19 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3147/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі НОМЕР_1 прикордонний загін, відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) (далі - НОМЕР_4 прикордонний загін, відповідач-2), в якому просить:
1) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплати з 29.01.2020 по 10.11.2022 грошового забезпечення, допомог на оздоровлення за 2020 та 2021 роки із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, із урахуванням проведених виплат та зобов'язати вказаного відповідача здійснити перерахунок і виплату з 29.01.2020 по 10.11.2022 грошового забезпечення, допомог на оздоровлення за 2020 та 2021 роки із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, із урахуванням проведених виплат;
2) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за всі невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток, допомоги для оздоровлення за 2022 рік з місячного грошового забезпечення, із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та щомісячної додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) у розмірі 100000 гривень (з урахуванням проведених виплат), та зобов'язати вказаного здійснити перерахунок і виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за всі невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток, допомоги для оздоровлення за 2022 рік з місячного грошового забезпечення, із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та щомісячної додаткової винагороди згідно Постанови №168 у розмірі 100 000 гривень (з урахуванням проведених виплат);
3) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2018 по 10.11.2022 включно з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) березень 2018 року, виходячи з розміру індексації, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, та зобов'язати вказаного відповідача здійснити нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по вересень 2022 року включно з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) березень 2018 року, виходячи з розміру індексації, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року;
4) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні нарахування і виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» (далі - Постанова №702) за 2014-2022 роки з місячного грошового забезпечення, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та щомісячної додаткової винагороди згідно Постанови КМУ №168 у розмірі 100000 гривень (із урахуванням проведених виплат) та зобов'язати вказаного відповідача здійснити нарахування і виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-XII та Постановою №702 за 2014-2022 роки з місячного грошового забезпечення, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та щомісячної додаткової винагороди згідно Постанови №168 у розмірі 100 000 гривень (урахуванням проведених виплат);
5) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми не здійснених виплат грошового забезпечення та індексації за весь час затримки такої виплати по день її фактичної виплати та зобов'язати вказаного відповідача здійснити нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми не здійснених виплат грошового забезпечення та індексації, за весь час затримки такої виплати по день її фактичної виплати;
6) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні виплати із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44) (з врахуванням раніше проведених виплат) та зобов'язати вказаного відповідача здійснити виплати із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 (з врахуванням раніше проведених виплат);
7) визнати протиправними дії НОМЕР_4 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні нарахування і виплати допомоги для оздоровлення за 2016 та 2017 роки із місячного грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889) та зобов'язати вказаного відповідача здійснити перерахунок і виплату допомоги для оздоровлення за 2016 та 2017 роки із місячного грошового забезпечення, з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови № 889;
8) визнати протиправними дії НОМЕР_4 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січня 2008 року та зобов'язати вказаного відповідача здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січня 2008 року (з урахуванням виплачених сум);
9) визнати протиправними дії НОМЕР_4 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 05.10.2018 включно з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) березень 2018 року, виходячи з розміру індексації, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, та зобов'язати вказаного відповідача здійснити нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 05.10.2018 включно з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) березень 2018 року, виходячи з розміру індексації, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у НОМЕР_4 прикордонному загоні у період з 24.12.2010 по 05.10.2018, а в НОМЕР_1 прикордонному загоні з 05.10.2018 по 10.11.2022 та 10.11.2022 був звільнений з військової служби з виключенням усіх видів грошового забезпечення.
Із наданої НОМЕР_1 прикордонним загоном інформації позивачу стало відомо, що розміри грошового забезпечення та обов'язкових виплат, а саме: посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням, допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за всі невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток, індексації грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення за 2016-2017 роки, які були йому нараховані та виплачені, не відповідають вимогам чинного законодавства та є значно меншими. Також при звільненні з військової служби не здійснено виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постановою №702, за 2014-2022 роки.
