Рішення від 19.06.2024 по справі 160/10256/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 рокуСправа №160/10256/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛТЕКС" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

19.04.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛТЕКС" до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2023/000236/1 від 28 листопада 2023 року;

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (код ЄДРПОУ 38598848) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення товару, позивач подав до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №23UА110130024440U2, а також всі передбачені митним законодавством обов'язкові документи.

Митна вартість придбаного товару визначена позивачем за основним методом, передбаченим Митним кодексом України, а саме - за ціною договору.

Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення №UA110130/2023/000236/1 від 28 листопада 2023 року про її коригування, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

Також позивач додатково зазначив про те, що оскаржуване рішення Дніпровської митниці є протиправним, оскільки воно прийняте з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання. А тому таке рішення підлягає скасуванню.

Вважаючи, що ним було подано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, позивач не погоджується з винесеним рішенням про коригування митної вартості товару та просить його скасувати, про що звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 р. справу № 160/10256/24 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.

09.05.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Дніпровської митниці надійшов відзив проти позову. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вказує, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Дніпровською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № №23UА110130024440U2 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000236/1 від 28 листопада 2023 року. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Одночасно у відзиві проти позову відповідачем викладено заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00грн., оскільки вважає цю суму завищеною, що не відповідає предмету спірних правовідносин та вчиненим реальним діям представника.

Відповідно до ч.1ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (далі - ТОВ «БІЛТЕКС», Позивач) для здійснення митного контролю та митного оформлення було подано до Дніпровської митниці (далі - Відповідач) митну декларацію № 23UA110130024440U2 товару: «1. Трикотажне ворсове основов'язане полотно із синтетичних волокон:

-100% ПОЛІЕСТЕР ОДНОТОННА ПОФАРБОВАНА ПОЛЯРНА ФЛІСОВА ТКАНИНА, стандартна упаковка, одинарна складка. Щільність: 180GSM, ширина: 150см -3571,9кг;

-100% ПОЛІЕСТЕР ПОФАРБОВАНА ФЛАНЕЛЕВА ТКАНИНА З ПРИНТОМ, стандартна упаковка, одинарна складка. Щільність: 240GSM,ширина: 210см -7107,2кг;

-100% ПОЛІЕСТЕР ОДНОТОННА ПОФАРБОВАНА ФЛАНЕЛЕВА ТКАНИНА, стандартна упаковка, одинарна складка.Щільність: 240GSM, ширина: 210см -3763,8кг

2. Поліестрова безутокова плетена тканина скріплена склеюваням (болдюк), розрізана на вузькі стрічки:

Репсова стрічка гладкофарбована 100% ПОЛІЕСТЕР,ширина 3см,щільність 163GSM, колір Jet Stream 11-0605 -45700м. Використовуються у текстильному виробництві. Виробник: DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO., LTD. Країна виробництва - Китай (CN). Країна походження - Китай (CN)».

Товар було придбано на підставі Зовнішньоекономічного контракту № 02/11-04 від 02 листопада 2022 року (далі « Зовнішньоекономічний контракт»).

У даному Зовнішньоекономічному контракті Позивач є Покупцем, а DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) є Постачальником товару.

Предметом даного Зовнішньоекономічного контракту є постачання Постачальником на адресу Покупця у номенклатурі та кількості, зазначених у Специфікаціях до цього Контракту товар. Товаром є тканина виробництва Китай.

Відповідно до п. 1.3 Зовнішньоекономічного контракту Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити на умовах, передбачених цим Контрактом товар у кількості, асортименті та термінах, визначених у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Контракту.

Згідно з п. 1.4 Зовнішньоекономічного контракту специфікації погоджуються ті підписуються сторонами. У специфікаціях до цього контракту зазначаються: повне найменування товару, країна походження, вартість за одиницю, загальна вартість, номер і дата Контракту, умови постачання, терміни поставки, умови оплати, найменування Постачальника, найменування покупця, найменування та реквізити вантажовідправника погоджені Сторонами умови.

У відповідності до умов Зовнішньоекономічного контракту, 06 липня 2023 року Позивач та DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) уклали Специфікацію № 9 до Зовнішньоекономічного контракту. Цією специфікацією Сторонами було погоджено найменування, асортимент, кількість, умови поставки та ціну товару.

Товар, що було погоджено: «100% ПОЛІЕСТЕР ОДНОТОННА ПОФАРБОВАНА ТКАНИНА МІКРОФІБРА 220 СМ 80 GSM».

Загальна вартість товару за Специфікацією № 9 до Зовнішньоекономічного контракту складає 36 080,00 дол США. Умови оплати: передоплата у розмірі близько 30% вартості товару, оплата решти близько 70% вартості відправлення здійснюються по копії коносаменту протягом 60 днів з дати заходу товару в порт призначення. Умови поставки FOB SHANGHAI.

21 вересня 2023 року ТОВ «БІЛТЕКС» та DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) уклали Зміни до Специфікації № 9, якими погодили поставку іншого товару на суму 35 268,78 дол. США, а саме:

1. 100% ПОЛІЕСТЕР ОДНОТОННА ПОФАРБОВАНА ПОЛЯРНА ФЛІСОВА ТКАНИНА, стандартна упаковка, одинарна складка;

2. 100% ПОЛІЕСТЕР ПОФАРБОВАНА ФЛАНЕЛЕВА ТКАНИНА З ПРИНТОМ, стандартна упаковка, одинарна складка

3. 100% ПОЛІЕСТЕР ОДНОТОННА ПОФАРБОВАНА ФЛАНЕЛЕВА ТКАНИНА, стандартна упаковка, одинарна складка;

4. Репсова стрічка гладкофарбована.

Умови оплати: передоплата у розмірі близько 30% вартості товару, оплата решти, близько 70% вартості відправлення здійснюються по копії коносаменту протягом 60 днів з дати заходу товару в порт призначення. Умови поставки FOB SHANGHAI.

З метою здійснення митного оформлення вищезгаданого товару та на підтвердження митної вартості товару, позивачем до Дніпровської митниці разом із Митною декларацією № 23UA110130024440U2 були надані :

- Зовнішньоекономічний контракт № 02/11-04 від 02 листопада 2022 року;

- Прайс лист від 01.07.2023 р.;

- Специфікація № 9 від 06.07.2023 р. до Зовнішньоекономічного контракту №02/11 04 від 02.11.2022 року;

- Проформа інвойс № 23WMJ040 від 06.07.2023 р.;

- Банківськ платіжний документ SWIFT, що стосується товару від 14.07.2023 р.;

- Зміни від 21.09.2023 р. до Специфікації № 9 від 06.07.2023 р. до

- Зовнішньоекономічного контракту № 02/11-04 від 02.11.2022 року;

- Рахунок - фактура (інвойс) № 23WM705 від 21.09.2023 р.;

- Пакувальний лист № 23WM705 від 21.09.2023 р.;

- Сертифікат якості від 21.09.2023 р.;

- Сертифікат про походження товару № 23C2102М0647/00066 від 21.09.2023 р.;

- Експортна митна декларацію країни відправлення № 223120230003399881 від 24.09.2023 р.

- Коносамент № UTRUST23091261;

- Лист від постачальника товару стосовно оплати від 22.11.2023 р.;

- Договір про перевезення № 220822-82 від 22.08.2022 р.;

- Рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг № 709 від 13.11.2023 р.;

- Рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг № 664 від 15.11.2023 р.;

- Довідка про транспортні витрати від 15.11.2023 р.;

- Автотранспортна накладна CMR № 4389 від 16.11.2023 р.;

- Супровідний документ T1 23ROCT197000244286 від 23.11.2023 р.;

- Договір про перевезення № 100-35/21ftu від 10.07.2021 р.

Під час митного оформлення товару, зазначеного у митній декларації № 23UA110130024440U2, Дніпровською митницею було запропоновано надати додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 28.11.2023 року № 28/11 Позивач повідомив про відсутність можливості надання додаткових документів у десятиденний термін.

