Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 червня 2024 року Справа №200/2696/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 11.07.2019 року по 30.04.2023 року на суму пенсії 102199,54 грн. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 11.07.2019 року по 30.04.2023 року на суму пенсії 102199,54 грн відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі №200/2696/23 залишено без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі № 200/2696/23. Залишено без змін рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі № 200/2696/23.
01 грудня 2023 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яка обґрунтована тим, що на виконання рішення відповідачем надано розрахунок компенсаційної виплати, проте зазначений розрахунок здійснено виключно за квітень 2023 року. Зазначила, що в діях відповідача містяться ознаки дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду, яке набрало чинності. Просила зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/2696/23, в повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
05 січня 2024 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист на виконання рішення.
04 квітня 2024 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яка обґрунтована тим, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, а в діях відповідача містяться ознаки дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду, яке набрало чинності. Просила зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/2696/23, в повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Застосовано судовий контроль за виконанням судового рішення у справі №200/2696/23, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі №200/2696/23 у двомісячний строк з дня набрання цією ухвалою законної сили. В іншій частині залишено без задоволення.
07 червня 2024 року до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання судового рішення №200-2696-23.
В обґрунтування звіту відповідач зазначив, що Головним управлінням здійснено розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії з урахуванням висновків суду, викладених в ухвалі. Головним розпорядником коштів, що мають соціальне спрямування, зокрема бюджету Пенсійного фонду України, є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України. З 01 квітня 2021 року виплата пенсій (доплат, надбавок, підвищень, нарахування за судовими рішеннями, тощо) здійснюється розпорядником вищого рівня - Пенсійним фондом України. Головним управлінням направлено лист №0500-0501-5/57972 (додається) до розпорядника коштів вищого рівня - Пенсійного фонду України з проханням погодити розрахунок компенсації для внесення до електронної пенсійної справи ОСОБА_1 з метою подальшої виплати. Після погодження Пенсійним фондом України, нарахованих сум компенсації, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року по справі № 200/2696/23 буде виконано в повному обсязі.
Крім того, позивачем подано до суду клопотання про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень відповідального за виконання рішення - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідачем підтверджено не виконання судового рішення. Зазначив, що лист, який відповідач направив до Пенсійного фонду України для погодження складено відповідачем тільки 06.06.2024 року, тобто за дев'ять днів до спливу двомісячного терміну для подання до суду звіту про повне виконання судового рішення. Вважає, що відповідач нехтує вимогами ухвали від 15.04.2023 року та безпідставно не виконує рішення суду.
Законом України від 24 лютого 2022 року N2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022"Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого2022 року, який діє й на теперішній час.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно п. 4 Рекомендацій Ради суддів України, опублікованих 02.03.2022 року, щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м. Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров'ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ № 14/І-г «Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи». Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Враховуючи викладене та з огляду на відсутність можливості проводити судове засідання за участю сторін через існування загрози життю та здоров'ю учасників справи та працівників суду внаслідок широкомасштабної військової агресії Російської Федерації, суд дійшов висновку розглянути звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання судового рішення та клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень відповідального за виконання рішення - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в письмовому провадженні.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
Поряд з тим, суд зауважує, що такі заходи судового контролю підлягають до застосування у разі не подання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області до звіту про виконання судового рішення №200-2696-23 додано копію листа від 06.06.2024 року №0500-0501-5/57972, адресованого до Департаменту пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України, відповідно до якого ухвалою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/2696/23 від 15.04.2024 року встановлено, що рішення суду не було виконано, оскільки розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 11.07.2019 року по 30.04.2023 року на суму пенсії 102199,54 грн. виконаний лише за квітень 2023 року, тобто після набрання законної сили рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 200/1540/22, застосовано судовий контроль та зобов'язано Головне управління подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі № 200/2696/23 у двомісячний строк з дня набрання цією ухвалою законної сили. На виконання ухвали Головним управлінням здійснено розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії з урахуванням висновків суду. Просив погодити розрахунок компенсації для внесення до електронної пенсійної справи ОСОБА_1 з метою подальшої виплати.
Таким чином, судом встановлено, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі № 200/2696/23 не є виконаним, а відповідачу слід надати обґрунтований звіт про виконання рішення з посиланням на відповідні докази, детальні розрахунки щодо його повного виконання.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно до частини другої статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, відповідно до ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може накласти на керівника суб'єкта владних повноважень.
Проте зазначена правова норма надає право суду, а не обов'язок щодо накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, яким має бути виконано рішення суду. Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі №9901/598/19.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Тобто, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що КАС України регламентовано наслідки неподання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення у вигляді встановлення нового строку подання звіту або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, як випливає з диспозиції частин 2, 7 статті 382 КАС України, відповідальність у вигляді накладення штрафу, передбаченого цією нормою, настає за невиконання (повторне невиконання) судового рішення і так само за неподання (повторне неподання) відповідачем - суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такого судового акту.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Верховним Судом у в постанові від 23.04.2021 року по справі №560/523/19 викладено правовий висновок, відповідно до якого посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, відповідно до якої за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацом другим пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Суд також враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд зазначає, що накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Однак, під час розгляду справи судом встановлено, що вчинені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області дії були спрямовані на виконання судового рішення у справі №200/2696/23.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав доказів виконання у повному обсязі рішення суду у справі № 200/2696/23, та зазначені відповідачем обставини свідчать про наявність поважних причин неподання до суду звіту про виконання судового рішення у цій справі, суд вважає за необхідне встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області новий строк подання звіту про виконання рішення суду в даній справі.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про надання додаткового строку 1 місяць для подання звіту.
Окрім того, позивач просив відмовити відповідачу у задоволенні вимоги про надання додаткового строк 1 місяць для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі №200/2696/23.
Судом зазначено вище, що Законом України від 24 лютого 2022 року N2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно якого, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє й на теперішній час.
Суд звертає увагу, що введення на території України воєнного стану є перешкодою для нормального функціонування підприємств, установ та організацій у звичайному режимі, отже, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року по справі № 200/2696/23 протягом 30 днів з дня набрання даною ухвалою суду законної сили.
Суд звертає увагу, що у випадку невиконання даної ухвали у строк, встановлений судом, суд з урахуванням ч.2 ст.382 КАС України може накласти на керівника відповідача штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 294, 370, 382 КАС України, суд
Клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень відповідального за виконання рішення - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, заявлене у звіті про виконання судового рішення №200-2696-23, про надання додаткового строку 1 місяць для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі №200/2696/23 - задовольнити.
Встановити новий строк для подання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі №200/2696/23.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом тридцяти днів з дня набрання даною ухвалою суду законної сили подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі №200/2696/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала складена та підписана 17 червня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Троянова