26.01.2024 позивач звернувся до відповідачів із вимогою у здійсненні перерахунку відповідно до вимог законодавства належних грошових виплат. Однак листами від 21.02.2024 та від 05.03.2024 №09/В-80/136 відповідачі безпідставно відмовили у вчиненні дій, про які йшлося у заявах.
Такі дії відповідачів позивач вважає протиправними і такими, що порушують його права.
Зокрема, позивач зазначив, що застосування відповідачем-1 для визначення грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, є протиправним з огляду на те, що 29.01.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), яким до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) внесено зміни щодо визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Тому з 29.01.2020 - з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім того, законами про Державний бюджет на 2020-2022 роки не встановлено застережень щодо застосування розрахункової величини для визначення грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018.
Також позивач вказав, що із початку введення воєнного стану в Україні він приймав безпосередню участь у бойових діях та лікувався у зв'язку із отриманням поранення під час захисту Батьківщини, а тому щомісячно з 24.02.2022 йому виплачувалась додаткова винагорода згідно Постанови №168 у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць. Позивач вважає, що така винагорода входить до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється, зокрема, одноразова грошова допомога при звільненні, одноразова грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, компенсація за невикористані дні основної та додаткової відпусток, що безпідставно не врахував відповідач-1 при їх виплаті.
Позивач покликається також на те, що упродовж 2014-2022 років проходив військову службу на посадах, які надають право на отримання додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-XII та Постановою №702, однак при звільненні він не отримав грошової компенсації за невикористані дні зазначеної додаткової відпустки. З урахуванням наведеного також вважає, що нарахування компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-XII та Постановою №702 за 2014-2022 роки повинно здійснюватися з місячного грошового забезпечення, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та щомісячної додаткової винагороди згідно Постанови №168 у розмірі 100 000 гривень.
Не погоджується позивач і з порядком обрахунку індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року, оскільки відповідач-2 неправильно визначив місяць для обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць). Січень 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» є місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців. Підвищення посадових окладів військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року не відбувалося. Тому саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за спірний період. З 01 березня 2018 року у нього виникло право на отримання індексації-різниці між сумою індексації і розміром підвищення грошового доходу у березні 2018 року, що має нараховуватися до дня звільнення зі служби.
Крім того, зазначив, що одноразова грошова допомога для оздоровлення за 2016-2017 роки була виплачена відповідачем-2 у меншому розмірі, ніж визначено чинним законодавством, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.
Крім того, позивач вказав, що при несвоєчасній виплаті грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення у належному розмірі має право відповідно до положень Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон - №2050-ІІІ) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі Порядок - №159) на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Також вважає, що має право на отримання вказаних вище виплат із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 поновлено ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача-1 позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що єдиним правовим підходом для обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців є множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатком 1 та відповідно додатком 14 до Постанови №704. Тому, за період проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачу проводився розрахунок складових грошового забезпечення саме з тих показників, які визначені пунктом 4 Постанови № 704 та підпунктом 1 пункту 2 Глави ІІ Інструкції №558. З приводу виплати індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по вересень 2022 року зауважив, що згідно з офіційними даними Державної служби статистики України індекс споживчих цін з березня 2018 року перевищив поріг індексації 103 відсотка тільки в листопаді 2018 року, а тому індексація грошового забезпечення військовослужбовців повинна здійснюватися з грудня 2018 року. Позивачу у такому порядку індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася. Крім того, зазначив, що щомісячна додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, не відноситься до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а є одноразовим видом грошового забезпечення. Також просив відмовити у позовній вимозі щодо компенсації втрати частини доходів, зазначивши, що всі види грошового забезпечення нараховувались та виплачувались позивачу своєчасно та в повному обсязі, а індексація грошового забезпечення не входить до складу грошового забезпечення, на яке мав право позивач та не відноситься до інших грошових доходів, які підлягають компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку 159.