28 листопада 2023 року Дніпровська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000236/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2023/000906 та було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Товар було оформлено за митною декларацією № 23UA110130024617U7 від 28.11.2023 р.

До товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод та Митну вартість товару скориговано за інформацією попередніх митних оформлень ідентичного товару, митну вартість якого імпортером самостійно скориговано за резервним методом визначення митної вартості товару за ЕМД від 27.11.2023 № 23UA806080001966U7 (№UA806080/2023/001966)-3,97 дол.США/кг. При цьому взято за основу коригування поставку товару «Ворсове трикотажне полотно з коротким ворсом, щоскладається на 100% із синтетичних поліефірних волокон, не тафтингове, непросочене, непокрите,недубльоване, пофарбоване, шириною 180+/-5 см, у рулонах:- FABRIC TEXTILE (100% POLYESTER)/Текстильне полотно (100% поліестер) - 15146,1 кг, з набивним малюнком (D3-1, D3-2, D3-3, D4-1, D4-2, D4-3, D8, D11, D12, D15-1, D15-2, D16-1, D16-2, D17, D18, D21-1, D21-2), всього 365 рулонів. Для в'язання полотна використовують круглов'язальні машини, на яких за допомогою додаткової нитки утворюються подовжені протягання петель, потім петлі розрізаються для утворення та одержання бархатистої поверхні. Використовується для виготовлення трикотажного одягу.» (Китай).

Рішення про коригування митної вартості товарів від 28.11.2023 року № UA11030/2023/000236/1 обґрунтовані Дніпровською митницею наступним чином:

"1) Відповідно до специфікації від 06.07.2023 №Специфікація №9 покупець здійснює сплату у наступному порядку: - передплата 30% вартості товару та 70% оплати здійснюється протягом 60 днів після надходження товару в портпризначення. Дата відвантаження товару є датою коносаменту. До митного контролю надано платіжний документ від 14.07.2023 №б/н. При цьому платіжний документ, який має бути протягом 60днів після відвантаження товару до митного контролю не надано. Платіжний документ має посиланняна рахунок-проформу від 06.07.2023 № 23WMJ040, при цьому пунктом 6.1 вищезазначеного контракту подання проформи не передбачено. За умовами оплати, що визначені даним пунктом контракту покупець сплачує вартість товару на підставі інвойсу, в той час як диференціація платежу вже може бути зміненою на підставі специфікацій. З урахуванням вищезазначеного сума оплати за платіжним документом - 10824 дол. США не кореспондується з інвойсом від 21.09.2023 №23WM705 (дати документів, числові значення з урахуванням умов щодо 30% оплати)

Надане платіжне доручення Swift від 14.07.2023 на думку Дніпровської митниці не відповідає Положенню про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банкуУкраїни, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України».

2) Сертифікат про походження від 21.09.2023 №23C2102М0647/00066 містить посилання на заявлений до митного контролю інвойс №23WM705, проте вага згідно даного сертифікату складає 14560,3 кг, в той час як до митного контролю заявлено 14796 кг. 3) Митна декларація країни відправлення від 24.09.2023 №223120230003399881 містить відомості щодо якісних характеристик товару в тому числі відомості щодо ширини тканини - 150 см. Проте до митного контролю заявлено за митною декларацією у товарі №1 (2,3 позиція) товар із шириною 210 см. Відомості щодо таких позицій в митній декларації країни відправлення відсутні

4) Декларантом надано транспортні договори від 10.07.2021 № 1007-35/21ftu, від 22.08.2022 № 220822-82. Відповідно до договорів транспортно-експедиційного обслуговування декларантом до митного контролю не надано Заявку на перевезення, яка має бути надана згідно положень договору. Відомості щодо зберігання, демереджу, форм контролю які призначаються митницею, витрати для повернення порожнього контейнеру відсутні серед наданих до митного контролю документів. Вказані витрати також не відображені у рахунках фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2023 № 664, від 13.11.2023 № 709. У наданих документах відсутні відомості щодо складових митної вартості. Платіжні документи на оплату транспортних послуг до митного контролю не надано. В той же час згідно відомостей коносаменту від 24.09.2023 № UTRUST23091261 наявна помітка «Freight Collect», що означає збір платежів в порту призначення.

