькій області рішення про призначення та нарахування щомісячних страхових виплат).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа). У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1266 середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Пунктом 4 Порядку № 1266 передбачено, що у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, за формулою:
З = З(н) х С : М,
де З - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях;
З(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата;
С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + ...);
К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який визначається за формулою:
К = З(в) : З(с),
де З(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
З(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді.
У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв'язку з: поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців; причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.
Пункт 16 Порядку № 1266 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин вказує на те, що якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.
Таким чином, аналізуючи вимоги й методики, визначені Порядком № 1266 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що визначення «поважні причини», які повинні бути враховані при обчисленні середньої заробітної плати є оціночним поняттям, яке підлягає тлумаченню в кожному конкретному випадку, з урахуванням всіх обставин та врахуванням того, чи залежали ці обставини від працівника.
Суд звертає увагу, що є загальновідомим той факт, що 24.02.2022 в Україні відбулася безпрецедентна ситуація, початок повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України. Шахта «Прохідницька» (с. Мала Білозерка, Василівський р-н) - робоче місце позивача знаходиться на тимчасово окупованій території з 26.02.2022 по цей час. Законодавець раніше не міг врахувати в Порядку № 1266 існування таких виключних обставин, як зупинення трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Натомість, додатковим підтвердженням того, що ці обставини мають бути віднесені до поважних згідно Порядку № 1266 є той факт, що пункт 3 Порядку № 1266 був викладений в новій редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1350 від 02.12.2022 наступним чином: «Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески».
Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) визначає простій як зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Відповідно до статті 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Як вже було зазначено вище, Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» у зв'язку із введенням воєнного стану на території України оголошено простій, який є для позивача вимушеним невиходом на роботу.
Тобто, позивач не працював у період з 01.03.2022 по 25.10.2022 не з власного бажання, а у зв'язку з оголошенням простою на підприємстві внаслідок впливу невідворотної сили, спричиненої військовою агресією Російської Федерації проти України та окупацією території підприємства, що є поважною причиною, внаслідок якої місяці спірного розрахункового періоду вважаються такими, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин та повинні бути виключені з розрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати.
При цьому, нормативними актами не визначено обмеження щодо неможливості виключення певного періоду роботи застрахованої особи з розрахункового періоду, в якому вона не працювала з поважних причин, з підстав отримання застрахованою особою в цей період заробітної плати.
Крім того, пунктом 3 Порядку №1266 чітко зазначено, що місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.
Отже, оскільки простій на підприємстві було запроваджено внаслідок впливу невідворотної сили, спричиненої Російською військовою агресією та окупацією території підприємства, суд вважає, що період простою вказаного підприємства може бути визнаний поважною причиною при розрахунку середньої заробітної плати та повинен бути виключений з розрахункового періоду.
Аналогічні правові висновки були неодноразово підтримані Третім апеляційним адміністративним судом, зокрема, при розгляді справ №280/761/23, №280/1679/23 та №280/3742/23, спори у яких є тотожними до того, що вирішується у цій справі.
При цьому, суд критично сприймає посилання відповідача на не віднесення періоду призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України до поважних причин, з яких не відпрацьовано календарні дні в розрахунковому періоді до страхових випадків, що настали до 01.01.2023 та зауважує, що на момент прийняття рішення відповідачем про призначення та нарахування позивачу щомісячних страхових виплат (11.05.2023) зазначена обставина уже була передбачена Порядком №1266, як поважна причина для виключення із розрахунку середньої заробітної плати при призначенні щомісячної страхової виплати, днів не роботи, пов'язаних з простоєм підприємства.
Водночас, суд зазначає, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року №1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» припинено з 01 січня 2023 року, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, зокрема Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області.
Абзацами першим, другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1323 Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням установлено, що залишки коштів, які утворилися на рахунках виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та її робочих органів станом на кінець останнього банківського дня у системі електронних платежів Національного банку у 2022 році, перераховуються власниками рахунків в перший банківський день 2023 року на дохідний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Державній казначейській службі для обліку коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з подальшим їх спрямуванням цього ж дня на видатковий рахунок Пенсійного фонду України для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 3 вищезазначеної постанови доручено Пенсійному фонду України з 02 січня 2023 року забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023 року.
Отже, судом установлено, що з січня 2023 року здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування фактично забезпечено Пенсійним Фондом України та його органами.
Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не виключення із розрахунку середньої заробітної плати позивача при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин, пов'язаних з простоєм Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», обумовлених введенням воєнного стану на території України та наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати позивачу з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати період з 01.03.2022 по 30.09.2022 у зв'язку із простоєм, оголошеним Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» у зв'язку із введенням воєнного стану на території України.
Відтак, оскільки розрахунковим періодом, за який обчислено середню заробітну плату позивачу, є період з жовтня 2021 року по вересень 2022 року, то заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною першою, другою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд звертає увагу позивача, що ним заявлено дві взаємопов'язані вимоги немайнового характеру, за які сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40грн (квитанція №3798-0062-9321-8070 від 16.04.2024 на суму 1 211,20 грн та квитанція №0365-3351-0874-9757 від 16.04.2024 на суму 1 211,20) (а.с.41-42).
Так, в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 640/21330/18 висловлена правова позиція про те, що якщо одна позовна вимога є передумовою для застосування іншого способу судового захисту, то в такому випадку вони є пов'язаними і їх слід розглядати як єдиний спосіб судового захисту.
Враховуючи те, що тільки визнання протиправними дій відповідача щодо не виключення із розрахунку середньої заробітної плати позивача при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин пов'язаних з простоєм, оголошеним Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні саме по собі не призведе до відновлення прав позивача без зобов'язання відповідача вчинити певні дії, відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду, такі вимоги слід розглядати як взаємопов'язані
У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00грн.
Тобто, при зверненні до суду позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (3 028,00 х 0.4). За таких обставин, позивачем надміру сплачено судовий збір на суму 1211,20грн.
За приписами статті 7 частини першої пункту 1 Закону № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1 211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як суб'єкта владних повноважень, яким порушено права позивача. При цьому питання про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1 211,20 грн може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону № 3674-VI.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) щодо не виключення із розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин, пов'язаних з простоєм Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», обумовлених введенням воєнного стану на території України.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати період з 01.03.2022 по 30.09.2022 у зв'язку із простоєм, оголошеним Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» у зв'язку з введенням воєнного стану на території України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 19.06.2024.
Суддя І.В.Садовий