Представник відповідача-2 позовних вимог, заявлених до НОМЕР_4 прикордонного загону, також не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. При цьому зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яка передбачена Постановою №889, не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової допомоги на оздоровлення. Також зазначив, що у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. З прийняттям Постанови № 1013 (тобто з 01.12.2015 і включно до 01.03.2018), посадові оклади військовослужбовців не змінилися, відтак позовні вимоги щодо встановлення «базового місяця» - січень 2008 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення в період з грудня 2015 року по лютий 2018 є безпідставними. Також вважає, що відсутні підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 05.10.2018 як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу («індексації-різниці»), виходячи із фіксованої величини, оскільки позивач не довів, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації.
У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити повністю.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 у період з 24.12.2010 по 05.10.2018 проходив військову службу у НОМЕР_4 прикордонному загоні, а з 05.10.2018 по 10.11.2022 в НОМЕР_1 прикордонному загоні, що підтверджується біографічною довідкою штаб-сержанта ОСОБА_1 , витягами з наказів НОМЕР_1 прикордонного загону від 05.10.2018 №264-ос та від 10.11.2022 №469-ос, особистими картками грошового забезпечення за 2015-2022 роки. Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 10.11.2022 №469-ос штаб-сержанта ОСОБА_1 , звільненого у відставку наказом від 31.10.2022 №449-ос за підпунктом «б» пункту 3 часини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 10.11.2022.
Зі змісту наказу від 10.11.2022 №469-ос слідує, що ОСОБА_1 грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік виплачувалася, а при звільненні належить виплатити: грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік за 35 календарних днів; грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2022 роки тривалістю 14 календарних днів на рік; грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 12 повних календарних років служби.
Як вбачається з особистих карток грошового забезпечення за 2016-2017 роки, позивачу виплачувалася допомога для оздоровлення у жовтні 2016 року у сумі 4932,83 грн та у серпні 2017 року у сумі 5068,60 грн. Відповідно до особистих карток грошового забезпечення за 2020-2022 роки позивачу була виплачена грошова допомога для оздоровлення в грудні 2020 року в сумі 12287,25 грн, в грудні 2021 року - 12349,55 грн, в листопаді 2022 року - 15778,70 грн. Також у листопаді 2022 року позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 94672,20 грн та грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій в сумі 47863,21 грн.
Листом (а.с. 46) відповідач-2, у відповідь на заяву позивача, повідомив, що відповідно до листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26.07.2021 № 116-20378/0/6-21 виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям при звільненні з військової служби, які набули право на виплату індексації, але її не отримали, проводиться органом Державної прикордонної служби України з якого військовослужбовець був виключений зі списків у зв'язку із звільненням, з урахуванням невиплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України. У зв'язку з цим для виплати індексації грошового забезпечення запропоновано позивачу звернутися у військову частину, з якої він був звільнений. Також повідомив, що для перерахунку допомоги для оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди згідно Постанови №889, правових підстав немає.
Листом від 05.03.2024 №09/В-80/136 відповідач-1 повідомив позивача, що відповідно до пункту 4 постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14, а згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 складає 1762,00 грн. Також повідомив, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є одноразовим додатковим видим грошового забезпечення військовослужбовців, відтак така не включається до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні відпусток. Щодо індексації грошового забезпечення, то зазначив, що згідно з офіційними даними Держстату України індекс споживчих цін з березня 2018 року перевищив поріг індексації 103 відсотка тільки в жовтні 2018 року, що надає право на нарахування індексації з першого числа місяця наступного за місяцем офіційного опублікування індексу споживчих цін, з якого починається перевищення. Оскільки індекс споживчих цін за жовтень 2018 року було офіційно опубліковано у листопаді 2018 року, то право на індексацію виникло з 01.12.2018. Крім того, зазначив, що оскільки НОМЕР_1 прикордонним загоном у встановлені терміни, без порушення строків, позивачу було виплачено належну грошову допомогу при звільненні, то правові підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відсутні.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом №2011-XII.
Згідно зі статтею 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (пункт 1).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3).
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4).
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704.
Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пункт 4 Постанови №704 в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24.02.2018), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).
На момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін згідно з пунктом 6 Постанови №103.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Також пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Тобто, згідно із внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальними) званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
Спірність питання у цій справі полягає у правомірності дій відповідача-1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення у 2020 - 2022 роках, а також допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за всі невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток без урахування під час їх обчислення розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року їх виплати.
При вирішенні спору в означеній частині позовних вимог суд враховує, що відповідно до статті 6 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Частиною другою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Звідси слідує, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
Однак Закон України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України від 15.12.2020 №1082-ХІ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, у 2020 - 2022 роках не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, до 01.01.2020 - набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 сформулював правові висновки з приводу застосування норм права щодо розрахункової величини для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням згідно з Постановою №704. Так Верховний Суд виснував, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21 (за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік)) дійшов таких же висновків.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, з 29.01.2020 (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) діє пункт 4 Постанова №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.
При цьому встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
У цій справі судом встановлено, а відповідачем-1 не спростовано, що у спірному періоді (у 2020-2022 роках) ОСОБА_1 грошове забезпечення виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які розраховані згідно з Постановою №704, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018 для працездатних осіб, що також підтверджено ним у листі від 05.03.2024 №09/В-80/136 та у відзиві на позовну заяву.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік2 установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.
Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2270,00 грн; статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481,00 грн; статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 01 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684,00 грн.
Пунктом 2 розділу I Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306; далі - Інструкція №558, зі змінами), установлено, що грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
У розділі IV Інструкції №558 визначені порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 глави 7 розділу IV Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Право на виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки визначене абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII.
Відповідно до пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Розмір, підстави, порядок виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби відповідно до пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII регламентовано главою 9 розділу V Інструкції №558.
Так пунктом 1 глави 9 розділу V Інструкції №558 установлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).
Отже, виплата допомоги для оздоровлення, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток здійснюється з місячного грошового забезпечення, до складу якого входять посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням, тобто розмір останніх безпосередньо впливає на розмір одноразових видів грошового забезпечення та виплат при звільненні.
Як уже зазначалося судом, ОСОБА_1 була виплачена грошова допомога для оздоровлення в грудні 2020 року в сумі 12287,25 грн, в грудні 2021 року - 12349,55 грн, в листопаді 2022 року - 15778,70 грн.; також йому виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 94672,20 грн грн та грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій в сумі 47863,21 грн.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням ОСОБА_1 НОМЕР_1 прикордонний загін протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на січень 2020 року, січень 2021 року, січень 2022 року як розрахункової величини, що призвело до виплати місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 10.11.2022, а так само виплати одноразової допомоги для оздоровлення за 2020 -2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій у меншому, ніж належить, розмірі. Таким чином, ці види грошового забезпечення та виплат підлягають перерахунку.
При цьому щодо врахування щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 100000,00 грн при здійсненні перерахунку одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій, допомоги на оздоровлення за 2022 рік суд зазначає таке.
Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З особистої картки грошового забезпечення за 2022 рік слідує, що ОСОБА_1 виплачувалася додаткова винагорода відповідно до Постанови №168: 29550,69 грн у березні, 88306,45 грн у квітні, по 100000,00 грн. у травні - листопаді 2022 року.
З огляду на зміст пункту 1 Постанови №168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується залежно від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.
Окрім цього, на таке тлумачення вказаної норми вказує подальший підхід держави до вказаної виплати, наприклад, в наказі Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 «Про внесення змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 №177/39233) перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення доповнено додатковою винагородою на період дії воєнного стану.
Також наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 143/40599) затверджено Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (застосовується з 01.06.2023), пунктом 14 яких передбачено, що додаткова винагорода на період воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців.
Суд приймає до уваги те, що виходячи із приписів пункту 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ, пункту 2 Постанови №704, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.