Згідно відомостей транспортних документів станом на 16.11.2023 товар вже був в м. Констанца.

Таким чином, оплата частини послуг з транспортування вже мала бути здійсненою.

Проте відомості щодо оплати послуг до митного контролю не надано. Крім того, вищезазначені рахунки на опл у транспортних послуг від надано раніше, ніж було відомо повний перелік послуг. Крім того, в описовій частині послуги містяться лише відомості щодо: «Міжнародні транспортно-експедиційні послуги: - Шанхай (Китай) - м. Констанца (Румунія), а/м» без конкретизації послуги, наприклад «морський фрахт», «навантажувально-розвантажувальні роботи» та інші, такі як зберігання, демередж, тощо. Отже, наявні додаткові витрати, пов'язані із транспортуванням відомості щодо яких відсутні серед наданих до митного контролю документів.

Враховуючи відсутність деяких документів, зазначених у даному повідомленні та розбіжності і невідповідності у документах у митниці є сумніви щодо повноти включення складових митної вартості товару.

Таким чином, Дніпровською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості».

На підтвердження митної вартості товарів, задекларованих по митній декларації № 23UA110130024617U7, керуючись ч. 8 ст. 55 Митного Кодексу України, ТОВ «БІЛТЕКС» надало Дніпровській митниці наступні документи:

- Заявка № 18 від 15.09.2023 р. до Договору №220822 - 82 від 22.08.2022 р. Про транспортно - експедиційне обслуговування;

- Акт надання послуг № 725 від 29.11.2023 р.;

- Акт надання послуг № 726 від 29.11.2023 р.;

- Платіжна інструкція № 2318 від 08.12.2023 р.;

- Платіжна інструкція № 2319 від 08.12.2023 р.

Розглянувши дану заяву, 04 січня 2024 року Дніпровська митниця на дану заяву надала відповідь № 7.5-1/7.5-15-02/13/101, в якій зазначила, що у надісланих Позивачем додаткових документів не усунуто та не роз'яснено розбіжності виявлені під час здійснення митного оформлення товарів, а рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000236/1 залишається чинним.

Не погоджуючись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернуся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі - МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як передбачено ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року .

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вже зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронними митними деклараціями, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, а саме посиланні, що заявлена до декларування вартість легкового автомобілю значно нижча аніж рівень митних вартостей товарів по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі «імпорт» за час наближений до дати експорту в МКУ суд зазначає про таке.

Положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, чітко встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. ст. 59, 60 та 64 Митного кодексу України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.

Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов'язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.

У зв'язку з цим, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2023/000236/1 від 28.11.2023 не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

При коригуванні митної вартості декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України не має.

Суд зазначає, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про автомобіль.

Не наведення у спірному рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань суперечить принципу правової визначеності та позбавляє декларанта права спростувати наведену митним органом інформацію.

Отже, доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Щодо доводів митного органу про ненадання документів, що підтверджують сплату оцінюваного товару, суд зазначає таке. 14 липня 2023 року Позивача сплатив постачальнику DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) 10 824,00 дол. США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням SWIFT, яке було надано до митного оформлення, та в якому є посилання на Зовнішньоекономічний контракт, на Специфікацію № 9 до Зовнішньоекономічного контракту та на проформу інвойс № 23WMJ040.

Після отримання передоплати та перед початком виготовлення замовлення по Специфікації № 9 DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) виявило, що не може виконати це замовлення з технічної причини.

У зв'зку з чим, ТОВ «БІЛТЕКС» та DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) прийняли рішення скасувати це замовлення через технічні причини та 21 вересня 2023 року уклали Зміни до Специфікації № 9, якими погодили поставку іншого товару на суму 35 268,78 дол. США, а саме:

1. 100% ПОЛІЕСТЕР ОДНОТОННА ПОФАРБОВАНА ПОЛЯРНА ФЛІСОВА ТКАНИНА, стандартна упаковка, одинарна складка;

2. 100% ПОЛІЕСТЕР ПОФАРБОВАНА ФЛАНЕЛЕВА ТКАНИНА З ПРИНТОМ, стандартна упаковка, одинарна складка;

3. 100% ПОЛІЕСТЕР ОДНОТОННА ПОФАРБОВАНА ФЛАНЕЛЕВА ТКАНИНА, стандартна упаковка, одинарна складка;

4. Репсова стрічка гладкофарбована.

Також було погоджено, що сплачена передоплата у розмірі 10 824,00 буде зарахована в якості передоплати нового товару по Специфікації № 9 зі змінами від 21 вересня 2023 року.

У зв'язку із внесенням змін до Специфікації № 9, 21 вересня 2023 року DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) було виставлено Позивачу загальний комерційний інвойс № 23WM705, яким сторони остаточно погодили поставу товару по Специфікації № 9 зі змінами на суму 35 268,78 дол. США.

У зв'язку із вже сплаченою передоплатою по проформі інвойс № 23WMJ040, Позивачу необхідно було сплатити решту у розмірі 24 444,78 дол. США, яка є різницею між сплаченою передоплатою та сумою по загальному інвойсу № 23WM705.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи докази, а також пояснення сторін суд дійшов висновку, що позивачем було надано в повному обсязі документи для підтвердження опалти поставленого товару та доводи митного органу є необґрунтованими.

Щодо зауважень відповідача про розбіжність ваги поставленого товару відповідно наданого сертифікату суд зазначає, що у сертифікаті про походження товару окремо згруповано поставлені товари відповідно Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (HS code), а саме:

1) 60019200 - полотна інші із синтетичного або штучного волокна (товари № 1, 2, 3 по інвойсу)

2) 58063200 - інші тканини із синтетичних або штучних волокон (товар № 4 по інвойсу)

У сертифікаті про походження товару вказано у графі № 9 «КІЛЬКІСТЬ» вказано вагу брутто:

14 560,3 кг товару з кодом 60019200, що в інвойсі та в пакувальному листі перелічені під номерами 1, 2, 3;

45 700 м товару з кодом 58063200, що в інвойсі та в пакувальному листі перелічено під номером 4.

Тобто, при оформленні сертифікату про походження товару компетентним органом Китайської народної республіки було перелічено поставлений Позивачу товар не за його найменуванням, а перелічено у форматі відповідного коду згідно з Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності (HS code), яка є аналогічною коду УКТЗЕД. При цьому відомості щодо ваги і кількості не мають розбіжностей з іншими товарсупровідними документами.

Стосовно доказів на підтвердження витрат транспортування, які були надані митні разом з декларацією та до матеріалів справи суд зазначає наступне.

Поставка оцінюваного товару здійснювалась на умовах FOB SHANGHAI.

Умови поставки FOB означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар пройшов через поручні судна в порту відвантаження.

Щодо розподілу витрат на умовах FOB, то сплата, витрати експортних митних процедур, а також усiх мит, податків та iнших зборів, що пiдлягають сплатi при експортi товару, є обов'язком продавця, у даній справі постачальника товару DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай).

На підтвердження складових митної вартості товару, пов'язаних із транспортуванням товару, Позивачем під час митного оформлення та у порядку ч. 8 ст. 55 МК України було надано Відповідачу наступні документи:

- Договір про перевезення № 220822-82 від 22.08.2022 р.;

- Заявка № 18 від 15.09.2023 р. до Договору №220822 - 82 від 22.08.2022 р. Про транспортно - експедиційне обслуговування;

- Рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг № 709 від 13.11.2023 р.;

- Рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг № 664 від 15.11.2023 р.;

- Довідка про транспортні витрати від 15.11.2023 р.;

- Акт надання послуг № 725 від 29.11.2023 р.;

- Акт надання послуг № 726 від 29.11.2023 р.;

- Платіжна інструкція № 2318 від 08.12.2023 р.;

- Платіжна інструкція № 2319 від 08.12.2023 р.

