17 травня 2024 рокуСправа №160/6563/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/6563/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
12.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не надання ОСОБА_1 , відстрочки від призову на підставі ч. 2 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки він є здобувачем професійної вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч. 2 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки він є здобувачем професійної вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти, надати довідку про надання відстрочки від призову за мобілізацією.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача відповідно до наказу 08-ад від 07 вересня 2022 року з 01.10.2022 зараховано до Криворізького національного університету на денну форму навчання за третім (освітньо-науковим) рівнем для здобуття ступеня доктора філософії. 29.01.2024 року засобами поштового зв'язку позивач звернувся до відповідача із заявою та нотаріально засвідченими документами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. 08.02.2024 року відповідач листом №4/1366 повідомив про необхідність особисто з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 та пройти військову-лікарську комісію для визначення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та надати відповідні документи, які підтверджують право на відстрочку. Стверджує, що визначена підстава для відмови у наданні відстрочки позивачу, у зв'язку з не проходженням військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби, не ґрунтується на вимогах законодавства, а тому такі дії відповідача є протиправними.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6563/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
10.04.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідачем зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову за мобілізацією через засоби поштового зв'язку. За вих.№ 4/1366 від 08.02.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було надано відповідь проте, що позивачу необхідно особисто з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 , пройти військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, написати заяву щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації й надати відповідні документи, які підтверджують право на відстрочку, про що також було повідомлено адвокату позивача. Зазначає, що з огляду на облікову картку позивача, останній повинен був пройти військово-лікарську комісію 17.03.2021 року, згідно Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 року. На даний час позивач до ІНФОРМАЦІЯ_4 особисто не з'являвся, військово-лікарську комісію не проходив, чим порушив пп.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначені в додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів та пп. 4 п.1 Правил військового обліку (проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Звертає увагу, що в наданих відповідях, які були надіслані позивачу та його адвокату, позивачу не було відмовлено у надані відстрочки, а тільки повідомлено про необхідність особистого прибуття до відповідача для звіряння військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії, після чого відстрочка буде належним чином оформлена та внесена до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Так, як позивач являється систематичним порушником правил військового обліку та у зв'язку з виникненням нових обставин у позивача, відповідач зобов'язаний внести зміни про персональні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно позивача (освіту, мед.огляд) але без особистого прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 це є неможливим.
03.05.2024 року від позивача надійшла письмові пояснення на відзив, в яких позивач підтримав позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 26.11.2001 року перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується відомостями з облікової картки до військового квитка позивача.
Згідно витягу з наказу від 07.09.2022 №08-ад ОСОБА_1 зараховано до Криворізького національного університету з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2026 року на денну форму навчання за третім (освітньо-науковим) рівнем для здобуття ступеня доктора філософії за рахунок бюджетного фінансування за спеціальностями 184 Гірництво.
Відповідно довідки від 29.02.2024 року №17-15, позивач у 2022 році вступив до Криворізького національного університету і навчається на 2 курсі за третім (освітньо-науковим) рівнем вищої освіти за денною формою навчання здобуття вищої освіти.
29.01.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в порядку статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з перебуванням на денній формі навчання.
До заяви позивачем було надано посвідчену копію паспорту та рнокпп; копію витягу з реєстру територіальної громади; витяг з наказу від 07.09.2022 №08-ад Криворізького національного університету про зарахування позивача на денну форму навчання; довідку від 18.01.2024 року №17-12 про перебування на навчанні у Криворізькому національному університеті.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.02.2024 року №4/1366 повідомлено, що відповідно до пункту 1 підпункту 8 Додатку 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1487, позивачу необхідно особисто з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 , пройти військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби, написати заяву щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації й надати відповідні документи, які підтверджують право на відстрочку. Зазначають, що відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочка від призову під час мобілізації надається за однією з із підстав визначених в даній статті. Інших варіантів процедури надання відстрочки, діючим чинним законодавством не передбачено.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання відстрочки від призову під час мобілізації, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно частини 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно частини дев'ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно статті 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).
Відстрочка від призову на строкову військову службу визначена положеннями статті 17 даного закону, а саме: відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров'я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.
Відповідно до частини восьмої статті 17 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на час правовідносин) відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров'я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.
Згідно із частиною 8 статті 17 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на час правовідносин) відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються: у закладах загальної середньої освіти III ступеня та професійної (професійно-технічної) освіти з денною формою навчання. У разі досягнення такими призовниками 21-річного віку відстрочка втрачає силу; у закладах фахової передвищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття початкового рівня (короткого циклу) та першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за програмами ступеневої системи освіти; у закладах фахової передвищої та/або вищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного ступеня освіти; у закладах середньої або вищої духовної освіти з денною формою навчання; в інтернатурі, аспірантурі або докторантурі з відривом або без відриву від виробництва.