Поряд з тим жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу місячного грошового забезпечення (з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, компенсація щорічної та додаткової відпусток, одноразова грошова допомога для оздоровлення) додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Зазначена у позовній заяві правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17, не є релевантною для розгляду цієї справи, оскільки стосуються інших обставин, а саме включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена Постановою №889. Така щомісячна додаткова грошова винагорода, яка виплачувалася до 28.02.2018, відповідала ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Натомість Постановою №168 запроваджена додаткова винагорода, яка носить тимчасовий характер.
Таким чином, оскільки до складу місячного грошового забезпечення включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода в розмірі до 100000,00 грн має тимчасовий характер (виплачується лише у період дії воєнного стану, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників)), тому відсутні правові підстави для включення додаткової винагороди, передбаченої Постанови №168, до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні, компенсація за невикористані дні відпусток, допомоги для оздоровлення за 2022 рік.
З огляду за вказане в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
У цій справі спірним є також питання права на виплату позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2014-2022 роки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постановою №702, з місячного грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та щомісячної додаткової винагороди згідно з Постановою №168 у розмірі 100000,00 грн (із урахуванням проведених виплат).
Відповідно до пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Постановою №702 затверджено переліки військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2-5.
Додаток 4 до вказаної постанови містить перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.
Постановою №702 одночасно затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
За визначенням статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 1 Закону «Про оборону України» визначає особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім того, в статті 1 Закону №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової відпуски, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ.
Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Таким чином, зі змісту зазначеної норми видно, що військовослужбовець, який під час проходження військової служби не використав додаткову відпустку, право на яку він мав відповідно до закону, при звільненні його з військової служби має право на виплату грошової компенсації за всі невикористані дні такої відпустки.
Тобто, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Норми Закону №2011-XII не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.
Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 4 статті 10-1 Закону № 2011-XII.
Як вбачається з біографічної довідки та особистих карток грошового забезпечення, ОСОБА_1 у період з 2014 по 2022 роки проходив військову службу на таких посадах: з 01.01.2014 по 25.07.2014 - на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметрист відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІІІ категорії НОМЕР_4 прикордонного загону; з 25.07.2014 по 12.12.2016 - на посаді інспектор прикордонної служби 3 категорії - черговий відділення управління службою прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІІІ категорії НОМЕР_4 прикордонного загону; з 12.12.2016 по 14.02.2017 - на посаді інспектор прикордонної служби 3 категорії - водій І відділення інспекторів прикордонної служби мобільної прикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_4 » НОМЕР_4 прикордонного загону; з 14.02.2017 по 19.12.2017 - на посаді інспектор прикордонної служби 2 категорії - кулеметник І відділення інспекторів прикордонної служби мобільної прикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_4 » НОМЕР_4 прикордонного загону; з 19.12.2017 по 05.10.2018 - на посаді інспектор прикордонної служби 2 категорії - снайпер І відділення інспекторів прикордонної служби мобільної прикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_4 » НОМЕР_4 прикордонного загону; з 05.10.2018 по 04.04.2020 - на посаді інспектор прикордонної служби 2 категорії - снайпер 4 відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » НОМЕР_1 прикордонного загону; з 04.04.2020 по 15.10.2022 - на посаді інспектор прикордонної служби 3 категорії - кулеметник кулеметної групи відділення вогневої підтримки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » НОМЕР_1 прикордонного загону.
Посади молодшого інспектора прикордонної служби 1, 2 категорії - дозиметрист, інспектора прикордонної служби 1, 2, 3 категорії включені до переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку (додаток 4 до Постанови №702), а тому позивач у 2014-2022 роках за час перебування на зазначених посадах набув право на щорічну додаткову відпустку за виконання обов'язків військової служби, що пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, про що свідчить копія посвідчення серії НОМЕР_5 від 27.02.2019 (а.с.88).
Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Пунктом 12 статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Отже, виходячи із норм Закону №3551-XII додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.
Відповідно до абзацу третього пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Відтак, зазначена вище норма спеціального закону передбачає право військовослужбовців за своїм вибором отримати додаткову відпустку із збереженням грошового та матеріального забезпечення як компенсацію за виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, або на підставі іншого закону.
Таким чином, військовослужбовці, за наявності у них права на отримання щорічної додаткової відпустки на підставі абзацу третього пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII та на підставі іншого закону, мають права на отримання щорічної додаткової відпустки лише за однією з підстав за своїм вибором.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №520/7314/2020 та зазначив, що нарахування та виплата позивачу компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбаченої абзацом першим пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII, унеможливлює нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII, і навпаки.
Як вбачається з витягу із наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 10.11.2022 №469-ос, ОСОБА_1 при звільненні належали до виплати, зокрема, грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік за 35 календарних днів та грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2019-2022 роки тривалістю 14 календарних днів на рік. При цьому, листом відповідача-1 від 14.02.2024 №09/В-82/95 (а.с. 38) підтверджено, що при звільненні позивачу нараховано компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік у сумі 18409,65 грн. та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, терміном 14 календарних днів на рік (за 2019-2022 роки) у сумі 29453,56 грн тривалістю 14 календарних днів на рік. З особистої картки грошового забезпечення за 2022 рік слідує, що грошову компенсацію за невикористані дні відпусток у сумі 47863,21 грн. позивачу виплачено у листопаді 2022 року.
Таким чином, позивач як військовослужбовець вже використав право на отримання грошової компенсації за одну з додаткових відпусток із збереженням грошового та матеріального забезпечення, а саме за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2019-2022 роки.
З огляду на викладене, законодавчо встановлені підстави для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постановою №702, за період 2019-2022 роки відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
В той же час, відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 10.11.2022 №469-ос, жодних даних про виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постановою №702, за період з 2014 по 2018 роки включно не вказано.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідач-1 при звільненні позивача зі служби протиправно не нарахував та не виплатив йому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постановою №702, за період з 2014 по 2018 роки включно.
Відповідно до пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
У свою чергу, пунктом 2 розділу I Інструкції №558 місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Отже, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки здійснюється з місячного грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія)).
Враховуючи встановлені в ході розгляду обставини справи взаємопов'язані позовні вимоги в ці частині підлягають до задоволення частково шляхом зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постановою №702, за період з 2014 по 2018 роки включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. В той же час, враховуючи вище наведені у цьому рішенні висновки щодо правової природи щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 100000,00 грн., яка має тимчасовий характер (виплачується лише у період дії воєнного стану, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників)), відсутні правові підстави для включення додаткової винагороди, передбаченої Постанови №168, до складу місячного грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постановою №702, за період з 2014 по 2018 роки.
При вирішенні спору в частині позовних вимог, заявлених до відповідача-2 щодо нарахування та виплати допомоги для оздоровлення за 2016-2017 роки із місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з Постановою №889 суд зазначає, що вказаною Постановою закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Підпунктами 1, 5 пункту 1 Постанови №889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
З особистих карток грошового забезпечення за 2016, 2017 роки вбачається, що позивачу з лютого 2016 року по грудень 2017 року виплачувалася щомісячна додаткова грошова допомога.
Також відповідно до особистих карток грошового забезпечення за 2016, 2017 роки, позивачу виплачувалася допомога для оздоровлення у жовтні 2016 року у сумі 4932,83 грн та у серпні 2017 року у сумі 5068,60 грн. При цьому до складу грошового забезпечення, з якого проведено обчислення допомоги для оздоровлення у 2016, 2017 роках, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889, що не заперечує відповідач-2.
Як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги для оздоровлення, відповідач покликається на пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2026 №73 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №217/28347; далі - Інструкція №73), відповідно до яких винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Проте, застосовуючи наведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачеві допомоги на оздоровлення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади прийняв Постанову №889, якою з 01.10.2010 установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Як слідує зі змісту подальших змін до цієї постанови, перелік військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода, розширено.
Зі змісту Постанови №889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ та Постанова №899, а не Інструкція №73 в частині обмеження включення до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується допомога для оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 21.01.2022 у справі №520/8887/2020.
Так Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17 зазначила, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду повторює, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).
Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога для оздоровлення, а тому взаємопов'язані позовні вимоги, які заявлені до відповідача-2 щодо перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги для оздоровлення за 2016 - 2017 роки із місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченою Постановою №889, підлягають задоволенню.
Вирішуючи спір в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно, суд зазначає, що спірні відносини врегульовані Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ), Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
За змістом статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 - 101 відсоток). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частинами першою-другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-XII).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком №1078.
Як визначено пунктом 1-1 Порядку №1078 (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За приписами абзаців першого, другого пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», застосовується з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Відповідно до пункту 10-2 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З огляду на те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, тому механізм індексації має універсальний характер.
Правове ж регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Надаючи оцінку доводам сторін, суд зазначає, що з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 відсотків, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону №1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення: до 01.12.2015 був місяць прийняття працівника на роботу (абзац третій пункту 10-1 Порядку №1078 в редакції, чинній до 15.12.2015) та місяць збільшення заробітної плати, а після 01.12.2015 згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 є місяць збільшення тарифної ставки (окладу) (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №380/4689/21).
Посадові оклади військовослужбовців встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова №1294), яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Отже, від січня 2008 року посадовий оклад позивача постановами Кабінету Міністрів України не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі Постанови №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
Таким чином, місяцем підвищення посадового окладу в цілях проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно є січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а з 01.03.2018 - березень 2018 року.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 12.05.2022 у справі №580/3335/21, від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 28.06.2022 №420/4841/21 та ін.
Верховний Суд у своїй практиці також указував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки. Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Зазначені висновки Верховний Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20.
За наведеного правового регулювання спірних правовідносин та правових висновків Верховного Суду, суд відхиляє як безпідставні твердження представника відповідача-2, що базовим місяцем для нарахування позивачу індексації у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно є грудень 2015 року.
При вирішенні спору суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №640/29759/21, від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, відповідно до яких індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача-2 щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін. Як наслідок, необхідно зобов'язати НОМЕР_4 прикордонний загін нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
Вирішуючи позовні вимоги щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплати індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 05.10.2018 (заявлені до відповідача-2) та з 05.10.2018 по 10.11.2022 (заявлені до відповідача-1) з урахуванням березня 2018 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), виходячи з розміру індексації, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, суд зазначає наступне.
Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Право на отримання поточної індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п'ятий пункт 4 Порядку №1078).
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103 %. При цьому, індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, а тому право на отримання поточної індексації виникло з грудня 2018 року.
Поряд з тим, спірним є питання застосування відповідачем абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).
Так сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій пункту 5 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078).
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий пункту 5 Порядку №1078).
У наведених положеннях йде мова про індексацію, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
При цьому абзаци третій, четвертий пункту 5 Порядку №1078 (зі змінами, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021) передбачили обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац четвертий).
З 02.04.2021 абзац п'ятий Порядку №1078 діє у редакції постанови Уряду від 31.03.2021 №278 і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 (в редакції Постанови №1078 зі змінами) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу, яким з набранням чинності Постановою №704 став березень 2018 року, необхідно враховувати розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв'язку зі зміною посадових окладів, а також суму індексації у місяці підвищення грошового доходу (у березні 2018 року) з метою порівняння цих величин. Сума індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Таким чином, у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача (посадового окладу) відповідачам належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми «індексації-різниці», а якщо так, то у якій сумі.
При цьому розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (друге речення абзацу п'ятого пункту 5 Порядку №1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Такі ж висновки щодо застосування пункту 5 Порядку №1078 застосовано Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі №420/6982/21.
За встановлених обставин справи відповідачі не нараховували і не виплачували позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 до дня звільнення зі служби і виключення зі списків частини та усіх видів грошового забезпечення (10.11.2022).
