22 березня 2024 рокуСправа №160/30061/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/30061/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-т Д.Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код юридичної особи 26510514) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
16.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, в якому позивачі просять:
- визнати протиправною відмову Дніпровської міської ради у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0472 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , з метою безоплатної передачі у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Дніпровську міську раду надати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0472 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачі як співвласники житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , у користуванні яких перебуває земельна ділянка площею 1472 кв.м, звернулись до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0472 га для ведення городництва. До клопотання додано копії паспортів та ідентифікаційних номерів позивачів, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Відповіді від Дніпровської міської ради на вказане клопотання позивачами не отримано, про підстави не повідомлено. Представник позивачів звернувся до Дніпровської міської ради з адвокатським запитом з метою отримання відповіді на подане клопотання. Листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12.06.2023 №8/13-382 надано копію відповіді від 15.05.2023 №8/13/317, якою відмовлено у задоволенні клопотання позивачів. Позивачі вважають таку позицію відповідача протиправною, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.12.2023. Останнє судове засідання у справі відбулось 22.03.2024.
22.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №109744/23), в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Відповідно до ст. 121 ЗК України отримати безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) можливо у таких розмірах: у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га. Позивачі, користуючись своїм правом на отримання безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у розмірі не більше 0,10 га, 19.04.2023 подали клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . До клопотання було додано копії паспортів та РНОКПП, місце розташування земельної ділянки. Листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 15.05.2023 №8/13-317 було повідомлено позивачам про те, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні запроваджено воєнний стан. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану” від 24.03.2022 №2145-ІХ безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Формування земельних ділянок, визначених у підпункті “а” підпункту 1 цього пункту, крім тих, що передаються в оренду відповідно до пункту 2 цього пункту, забороняється. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
28.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами електронного зв'язку від представника позивачів надійшла відповідь на відзив (вх. №16029/23ел), в якій останній заперечив проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги підтримав та просив останні задовольнити повністю. Наголошував на тому, що Законом України від 19.10.2022 №2698-ІХ, який набрав чинності 19.11.2022, підпункт 5 пункту 27 розділу Х “Перехідні положення” ЗК України доповнено пунктом другим наступного змісту: “Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власниками розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність, громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом”. У зв'язку із зазначеним, представник позивача зауважує на безпідставності посилання відповідача на неактуальну редакцію пп. 5 п. 27 розділу Х “Перехідні положення” ЗК України на день звернення позивачів з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
21.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами електронного зв'язку від представника позивачів надійшли додаткові письмові пояснення (вх. №4302/24ел), в яких останній зазначив, що позивачами у межах норми статті 121 ЗК України за адресою: АДРЕСА_3 , була сформована земельна ділянка площею 0,10 га, що підтверджується витягом з ДЗК, який наявний у матеріалах справи. Однак, несформованою та невідведеною залишилась частина земельної ділянки площею 0,0472 га, яка також перебуває у постійному користуванні позивачів. Саме у зв'язку з цим, позивачі звернулись до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У судове засідання, призначене на 22.03.2024, представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивачів надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього, в якому підтримано позовні вимоги. Представник відповідача причини неявки до суду не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Згідно договору, укладеного 04.06.1988, гр. ОСОБА_3 подарував, а гр. ОСОБА_3 прийняв у дар 45/100 частин жилого будинку з відповідною частиною господарчих і побутових будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_4 (двадцять два), розташований на земельній ділянці розміром 1463 кв.м. На зазначеній земельній ділянці розташовані жилий шлакоблочний, обкладений цеглою, будинок А-І, жилою площею 48,9 кв.м та слідуючі господарчі і побутові будівлі та споруди: гараж Б шлакобетонний, сарай В-шлакоблочний, Е, Д дощаті; огородження №І-6, 8; водоколонка №7, убиральня Г дощата.
Рішенням Жовтневого районного суду від 03.02.1994 у справі №2-12/94 розділено домоволодіння АДРЕСА_4 та виділено в користування ОСОБА_4 на 55/100 частини в житловому будинку, ОСОБА_3 - на 45/100 частини в житловому будинку.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом (додаткове) від 13.01.2010, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Кравцовою А.І., спадкоємцем зазначеного в заповіті майна є ОСОБА_1 . Спадщина, на яку надано свідоцтво, складається з: 55/100 частини домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_5 (двадцять два), розташовано на земельній ділянці площею 1472 кв.м у фактичному користуванні та належить спадкодавцю. Спадкова справа №1171/2008, зареєстровано в реєстрі за №10-22.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.06.2019, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Двірник І.В., на підставі заповіту спадкоємцем майна ОСОБА_3 є ОСОБА_2 . Спадщина, на яку надано свідоцтво, складається з: 45/100 (сорока п'яти сотих) часток житлового будинку під АДРЕСА_3 . Спадкова справа №12/2018, зареєстровано в реєстрі за №1135.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на житловий будинок садибного типу, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , у частинах 55/100 ( ОСОБА_5 ) та 45/100 ( ОСОБА_2 ).
12.04.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0472 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення - 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (далі - клопотання).
До клопотання позивачами додано наступні документи: копії паспортів, копії ідентифікаційних номерів, місце розташування земельної ділянки.
Проте, відповіді Дніпровської міської ради на зазначене клопотання позивачами отримано не було.
Представник позивачів звернувся до Дніпровської міської ради з адвокатським запитом за вих. №65/12-09 від 07.06.2023, в якому просив надати копію відповіді, наданої за результатами розгляду клопотання.
Листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12.06.2023 №8/13-282 “Про розгляд адвокатського запиту” направлено представнику позивачів копію відповіді, яка була надана за результатами розгляду клопотання, від 15.05.2023 №8/13-817 “Про надання інформації”, зі змісту якої встановлено, зокрема, наступне:
“Із зазначеного питання повідомляємо, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” з 24.02.2022 в Україні запроваджено воєнний стан відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами).
Ст. 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану” від 24.03.2022 №2145-ІХ безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Формування земельних ділянок, визначених у підпункті “а” підпункту 1 цього пункту, крім тих, що передаються в оренду відповідно до пункту 2 цього пункту, забороняється.
Ураховуючи вищезазначене, задовольнити вимоги, викладені у вашому клопотанні, не вбачається можливим.”.
Позивачі вважають таку позицію відповідача протиправною, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв'язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власність фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 27.01.2023 у справі №120/19319/21-а та від 23.06.2023 у справі №160/6214/21.
Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
За змістом статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Приписами п.п. “а”, “б” частини 1 статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Частиною 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною 7 статті 118 ЗК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статтею 118 ЗК України.
Крім того, частиною 7 статті 118 ЗК України наголошено, що у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Як встановлено судом, за результатами розгляду клопотання позивачів від 12.04.2023 відповідач відмовив останнім у задоволенні вимог, викладених у клопотанні (№8/13-817 від 15.05.2023) враховуючи законодавчу заборону в період дії воєнного стану на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність.
Разом з тим, позивачами зазначено, що останніми не було отримано відповіді на подане клопотання.
Однак, матеріали справи не містять доказів реалізації права, наданого позивачам частиною 7 статті 118 ЗК України, замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розробку проекту землеустрою з письмовим повідомленням відповідача з додаванням договору на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі неотримання відповіді відповідача у місячний строк від дати звернення.
Надаючи оцінку посиланням відповідача на пп. 5 п. 27 розділу Х “Перехідні положення” ЗК України, як на підставу відмови надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався, зокрема згідно з Указом Президента України №49/2024, затвердженим Законом №3564-IX від 06.02.2024 року, з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” №389-VIII від 12.05.2015 воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Таким чином, як на дату розгляду відповідачем клопотання позивачів, так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.
У свою чергу Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану” №2145-IX від 24.03.2022 внесено зміни, серед іншого, до Земельного кодексу України.
Розділ X “Перехідні положення” ЗК України доповнено пунктами 27 і 28. У підпункті 5 пункту 27 Розділу X “Перехідних положень” ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до пункту 23 пункту 27 розділу X “Перехідні положення” ЗК України визначено у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях особливості регулювання земельних відносин, передбачені цим пунктом, діють відповідно в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан.
Положення цього пункту, які передбачають особливості правового регулювання земельних відносин щодо укладення договорів оренди земельної ділянки, передачі прав землекористування, встановлення і зміни цільового призначення земельних ділянок у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено на всій території України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, застосовуються через 30 робочих днів з дня прийняття такого рішення і діють до дня прийняття зазначеним органом рішення про відновлення функціонування Державного земельного кадастру.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на вказані вище дії, прийняття відповідних рішень.
З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом №2145-IX, із 07.04.2022 до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у позивачів права користування земельною ділянкою, наданого до набрання чинності ЗК України, у тому числі й до введення на території України правового режиму воєнного стану.
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.08.2023 у справі №300/3771/22.
Суд зазначає, що оскільки лист №8/13-817 “Про надання інформації”, яким у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою відмовлено, датований саме 15.05.2023, тобто під час воєнного стану та після набрання чинності вказаних змін до ЗК України, відповідач, як орган місцевого самоврядування, у відповідності до статті 19 Конституції України, зобов'язаний діяти та приймати рішення з урахуванням чинних законодавчих норм.
Разом з тим, суд зауважує, що систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР.
Згідно ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
З аналізу значених приписів Закону вбачається порушення відповідачем установленого порядку розгляду по суті клопотання позивача на пленарному засіданні Дніпровської міської ради та прийняття відповідного рішення у результаті такого розгляду.
Керуючись викладеним, суд наголошує на тому, що лист Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 15.05.2023 №8/13-817 “Про надання інформації” за своєю природою не є рішенням міської ради, прийнятим на пленарному засіданні останньої.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Дніпровською міською радою допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 12.04.2023 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на пленарному засіданні Дніпровської міської ради та неприйняття рішення за результатом такого розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 12.04.2023 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на пленарному засіданні Дніпровської міської ради та неприйняття рішення за результатом такого розгляду.
З огляду на порушення відповідачем процедури розгляду клопотання позивачів, суд вважає за необхідне зобов'язати Дніпровську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 12.04.2023 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на пленарному засіданні Дніпровської міської ради та прийняти рішення за результатом такого розгляду.
У свою чергу, суб'єкт владних повноважень позбавлений можливості приймати рішення на власний розсуд і має керуватись вимогами закону на момент саме прийняття того чи іншого рішення. Тобто, відповідач правомірно врахував вимоги передбачені пп. 5 п. 27 розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів та підстав адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи встановлено, що позивачами понесено судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду даного адміністративного позову у загальному розмірі 2147,20 грн (кожним по 1073,60 грн).
Таким чином, на користь позивачів підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 1073,60 грн (по 536,80 грн кожному) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-т Д.Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код юридичної особи 26510514) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 12.04.2023 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на пленарному засіданні Дніпровської міської ради та неприйняття рішення за результатом такого розгляду.
Зобов'язати Дніпровську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 12.04.2023 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на пленарному засіданні Дніпровської міської ради та прийняти рішення за результатом такого розгляду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-т Д.Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код юридичної особи 26510514) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-т Д.Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код юридичної особи 26510514) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 22.03.2024.
Суддя О.В. Царікова