- Автотранспортна накладна CMR № 4389 від 16.11.2023 р.;

- Супровідний документ T1 23ROCT197000244286 від 23.11.2023 р.;

- Договір про перевезення № 100-35/21ftu від 10.07.2021 р.

- Коносамент № UTRUST23091261.

Організацією перевезення товару Позивача здійснювало ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» на підставі Договору № 220822-82 від 22 серпня 2022 року про надання транспортно - експедиторських послуг з перевезення експортно - імпортних та транзитних вантажів (далі «Транспортний договір»).

Відповідно до умов Транспортного договору, Позивач є Замовником, а ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» - Виконавцем.

Відповідно до п. 1.1. Транспортного договору Виконавець зобов'язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно - експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великовантажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

15 вересня 2023 року Позивач та ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» уклали Заявку № 18 до Транспортного договору, якою погодили перевезення товару Позивача, придбаного у DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) товару.

13 листопада 2023 року ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» виставило Позивачу рахунок на оплату № 709 на суму 103 121,46 грн з ПДВ (сума ПДВ 880,90 грн). У даному рахунку є посилання на контейнер №CCLU7458698, в якому перевозився оцінюваний товар, що дає можливівсть ідентифікувати цей рахунок з оцінюваним товаром. Відповідно до даного рахунку:

1. Вартість морського фрахту за межами митної території України: Шанхай, Китай - Констанца, Румунія становить 54 838,41 грн.

2. Вартість локальних витрат в порту призначення Констанца, Румунія: ВРР, збір за безпеку, документальний збір, оформлення Т1, становить 42 997,64 грн.

3. Вартість транспортно-експедиційного обслуговування на території України становить 4 404,51 грн.

Цей рахунок було сплачено 08 грудня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 2318, яка була надана Відповідачем у поряду ч. 8 ст. 55 МК України.

15 листопада 2023 року ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» виставило Позивачу рахунок на оплату № 664 на суму 104 538,77 грн з ПДВ (сума ПДВ 1 150,72 грн). У даному рахунку є посилання на контейнер №CCLU7458698, в якому перевозився оцінюваний товар, що дає можливівсть ідентифікувати цей рахунок з оцінюваним товаром. Відповідно до даного рахунку:

1. Вартість міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України: Констанца, Румунія - м/п Орлівка, Україна становить 29 290,33 грн.

2. Вартість міжнародного автоперевезення по території України: м/п Орлівка, Україна - Дніпро, Україна становить 68 344,10 грн.

3. Вартості транспортно-експедиційного обслуговування на території України на суму 5 753,62 грн.

Цей рахунок було сплачено 08 грудня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 2319, яка була надана Відповідачем у поряду ч. 8 ст. 55 МК України.

До митного оформлення було надано Довідку від ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» від 15 листопада 2023 року вих. № 1511/1 про транспортні витрати, відповідно до якої:

«Транспортні витрати з організації міжнародного перевезення на адресу ТОВ «БІЛТЕКС» у контейнері № CCLU7458698 становлять за маршрутом Шанхай, Китай - Констанца, Румунія становить 54 838,41 без ПДВ; Локальні витрати за територією України складають 42 997,64 грн без ПДВ. Транспортні витрати за перевезення за територією України за маршрутом Констанца, Румунія - Орлівка, Україна складають 29 290,33 грн Страхування вантажу не проводилось».

29 листопада 2023 року Позивач та ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» склали Акт здачі-приймання робіт № 725, у якому є посилання на рахунок № 709 від 13.11.2023 р. та на контейнер № CCLU7458698. Відповідно до даного акту виконавцем було виконано наступні послуги:

1. морський фрахт за межами митної території України: Шанхай, Китай - Констанца, Румунія, вартість на суму 54 838,41 грн.

2. локальні витрати в порту призначення Констанца, Румунія: ВРР, збір за безпеку, документальний збір, оформлення Т1, на суму 42 997,64 грн.

3. Транспортно - експедиційне обслуговування на території України, на суму 4404,51 грн.

Загальна вартість наданих послуг за цим актом складає 103 121,46 грн з ПДВ (ПДВ = 880,90 грн).

29 листопада 2023 року Позивач та ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» склали Акт здачі-приймання робіт № 726, у якому є посилання на рахунок № 664 від 15.11.2023 р. та на контейнер № CCLU7458698. Відповідно до даного акту виконавцем було виконано наступні послуги:

1. Міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України: Констанца, Румунія - м/п Орлівка, Україна на суму 29 290,33 грн.

2. Міжнародне автоперевезення по території України: м/п Орлівка, Україна - Дніпро, Україна на суму 68 344,10 грн.

3. Транспортно-експедиційне обслуговування на території України на суму 5 753,62 грн.

Загальна вартість наданих послуг за цим актом складає 104 538,77 грн з ПДВ (ПДВ 1150,72 грн).

Дослідивши вказані вище докази суд встановив, що задекларована позивачем вартість товару відповідала даним зазначеним у митній декларації та доданим до матеріалів справи інвойсом, платіжними дорученнями про перерахування коштів. Достовірність вказаних документів обґрунтованих сумнівів не викликає.

Отже, наведені документи у повній мірі підтверджують вартість витрат з транспортування товару до кордону України.

Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач (сертифікат дилера) не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.

Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Таким чином подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

У ч.2 ст. 53 МК України не передбачено надання декларантом на підтвердження митної вартості документів, які зазначаються сторонами у зовнішньоекономічній угоді.

Таким чином, зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні, як підстави для його прийняття суперечить положенням чинного законодавства України.

У зв'язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб'єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000236/1 від 28.11.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

В позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 8 000,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п'ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов'язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем надано до суду договір про надання правничої допомоги №63 від 02.01.2019, додаткову угоду № 2 від 31.12.2020 та додаткову угоду № 2/1 від 31.12.2021 до Договору про надання правничої допомоги №63 від 02.01.2019,ордер серії АЕ №1184592 від 03.03.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3073.

Судом досліджено надані докази та встановлено наступне.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності відповідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів.

Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Крім того, у судових засіданнях адвокат участі не брав.

Із погоджених сторонами умовами Договору про надання правничої допомоги №63 від 02.01.2019 року слідує, що істотною умовою для проведення розрахунків між сторонами є підписання акту виконаних робіт.

Також основним визначенням факту надання адвокатських послуг відповідно до договору є складання та підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт ( наданих послуг).

Проте ані позивачем, ані його представником не було надано до матеріалів справи цього документу.

Наведені обставини унеможливлюють надання оціночного висновку щодо обсягу наданих послуг на виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги, їх реальності та об'єму виконаних робіт.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 справі №520/6658/21).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 8 000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки за відсутності детального опису виконаних та прийнятих робіт неможливо надати точну та фактичну оцінку наданим послугам. При цьому, суд зазначає, що сторони несуть витрати на професійну правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану із справою.

Таким чином, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено в повному обсязі документального підтвердження понесення ним в рамках цієї справи витрат на правничу допомогу, тому клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 3 213,93 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛТЕКС" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2023/000236/1 від 28 листопада 2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛТЕКС" ( 49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11, код ЄДРПОУ 38598848) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3213,93 грн (три тисячі двісті тринадцять гривень 93 коп) та витрат з правничої допомоги у розмірі 2 000,00грн ( чотири тисячі гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук

Попередній документ

119843784

Наступний документ

119843786

Інформація про рішення:

№ рішення:	119843785
№ справи:	160/10256/24
Дата рішення:	19.06.2024
Дата публікації:	21.06.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (22.07.2025)
Дата надходження:	19.04.2024
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування рішення