Зі змісту картки грошового забезпечення за 2018 рік (а.с.28 зворот) видно, що грошове забезпечення ОСОБА_1 у лютому 2018 року становило 8197,36 грн, у березні 2018 року - 8164,90 грн (до уваги взято положення другого речення абзацу п'ятого пункту 5 Порядку №1078).
У березні 2018 року прожитковий мінімум становив 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить - 253,30%, що відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, від 23.05.2024 у справі №160/15411/23.
Як вже зазначалося, відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується так: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, тобто 1762,00 грн х 253,30% /100 = 4463,15 грн.
З наведеного вбачається, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (32,46 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), що вказує на наявність підстав для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
За встановлених обставин справи відповідачі не нараховували і не виплачували позивачу індексацію-різницю з 01.03.2018 та з огляду на зміст відзивів на позовну заяву не вирішували питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації.
Отже, у випадку, який розглядається, відповідачі вчинили протиправну бездіяльність, яка полягає саме у невирішенні питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці з 01.03.2018.
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
З огляду на наведене, враховуючи повноваження, визначені частиною другою статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову в означених частинах у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 щодо вирішення питання про наявність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.10.2018 включно (у вказаний період позивач проходив військову службу в НОМЕР_4 прикордонному загоні) відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку №1078 та зобов'язання відповідача-2 здійснити позивачу перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.10.2018 включно, зі встановленням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, відповідно до вимог абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку №1078; визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо вирішення питання про наявність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2018 по 10.11.2022 включно (у вказаний період позивач проходив військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні) відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку №1078 та зобов'язання відповідача-1 здійснити позивачу перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за вказаний період, зі встановленням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, відповідно до вимог абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку №1078.
При вирішенні спору в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, суд виходить із того, що питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ та Порядком №159, який уточнює, деталізує норми Закону.
Статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), суму індексації грошових доходів громадян та ін.
У пункті 4 Порядку №1078 також визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
За позицією Верховного Суду у постанові від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 р у справі №803/203/17, Верховний Суд у справі №240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Застосовуючи цей висновок у справі №240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період у зв'язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, Верховний Суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Отже, нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 21.03.2023 у справі №620/7687/21.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
Позивач у своєму зверненні до відповідача-1 просив не тільки здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення (а.с.47-56), а й нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати на суми нездійснених виплат грошового забезпечення та індексації за весь час затримки такої виплати по день фактичної виплати.
Відповідач-1 у задоволенні вказаної заяви позивача відмовив повністю (а.с.57-60).
Суд повторює, що компенсація за порушення строків виплати грошових доходів проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, зокрема, й коли має факт неповної виплати сум грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення).
Отже, у випадку бездіяльності щодо нарахування та виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
З огляду на те, що відповідач-1 здійснював нарахування посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, місячного грошового забезпечення з 29.01.2020 по 10.11.2022, індексації грошового забезпечення (доходів, які не мають разового характеру) з порушенням норм чинного законодавства, то це має наслідком здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення (право на яке визнано судом) разом із компенсацією втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати відповідно до Порядку №159.
Також відповідно до пункту 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з
грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, нарахування та виплата грошового забезпечення має бути проведена відповідачем-1 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, а тому позовні вимоги щодо виплати грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44 також підлягають до задоволення.
Підсумовуючи наведене, позов належить задовольнити частково.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 10 листопада 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпусток із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату місячного грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 10 листопада 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпусток із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (з урахуванням раніше виплачених сум).
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації грошового забезпечення за період з 05 жовтня 2018 року по 10 листопада 2022 року відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 05 жовтня 2018 року по 10 листопада 2022 року відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2014-2018 роки.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2014-2018 роки включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за весь час затримки по день її фактичної виплати.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення у 2016-2017 роках із місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 (Військова частина НОМЕР_3 ) провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 (Військова частина НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року включно відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 (Військова частина НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року включно відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ).
Відповідач-1: НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 ).
Відповідач-2: ІНФОРМАЦІЯ_8 (Військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_8 ).
Суддя О. О. Андрусенко