Відповідно частини 9 статті 17 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти також мають громадяни України, які в рамках міжнародних договорів України навчаються у закладах освіти інших держав.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі Указ № 65/2022, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 342/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 № 574/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2501-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 № 758/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2739-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 № 59/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2916-ІХ, Указом Президента України від 01.05.2023 № 255/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3058-ІХ, Указом Президента України від 26.07.2023 № 452/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3276-ІХ, та Указом Президента України від 06.11.2023 № 735/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3430-ІХ, відповідно з 25.05.2022 на 90 діб, з 23.08.2022 на діб, з 21.11.2022 на 90 діб, з 19.02.2023 на 90 діб, з 20.05.2023 на 90 діб, з 18.08.2023 на 90 діб, з 16.11.2023 на 90 діб, з 14.02.2024 на 90 діб.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Поряд з цим статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Частина перша вказаної статті визначає випадки, за яких не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані.
Відповідно до положень абзацу 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Таким чином, студенти, які навчаються на очній формі у передвищому або професійно-технічному або вищому навчальному закладі, мають право на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією при наявності відповідного документального підтвердження цієї підстави.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту -Положення №154), відповідно до пункту 1 якого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року №921 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі по тексту - Порядок №921).
Відповідно до пункту 2 Порядку №921 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов'язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов'язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
Згідно із пунктом 16 Порядку №921 військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов'язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Зазначене дає підстави для висновку, що, за наведених обставин, під час дії мобілізації вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу покладено саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації для здобуття освіти особа повинна надати відповідний доказ з приводу того, що вона є здобувачем професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються саме за денною або дуальною формами здобуття освіти, за наслідками якого відповідними військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність у особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації для здобуття освіти, про що вчиняється ними відповідний запис у військово-облікових документах - посвідченні про приписку до призовної дільниці чи відмітка у військовому квитку.
За встановленими у справі обставинами вбачається, що згідно витягу з наказу від 07.09.2022 №08-ад позивача зараховано до Криворізького національного університету з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2026 року на денну форму навчання за третім (освітньо-науковим) рівнем для здобуття ступеня доктора філософії за рахунок бюджетного фінансування за спеціальностями 184 Гірництво.
Відповідно довідки Криворізького національного університету від 29.02.2024 року №17-15, позивач навчається на 2 курсі за третім (освітньо-науковим) рівнем вищої освіти за денною формою навчання здобуття вищої освіти.
Так, 29.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в порядку статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з перебуванням на денній формі навчання, до якої було надано, зокрема витяг з наказу від 07.09.2022 №08-ад Криворізького національного університету про зарахування позивача на денну форму навчання та довідку від 18.01.2024 року №17-12 про перебування на навчанні у Криворізькому національному університеті.
08.02.2024 року листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №4/1366 позивача повідомлено, що відповідно до пункту 1 підпункту 8 Додатку 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1487 необхідно особисто з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 , пройти військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби, написати заяву щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації й надати відповідні документи, які підтверджують право на відстрочку. Зазнають, що відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочка від призову під час мобілізації надається за однією з із підстав визначених в даній статті. Інших варіантів процедури надання відстрочки, діючим чинним законодавством не передбачено.
Надаючи оцінку підставам наведеним у листі відповідача від 08.02.2024 року, суд враховує наступне.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до пункту 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з підпунктом 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів») призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 19 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно з пунктом 4 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.
Таким чином, порушення військовозобов'язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом.
Тобто, можливе порушення позивачем вимог правил військового обліку може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому.
Разом з цим, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів у відповідь направив листа з пропозицією позивачу особисто з'явитися.
Однак, у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
При цьому суд враховує, що індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб'єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
В свою чергу, лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.02.2024 року №4/1366 є лише відповіддю на звернення щодо надання відстрочки та носить інформативний характер, однак в ній не міститься відмова у наданні відстрочки.
Вказана відповідь також не тягне за собою жодних юридичних наслідків, відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів особи, а відтак, не є актом індивідуальної дії.
Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Враховуючи те, що відповідач належним чином не розглянув заяву позивача від 29.01.2024 року про надання відстрочки від призову на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для ОСОБА_1 юридичні наслідки, тому з метою належного захисту прав позивача, слід зобов'язати відповідача повторно розглянути зазначену заяву позивача, за результатом чого прийняти відповідне рішення.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідачем протиправно не було розглянуто належним чином заяву позивача про надання відстрочки від призову, суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушеного права позивача та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.01.2024 року про надання відстрочки від призову на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
При цьому, не підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання відповідача надати відстрочку від призову під час мобілізації, оскільки відповідачем не було прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки, не було надано оцінку заяві позивача та наданим до неї документам на наявність підстав для надання відстрочки, що свідчить про передчасність таких вимог.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №3457-7851-4406-0475 від 07.03.2024 року.
Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.01.2024 року про надання відстрочки від призову на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.01.2024 року про надання відстрочки від призову на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська